апеляційний суд автономної республіки крим

Справа № 22-5314/06р.                       Голов. 1 інст.- Савранська Т. І.

Доповідач - Белинчук Т. Г.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2006 року жовтня місяця 23 дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим, в складі:

Головуючого, судді   Панкова М. В., Суддів   Ісаєва Г. А.,

Белинчук Т.Г.,

При секретарі Дермоян Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 25 квітня 2006 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми у розмірі 5050 грн. та судові витрати в розмірі 51 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що згідно з договором довірчого утримання від 02 березня 2000 року відповідачці належить 1/3 частка квартири АДРЕСА_1. За попередньою угодою від 01 травня 2002 року відповідачка зобов'язалася продати йому 1/3 частку зазначеної квартири за 7000 доларів США у десятиденний термін з дня ухвалення судового рішення про виділ цієї частки у натурі. У виконання угоди відповідачці був переданий завдаток у сумі 500 доларів США (2525 грн.) Судове рішення від 07 липня 2003 року набрало чинності, однак відповідачка свої зобов'язання не виконала та ухиляється від укладення договору купівлі-продажу зазначеної частки квартири, у зв'язку з чим він просить суд стягнути з відповідачки подвійну суму завдатку, у сумі 5050 грн.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 25 квітня 2006 року постановлено: „Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми -задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за невиконання зобов'язання у сумі 5050 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 51 грн."

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб приймаючих участь у справі, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду належить скасанню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Ухвалюючи рішення про стягнення подвійної суми завдатку суд першої інстанції керувався ч. 2 ст. 195 ЦК України 1963 р. у відповідно до якої грошова сума , що видається однією з договірних сторін у рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні на підтвердження укладення договору й на забезпечення його виконання (завдаток) повертається в подвійному розмірі стороні, яка дала завдаток , якщо укладений договір не був виконаний з вини сторони, що одержала завдаток.

З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони не відповідають вимогам закону.

Вказана норма матеріального права застосована судом неправильно , оскільки правило частини 2 статті 195 ЦК України 1963 року про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в тих випадках, коли між сторонами було укладено договір проте він не виконується з вини якоїсь зі сторони. У тих випадках коли сторони домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили , сплачені у рахунок виконання договору платежі визнаються авансовими і повертаються у розмірі, в якому вони надавалися.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з договором довірчого утримання від 02 березня 2000 року відповідачці ОСОБА_2 належить 1/3 частка квартири АДРЕСА_1

За попередньою угодою від 01 травня 2002 року відповідачка зобов'язалася продати йому 1/3 частку зазначеної квартири за 7000 доларів США у десятиденний термін з дня ухвалення судового рішення про виділ цієї частки у натурі. У виконання угоди відповідачці був переданий завдаток у сумі 500 доларів США (а.с. 17).

У судовому засіданні представник відповідачки не заперечував проти факту отримання вказаного розміру завдатку.

Рішенням Ялтинського міського суду від 02 серпня 2002 року у задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору довічного утримання відмовлено, вказане рішення   набрало чинності 07 липня 2003 року.

Колегія суддів приходить до висновку, що отримані 01 травня 2002 року ОСОБА_2 500 доларів США що еквівалентно 2525 грн., є авансом та підлягають поверненню у вказаному розмірі ОСОБА_1.

Ураховуючи, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення допустив порушення норм матеріального права, колегія суддів, вважає за необхідне, постановлене судове рішення скасувати й постановити нове рішення про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного статі 195 ЦК України 1963 року, і керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 202, 303, 309, 316, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 25 квітня 2006 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аванс у розмірі 2525 грн, держмито у розмірі 51 грн., а усього 2576 грн ( дві тисячі п'ятсот сімдесят шість грн.).В іншої частині позову відмовити.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до ВерховнотаСуду України протягом двох місяців.