Справа № 422/8467/12

Справа №2/422/5066/2012

422/8467/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2013 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Тауса М.М.

при секретарі Попович Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину квартири, вселення, усунення перешкод у користуванні власністю, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, в якому, уточнивши його в судовому засіданні, просить визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, вселити її у зазначену квартиру, зобов'язати відповідачку ОСОБА_2 усунути їй перешкоди у користуванні та розпорядженням майном -1/2 частиною спірної квартири або у будь-який інший спосіб не чинити перешкоди у користуванні зазначеним приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_6 помер її син ОСОБА_3, який хворів на онкологічне захворювання гортані у зв'язку з чим потребував догляду, який надавала йому позивачка, проживаючи з ним разом у спірній квартирі. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 є вона (позивачка ОСОБА_1) та її онука ОСОБА_2 Позивачка ОСОБА_1 у шестимісячний строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_3, і 29.05.2012 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину спірної квартири, а 11.07.2012 року отримала витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію її права власності на 1/2 частини квартири. Однак, відповідачка ОСОБА_2 16.02.2012 року самовільно змінила замки на вхідних дверях спірного житла і не пускає її до квартири чим чинить їй перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю, про що позивачка неодноразово зверталася до органів внутрішніх справ з відповідними заявами.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримала повністю. В поясненнях посилалася на обставини, викладені у позовній заяві. Крім того, позивачка суду пояснила, що вона зареєстрована та фактично проживає у будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Разом з нею у цьому будинку проживає ОСОБА_4 з двома малолітніми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, які знаходяться на її піклуванні та утриманні, оскільки ОСОБА_4 психічна хвора і потребує стороннього догляду. При цьому позивачка зазначила, що ОСОБА_4 з дитинства і до повноліття знаходилася під її опікою. На цей час ОСОБА_4 страждає на психічні розлади, однак рішення про визнання її недієздатною або обмежено дієздатною судом не ухвалювалося.

Також, позивачка в судовому засіданні пояснила, що відповідачка ОСОБА_2 у спірній квартирі проживає разом зі своїм чоловіком та донькою. З ОСОБА_2 та її чоловіком ОСОБА_7 у неї неодноразово виникали конфлікти з приводу користування квартирою, вони не пускали її до квартири, погрожували фізичною розправою, натравлювали на неї їх собаку тощо.

Представник позивачка ОСОБА_1 ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, в поясненнях посилався на обставини, викладені у уточненій позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, суду надала письмове заперечення на позов, в якому зазначила, що вона являється рідною онукою ОСОБА_1, оскільки її рідний батько ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 був рідним сином позивачки. ОСОБА_2 являється інвалідом 2-ї групи з дитинства, непрацездатна, має малолітню дитину, з якою зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, що являється її єдиним житлом. Зазначила, що вона не заперечує проти проживання позивачки ОСОБА_1 у спірній квартирі і бажає підтримувати з нею родинні зв'язки як зі своєю бабусею, проте, позивачка, яка має декілька об'єктів нерухомості, насправді бажає вселити у спірну квартиру інших осіб або продати квартиру. Зазначила, що в будь який час готова надати позивачці ключі від дверей квартири для її особистого проживання, але не для вселення туди сторонніх осіб. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, заявила клопотання про надання пояснень тільки її представником ОСОБА_9

В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_9 позовні вимоги не визнала, в суду пояснила, що відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована і проживає у спірній квартирі разом зі своєю донькою ОСОБА_10 та чоловіком ОСОБА_7 Відповідачка ОСОБА_2 не заперечує проти проживання та користування позивачкою ОСОБА_1 спірною квартирою особисто. Натомість позивачка ОСОБА_1 неодноразово заявляла, що має бажання вселитися у спірну квартиру разом з ОСОБА_4 та двома її малолітніми дітьми. Проти цього відповідачка ОСОБА_2 категорично заперечує, оскільки ОСОБА_4 та її діти являються сторонніми особами, не являються членами сім'ї позивачки ОСОБА_1, крім того, ОСОБА_4 страждає на психічні розлади здоров'я, що унеможливлює їх спільне проживання у однокімнатній квартирі. Доводи позивачки стосовно створення їй перешкод у користуванні та розпорядженням 1/2 частиною квартири вважає надуманими і недоведеними, оскільки відповідачка готова у будь-який час надати позивачці комплект ключів від квартири, але виключно для її особистого проживання, а не для вселення туди сторонніх осіб.

Також, представник відповідачки ОСОБА_9 зазначила, що вона особисто, а також відповідачка ОСОБА_2 неодноразово пропонували позивачці ОСОБА_1 вирішити конфлікт мировим шляхом, надати їй комплект ключів від вхідних дверей спірної квартири, проте ОСОБА_1 не бажає спілкуватися та сама відмовилась від отримання ключів від квартири.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідка, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_3. В будинку АДРЕСА_2 проживає позивачка ОСОБА_1 з якою вона підтримує дружні стосунки. Разом із ОСОБА_1 у зазначеному будинку проживає ОСОБА_4 та двоє її малолітніх дітей 2012 року народження. ОСОБА_4 завжди страждала на психічні розлади, періодично проходила лікування, інколи поводить себе неадекватно та агресивно . ОСОБА_1 завжди піклувалася над ОСОБА_4 з самого її дитинства. Також свідок ОСОБА_11 пояснила, що знає про конфлікти ОСОБА_1 з її онукою ОСОБА_2 лише зі слів ОСОБА_1, яка їй розповідала, що її онука ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_7 не пускають її у спірну квартиру, ініціюють конфлікти та погрожують фізичною розправою. Сама ОСОБА_11 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 вона ніколи не була, особисто конфліктів не бачила.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину ВРС № 399765 від ІНФОРМАЦІЯ_5 за позивачкою ОСОБА_1 зареєстровано у встановленому законом порядку право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (а.с. 11). На підставі свідоцтва про право на спадщину ВРТ № 768823 від 27.07.2012 року за відповідачкою ОСОБА_2, у встановленому законом порядку, зареєстровано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (а.с. 32).

Відповідно до технічного паспорту та технічної характеристики квартири, квартира АДРЕСА_1 в місті Дніпропетровську загальною площею 31 кв.м., житловою площею 16,9 кв.м., складається з однієї житлової кімнати, двох лоджій, кухні, ванної кімнати, туалету та коридору (а.с. 8-10, 30-31).

Відповідно до довідки КЖЕП № 25 м. Дніпропетровська від 22.10.2012 року у квартирі АДРЕСА_1 в місті Дніпропетровську зареєстровані дві особи - ОСОБА_2 1981 р.н. та ОСОБА_10 2008 р.н. (а.с. 33).

Підставою звернення ОСОБА_1 з позовом до суду є захист інтересів власника, пов'язаних із реалізацією складової частини змісту права власності - права користування та розпорядженням квартирою АДРЕСА_1, 13, відповідно до ст. 391 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності. Відповідно до 1. ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частиною 1 ст. 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині усунення їй перешкод у користуванні та розпорядженням 1/2 частиною спірної квартири підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлено, що їй належить на праві спільної власності 1/2 частина квартири АДРЕСА_1, проте вона не має вільного доступу до вказаної квартири, оскільки відповідачка ОСОБА_2, як співвласник квартири, не надала їй комплекту ключів від вхідних дверей, чим створила їй перешкоди у користуванні та розпорядженні майном.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири не підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлено, що у встановленому законом порядку, 11.07.2012 року КП «Дніпропетровськ міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради»здійснена державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в місті Дніпропетровську і це право не заперечується та не оспорюється відповідачкою ОСОБА_2 або іншими особами. Позивачкою ОСОБА_1, в свою чергу, не надано жодних доказів на підтвердження невизнання або оспорювання будь-ким її права власності на 1/2 частину вищезазначеної квартири.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині вселення позивачки ОСОБА_1 у спірну квартири також не підлягають задоволенню через їх передчасність з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2, де фактично проживає на постійній основі тривалий час. Підставою звернення ОСОБА_1 з позовом до суду є захист інтересів власника, пов'язаних із реалізацією складової частини змісту права власності, а не порушенням з боку відповідачки ОСОБА_2 її житлових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку, що усунення позивачці ОСОБА_1 перешкод у користуванні та розпорядженням належною їй 1/2 частини квартири забезпечує їй можливість вільно і безперешкодно користуватися належною їй частиною квартири, відповідно до цільового призначення з урахуванням вимог закону, в тому числі й для особистого проживання. З огляду на це, суд дійшов до висновку, що вимоги ОСОБА_1 про вселення її у спірну квартиру заявлені передчасно, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Вирішуючи у відповідності до ст. 88 ЦПК України питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує, що позивачка від сплати судових витрат не звільнена, її вимоги підлягають частковому задоволенню, тому відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись 16, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 11, 88, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю -1/2 частини квартири АДРЕСА_1 в місті Дніпропетровську з боку ОСОБА_2.

Зобов'язати ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_1) вручити ОСОБА_1 комплект ключів від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 в місті Дніпропетровську та не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні 1/2 частиною квартири АДРЕСА_1 в місті Дніпропетровську.

В задоволені інших позовних вимог -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 53 (п'ятдесят три) гривні 50 копійок судових витрат за оплату судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя М.М. Таус