Справа № 1990/11-362/12Головуючий у 1-й інстанції Пастернак І.А.

Провадження № 11/1990/362/12 Доповідач - Стадник О.Б.

Категорія - ч.2 ст.187 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2012 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Стадника О.Б.

Суддів - Комендат Р. Т., Комендат Р. Т.,

з участю прокурора -Сеник Н.В.

захисників -ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4

засуджених -ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за зміненою апеляцією старшого прокурора прокуратури м. Івано-Франківська, апеляціями засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, зміненою апеляцією засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8, на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 травня 2011 року,-

в с т а н о в и л а:

Цим вироком засуджені:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1 громадянин України, неодружений, з неповною вищою освітою, непрацюючий, не судимий,-

за ч.2 ст.296 КК України до 4 років позбавлення волі;

за ч.2 ст.187 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.

за ч.1 ст.304 КК України до 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворими, засудженому ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю .

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець та житель АДРЕСА_2, громадянин України, неодружений, з середньою спеціальною освітою, непрацюючий, не судимий

за ч.2 ст.296 КК України до 4 років позбавлення волі;

за ч.2 ст.187 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.

На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, засудженому ОСОБА_8 призначено остаточне покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю .

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженець та житель АДРЕСА_3, громадянин України, неодружений, з середньою спеціальною освітою, непрацюючий, не судимий,-

за ч.2 ст.296 КК України до 2 років позбавлення волі;

за ч.2 ст.187 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, засудженому ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженець та житель АДРЕСА_4, громадянин України, неодружений, з середньою спеціальною освітою, непрацюючий, не судимий,-

за ч.2 ст.296 КК України до 1 року позбавлення волі;

за ч.2 ст.187 КК України з застосуванням ст.69 КК України до 2 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, засудженому ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді 2 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 задоволено частково. Стягнуто з засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_5, в користь потерпілого ОСОБА_9 Солідарно 2 940 грн. матеріальної шкоди, з засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по 2500 грн. моральної шкоди з кожного, з засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 по 500 грн. моральної шкоди з кожного.

Згідно вироку суду, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 визнано винними і засуджено за те, що вони 6 березня 2009 року приблизно о 23 год. 50 хв., повертаючись з кафе "Шоколад", що по вул. Сорохтея в м.Івано-Франківську, та будучи в нетверезому стані, пішли на вул. Чорновола. На вказаній вулиці, проходячи неподалік "школи інтернат" засуджений ОСОБА_7 з метою вчинення хуліганських дій та заволодіння чужим майном, вступив у попередній зговір з засудженими ОСОБА_6, ОСОБА_8 та неповнолітнім ОСОБА_5 Реалізовуючи свої злочинні наміри, засуджений ОСОБА_7 розмовами почав провокувати неповнолітнього засудженого ОСОБА_5 побити першого зустрічного перехожого. Бажаючи самоствердитись серед своїх товаришів, засуджений ОСОБА_5 підбіг до потерпілого ОСОБА_9 та грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, діючи з особливою зухвалістю з хуліганських спонукань, безпричинно наніс йому удар в потилицю. Після цього засуджені ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 теж підбігли до потерпілого ОСОБА_9, та з хуліганських спонукань почали наносити йому удари руками та ногами по всьому тілу.

Від отриманих ударів потерпілий ОСОБА_9, втративши рівновагу впав на землю, після чого засуджені ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 продовжували наносити йому удари руками та ногами по всьому тілу. Внаслідок побиття потерпілий ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з струсом головного мозку, забійної рани в ділянці правої надбрівної дуги, синців волосистої частини голови, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров'я та травми обох очних яблук з підкон'юктивальними крововиливами, м'яких тканин обличчя з синцями та садинами, м'яких тканин шиї та ділянки грудини з синцем, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В процесі вчинення вказаного злочину, засуджені ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 реалізовуючи свої злочинні наміри, з застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_9 заволоділи його мобільними телефонами: "Самсунг Х-300" вартістю 592 грн. з балансовим рахунком 20 грн., "Соні Еріксон 120 І", вартістю 489 грн. з балансовим рахунком 60 грн., золотою печаткою вартістю 2000 грн., чоловічим гаманцем вартістю 150 грн. та грошами в сумі 200 грн., а всього майном на загальну суму 3508 грн.

Крім цього, засуджений ОСОБА_7, достовірно знаючи, що засуджений ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9 є неповнолітнім, з метою вчинення хуліганських дій та розбійного нападу, втягнув його у злочинну діяльність.

В зміненій апеляції прокурор який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - старший прокурор прокуратури м. Івано-Франківська просить вирок суду змінити, виключивши з його мотивувальної частини посилання на кваліфікуючу ознаку злісного хуліганства-винятковий цинізм, а також посилання суду на пояснення засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_5, як на докази у кримінальній справі. В обґрунтування своїх апеляційних вимог посилається на те, що у мотивувальній частині вироку, в обвинуваченні засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 296 КК України, яке визнав доведеним, безпідставно вказано, що вони вчинили грубе порушення громадського порядку, що супроводжувалось винятковим цинізмом. Далі, у мотивувальній частині вироку суд виключає з обвинувачення усіх підсудних ознаку хуліганства винятковий цинізм, оскільки неправомірні дії засуджених охоплюються ознакою хуліганства вчиненого з особливою зухвалістю, проте в обвинуваченні, що визнав доведеним, вказав цю кваліфікуючу ознаку. Крім того, суд послався у вироку яку на докази на пояснення, які вони давали на початку досудового слідства, оскільки відповідно до ст.65 КПК України пояснення осіб не є доказами по кримінальній справі.

В апеляціях:

Засуджений ОСОБА_6 просить вирок суду змінити, мотивуючи неповним з'ясуванням обставин, що мають значення, недоведеністю обставин, які суд вважає встановленим, призначенням йому надто суворого покарання. Зокрема, визнаючи себе винним у вчиненні хуліганських дій стосовно потерпілого ОСОБА_9 просить закрити провадження у справі за ч. 2 ст. 187 КК України за відсутністю в його діях ознак цього злочину. Умислу на вчинення розбійного нападу у нього не було і речей у потерпілого він не брав. Крім того, при призначенні покарання суд не врахував його з'явлення з повинною, те, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, відшкодував потерпілому заподіяну шкоду. Просить пом'якшити йому мінімальне покарання за ч. 2 ст. 296 КК України та призначити з застосуванням ст. 75 КК України таке, що не пов'язане з позбавленням волі.

Засуджений ОСОБА_5 просить вирок змінити мотивуючи неповним з'ясуванням обставин справи та призначенням йому надто суворого покарання. Зокрема, в частині обвинувачення за ч.2 ст.187 КК України справу закрити за відсутністю в його діях ознак злочину тому, що участі у вчиненні цього злочину він не приймав. При призначенні йому покарання за ч. 2 ст. 296 КК України просить врахувати те, що злочин він вчинив у неповнолітньому віці, повністю відшкодував заподіяну шкоду і потерпілий просить не позбавляти його волі, врахувати стан здоров'я - перенесену черепно-мозкову травму та судорожні приступи мозкових тканин та призначити покарання з застосуванням ст.75 КК України не пов'язане з позбавленням волі.

В змінених апеляціях:

Засуджений ОСОБА_7 просить вирок суду змінити, мотивуючи невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та його особі, внаслідок суворості. Зокрема, просить врахувати те, що визнав себе винним у вчинених злочинах та розкаявся, повністю відшкодував потерпілому заподіяну матеріальну та моральну шкоду і той звернувся до суду з письмовою заявою про пом'якшення покарання. Крім того, при призначенні покарання суд не врахував його з'явлення з повинною, те, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, навчається в інституті. Просить пом'якшити йому покарання та призначити покарання з застосуванням ст. 69 КК України і таке, що не пов'язане з позбавленням волі.

Засуджений ОСОБА_8 просить вирок суду змінити, мотивуючи невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та його особі, внаслідок суворості. Зокрема, просить врахувати те, що визнав себе винним у вчинених злочинах та розкаявся, повністю відшкодував потерпілому заподіяну матеріальну та моральну шкоду і той звернувся до суду з письмовою заявою про пом'якшення покарання. Крім того, при призначенні покарання суд не врахував стану його здоров'я, з'явлення з повинною, те, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, клопотання Івано-Франківського учбово-виробничого підприємства № 145. Просить пом'якшити йому покарання та призначити покарання з застосуванням ст. 69 КК України і таке, що не пов'язане з позбавленням волі.

Заслухавши суддю доповідача, в судових дебатах:

-прокурора, який підтримав змінену апеляцію та порость вирок суду змінити, виключивши з мотивувальної його частини посилання суду на кваліфікуючу ознаку хуліганства -винятковий цинізм, та посилання на пояснення засуджених під час досудового слідства як на докази їх вини, а в решті вирок залишити без змін,

-захисника ОСОБА_2, який просять змінені апеляції засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задовольнити, а вирок суду змінити, врахувати повне визнання ними вини, відшкодування заподіяної шкоди, заяви потерпілого та призначити їм покарання з застосуванням ст. 69 КК України і не пов'язане з позбавленням волі.

-захисника ОСОБА_3, яка просить апеляцію засудженого ОСОБА_6 задовольнити, а вирок суду змінити, врахувати визнання ним вини під час досудового слідства та в суді, відшкодування заподіяної шкоди, заяви потерпілого та призначити йому покарання, з застосуванням ст. 75 КК України не пов'язане з позбавленням волі.

-захисника ОСОБА_4, який просить апеляцію засудженого ОСОБА_5 задовольнити, а вирок суду змінити, врахувати вчинення ним злочину неповнолітнім, визнання вини, повне відшкодування заподіяної шкоди, заяви потерпілого та призначити йому покарання, з застосуванням ст. 75 КК України не пов'язане з позбавленням волі,

в судових дебатах та останньому слові засуджених:

ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_5, які просять їх апеляції задовольнити, а вирок суду змінити, призначити їм покарання, з застосуванням ст. 69 КК України і не пов'язане з позбавленням волі, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що змінена апеляція прокурора який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - старшого прокурора прокуратури м. Івано-Франківська підлягає задоволенню, змінені апеляції засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 частковому задоволенню, а апеляції засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їм злочинів відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у встановленому порядку доказами, які об'єктивно досліджені, належно оцінені судом і детально викладені в вироку.

Посилання засуджених ОСОБА_6, та ОСОБА_5, в апеляціях на те, що в їхніх діях відсутні ознаки злочину передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, не можуть братися до уваги оскільки спростовуються наступними доказами.

Так, суд обґрунтовано взяв до уваги.

Показання в судовому засіданні засудженого ОСОБА_5, який ствердив, що 6 березня 2009 року разом із друзями святкували день народження свого знайомого ОСОБА_11 до 22:30 год. Після цього поїхали в кафе "Шоколад". Там перебували до 23:30 та вирішили повернутися до ОСОБА_11 додому. Вийшовши з кафе, засуджений ОСОБА_8, пішов вперед, а він із засудженим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пішли його наздоганяти. По дорозі засуджений ОСОБА_7, який достовірно знав, що він неповнолітній, запитав чи може він вдарити першого перехожого на, що він відповів що зможе. Щоб утвердитись в очах товаришів, він перебіг через дорогу та побачивши невідомого чоловіка підбіг та вдарив його кулаком у потилицю. Після цього наніс, ще декілька ударів потерпілому у груди. Засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 також наносили удари по тілу потерпілого. Потерпілий пробував підвестися проте вони продовжували наносити удари ногами та кулаками. Він грошей у потерпілого не брав проте чув, як хтось із хлопців казав потерпілому передати речі.

Оголошені в судовому засіданні показання засудженого ОСОБА_5 під час досудового слідства, з яких вбачається, що після того як він перший ударив потерпілого ОСОБА_9, засуджені ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 також підбігли та почали безпричинно наносити удари руками та ногами. Потім засуджений ОСОБА_7 вимагав від потерпілого віддати власні речі.

Показання в судовому засіданні засудженого ОСОБА_6, який ствердив, що бачив як засуджені ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 штовхали та шарпали потерпілого ОСОБА_9, але сам він тільки був присутній на місці події і стояв поряд.

Показання в судовому засіданні засудженого ОСОБА_8, який ствердив, що повертаючись з нічного клубу"Шоколад" ішов сам, а за ним ішли засуджені ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, помітив, що їх немає, а повернувшись, побачив, що всі троє стоять, а збоку на землі лежить незнайомий чоловік. Пізніше побачив, що засуджений ОСОБА_7 був вимазаний у болоті.

Показання в судовому засіданні засудженого ОСОБА_7 який ствердив, що він 6 березня 2009 року близько 17 години із друзями святкував день народження свого знайомого ОСОБА_11 у нього вдома до 23:00 год. Після цього разом з друзями поїхали в нічний клуб "Шоколад". Там перебували до 24:00 год. та вирішили повернутися до ОСОБА_11, для продовження святкування. Вийшовши з клубу, вони побачили, що ОСОБА_8 пішов попереду, а він з іншими засудженими виріши його наздогнати. Перед перехрестям вулиці Сорохтея-Чорновола засуджений ОСОБА_5, в нього запитав чи вірить він, що той вдарить першого перехожого. Відповів, що не вірить і засуджений ОСОБА_5 побіг в невідомому напрямку. Він повернувся за засудженим ОСОБА_6, який йшов позаду. Підійшовши до засудженого ОСОБА_6, він побачив, що через дорогу засуджений ОСОБА_5, наносив удари невідомому чоловіку. Підбігши до них хотів їх розборонити, посковзнувся, вдарився плечем об потерпілого та разом з ним впав на землю обличчям в болото. Коли піднявся, побачив, що засуджені ОСОБА_5 та ОСОБА_6, стояли біля потерпілого. Він ударів потерпілому не наносив та речей у нього не брав. Хто говорив потерпілому відати речі він не знає та кому потерпілий ОСОБА_9 відав гаманець він не бачив. Потім підійшов засуджений ОСОБА_8 та запитав, що сталося, на що вони нічого не відповіли.

Дослідивши в судовому засіданні, показання засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 та відеокасету з записом їх допитів на якій записані вказані слідчі дії( а.с. 31 том 2), протоколи очних ставок між засудженим ОСОБА_5 та засудженими ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, (а.с.134-135,136-137,140-141 том 1), протоколи відтворення обстановки та обставин подій з засудженими ОСОБА_7, ОСОБА_8, згідно яких вони вказали місце та обставини вчинення злочину (а.с. 219-223,224-228 том 1), суд вірно взяв до уваги їх твердження про те, що перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, засуджений ОСОБА_7 та всі інші засуджені після побиття вимагали у потерпілого ОСОБА_9 гроші та мобільний телефон, те, що засуджений ОСОБА_6 забрав гаманець з грошами та банківськими картками, а засуджений ОСОБА_5 два мобільні телефони, які разом з засудженим ОСОБА_8 продав, а гроші розділив між всіма учасниками злочинів.

Суд врахував, що по заявах засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про застосування до них незаконним методів слідства проведено перевірку і прокуратурою м. Івано-Франківська 6 липня 2009 року відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно працівників Івано-Франківського MB УМВС України в Івано-Франківській області на підставі п.2.ч. 1 ст.6 КПК України 1960 року у зв'язку з відсутністю у їх діях ознак злочину.

Показання в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_9 який ствердив, що о 23:30 - 24 годині повертався додому по вул. Чорновола в м. Івано-Франківську і почув позаду себе крики. Потім відчув перший удар в потилицю. Підбігло ще декілька нападників та почали наносити удари з різних сторін зваливши його з ніг на землю обличчям вниз. Наносили удари протягом 5 хвилин руками та ногами по всьому тілу. Більшість ударів було нанесено в голову ногами. Вимагали віддати особисті речі, різні особи. На що самостійно видав 2 мобільних телефони, гаманець з грошами в сумі 200 гривень, золотий перстень. Хто забирав гаманець, телефони та перстень не бачив, оскільки, місце вчинення нападу було мало освітлене. До моменту вчинення нападу мобільні телефони та гаманець знаходились при ньому. Нападників було четверо чи п'ятеро. Забравши вказані речі вони втекли. Внаслідок нападу отримав тілесні ушкодження та тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні обласної клінічної лікарні та продовжував лікування в амбулаторних умовах і знаходився на обліку в поліклініці за місцем проживання. Після завершення стаціонарного лікування повторно звертався до лікаря через погіршенням стану здоров'я, постійними болями голови.

Показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_17, яка ствердила, що потерпілий ОСОБА_9 провів її до гуртожитку та приблизно о 23 годині 30 хвилин пішов додому. У ОСОБА_9 того дня на руці була золота печатка із зображенням, без камінців. До того разом були у кафе, за каву розраховувався потерпілий, а тому помітила, що гроші знаходились в гаманці коричнево-чорного кольору. Також він мав при собі два мобільні телефони марки "Соні Еріксон" та "Самсунг". Від друзів 7 березня 2009 року їй стало відомо, що потерпілий знаходиться у лікарні. Наступного дня провідала ОСОБА_9 та побачила, що він був дуже побитий. Бачила, що у нього було розпухле лице, синці під оком, подряпини. Потерпілий розповідав, що на нього напали з-заді приблизно 4-5 чоловік, зваливши його на землю, копали його, забрали особисті речі: гаманець, телефони, золоту печатку. У лікарні золотої печатки у потерпілого уже не було;

Показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_11 який підтвердив, що 6 березня 2009 року у нього було день народження, з 18 години почали збиратись гості. Спочатку були вдома, а продовжили святкування в кафе "Шоколад". О 24 годині 20 хвилин, він запропонував повернутися назад додому і викликав таксі. В таксі їхав він, свідки ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, а засуджені ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пішли пішки. Пізніше прийшли засуджені і він зауважив, що одяг у ОСОБА_7 був забруднений. Він повідомив, що впав, після чого пішов ванну кімнату вмитись;

Показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_19 яка ствердила, що 6 березня 2009 року біля 18 години разом з друзями ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_21 святкували день народження знайомого ОСОБА_11 В квартирі пробули приблизно до 22 години і поїхали в кафе "Шоколад" по вулиці Сорохтея, де пробули протягом години-півтора. Пізніше вона, свідки ОСОБА_21, ОСОБА_20 та ОСОБА_11 на таксі поїхали до ОСОБА_11 додому продовжувати святкування, а засуджені ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 залишилися стояти на вулиці. У квартирі ОСОБА_11 просиділи протягом однієї години. В той час до ОСОБА_11 прийшли засуджені ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, та ОСОБА_8 Вона помітила, що засуджений ОСОБА_7 увесь був в бруді. Він повідомив, що впав і пішов митися в ванну кімнату. Про конфлікт, який стався у засуджених з невідомим чоловіком 6 березня 2009 року їй стало відомо зі слів засудженого ОСОБА_8 17 березня 2009 року. Той повідомив, що засуджений ОСОБА_5, побився з якимось невідомим чоловіком по вулиці Чорновола і вони тепер усі мають давати пояснення працівникам міліці.

Аналогічні показання в судовому засіданні свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21

Заяву потерпілого ОСОБА_9, від 7 березня 2009 року у якій він повідомив про вчинений на нього напад. (а.с.9 том 1);

Висновок судово-медичної експертизи №60, згідно якого в потерпілого ОСОБА_9 виявлено закриту черепно-мозкову травму з струсом головного мозку та забійною раною в ділянці правої надбрівної дуги та синцями волосистої частини голови, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров'я та травму обох очних яблук з підкон'юктивальними крововиливами, травму м'яких тканин обличчя з синцями та саднами, травму м'яких тканин шиї та ділянки грудини з синцем, які відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с.162-166 том 1);

З огляду на здобуті незаперечні докази вини засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 187 КК України, а засудженого ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 304, ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 187 КК України суд вірно критично оцінив їх показання в судовому засіданні, про непричетність до розбійного нападу та викрадення майна потерпілого ОСОБА_9, суд обґрунтовано визнав їх такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а взяв до уваги їх показання про обставини вчинення злочинів, дані ними на початку досудового слідства.

Відповідно до рекомендацій п. 13 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року "Про судову практику у справах про хуліганство", при вирішення питання про кваліфікацію дій винних осіб, які під час грубого порушення громадського порядку з мотиву явної неповаги до суспільства вчинили й інші злочини, передбачені різними статтями Особливої частини КК України, судам належить виходити з положень ст. 33 КК України, тобто кваліфікувати їх за сукупністю злочинів.

Суд правильно встановив фактичні обставини вчинених засудженими злочинів і вірно кваліфікував дії засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 296 КК України та ч. 2 ст. 187 КК України.

Колегія суддів не вбачає підстав для зміни вироку суду та задоволення апеляцій засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_5 з причин неправильної кваліфікації їх дій.

Разом з тим, суд допустив помилку при наведенні у мотивувальній частині вироку кваліфікуючих ознак злісного хуліганства. Зокрема у обвинуваченні засуджених за ч. 2 ст. 296 КК України, викладеному у вироку та визнаному судом доведеним, зазначено про вчинення ними грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося винятковим цинізмом. Далі суд у вироку вказав, що виключає цю кваліфікуючу ознаку, але на початку мотивувальної частини її вказав. Цю ознаку слід виключити з обвинувачення за ч. 2 ст. 296 КК України, яку суд визнав доведеним у мотивувальній частині вироку.

Підлягають задоволенню також апеляційні доводи старшого прокурора прокуратури м. Івано-Франківська про необхідність виключення з вироку посилання суду на пояснення ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 і ОСОБА_5, як на докази, оскільки, відповідно до ст. 65 КПК України, пояснення не можуть бути доказами у справі.

Колегія судів вважає, що у справі відсутні дані, які б свідчили про порушення слідчих органів та суду вимог кримінального та кримінально процесуального законодавства які б були підставою для зміни вироку суду про, що порушують питання засуджені ОСОБА_5, та ОСОБА_6

Не допустив суд порушень закону і при призначенні покарання засудженим ОСОБА_6 і ОСОБА_5 умотивувавши своє рішення, суд призначив покарання засудженим відповідно до вимог ст. 65 КК України, із врахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів та їх особи, та призначив їм покарання, яке є необхідним та достатнім для попередження та запобіганню вчиненню ними нових злочинів.

Щодо призначеного покарання засудженому ОСОБА_7 то в цій частині вирок суду містить непереконливі висновки. Суд, як видно з вироку, хоча і послався на цілий ряд обставин, які пом'якшують покарання засудженого ОСОБА_7 зокрема: те що він вперше притягується до кримінальної, позитивну характеристику по місцю проживання та навчання, але належно не врахував їх і не обговорив питання щодо призначення засудженому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої законом за вчинені ним злочини.

Колегія суддів з таким рішенням суду погодитись не може, а з урахуванням того, що засуджений ОСОБА_7 повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, повне відшкодування заподіяної шкоди, та того, що потерпілий просить його суворо не карати колегія суддів приходить до висновку про необхідність пом'якшення покарання засудженому ОСОБА_7 з застосуванням ст. 69 КК України за правилом його визначення у нижчих межах від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 187 КК України.

При цьому, відповідно до ст. 66 КК України, колегія суддів враховує такі обставини, що пом'якшують покарання засудженому ОСОБА_7, як щире каяття, добровільне відшкодування заподіяних збитків.

Разом з тим, колегія суддів враховує також обставину, що обтяжує покарання засудженому ОСОБА_7, вчинення ним злочинів в стані алкогольного сп'яніння і не вбачає підстав для застосування до нього ст. 75 КК України та звільнення від призначеного покарання з випробуванням. Покарання у виді позбавлення волі є необхідним, достатнім для виправлення та перевиховання засудженого ОСОБА_7 і попередження вчинення ним нових злочинів.

Що стосується призначення покарання засудженому ОСОБА_8 суд не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані щодо його особи, наявні пом'якшуючі покарання обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_8 вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав свою вину і щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується за місцем проживання, повністю відшкодував заподіяну шкоду, потерпілий просить не позбавляти його волі.

За таких обставин колегія суддів вважає, що є усі підстави для застосування до засудженого ОСОБА_8 ст.69 КК України, за правилом його визначення у нижчих межах від найнижчої межі, встановленої санкціями ч. 2 ст. 187 КК України.

Вирішуючи питання про пом'якшення покарань засудженим ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які вони ставлять у своїх апеляціях, колегія суддів враховує вказівку Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в ухвалі у цій справі від 21 серпня 2012 року, у якій визнано, що покарання засудженим ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 у виді 3 років позбавлення волі є надто м'яким, а звільнення засудженого ОСОБА_5 від призначеного покарання з випробуванням неправильним.

Разом з тим, за відсутності апеляції на м'якість покарання щодо засудженого ОСОБА_6, засудженого до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю, колегія суддів вважає, що вона не вправі погіршити його становище та постановити щодо нього новий вирок. З наведених причин, колегія суддів вважає, що вирок суду щодо засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 слід залишити без змін.

Керуючись ст. 362, 365, 366 КПК України 1960 року, п. 15 розділу 15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -, -

у х в а л и л а:

Змінену апеляцію старшого прокурора прокуратури м. Івано Франківська задовольнити, апеляції засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задовольнити частково, а апеляції засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Івано-Франківського міського суду від 20 травня 2011 року щодо засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку у обвинуваченні, визнаному судом доведеним, посилання на кваліфікуючу ознаку ч. 2 ст. 296 КК України злісного хуліганства -винятковий цинізм, а також посилання у мотивувальній частині вироку на пояснення засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 як на докази у справі.

Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 2 ст. 187, 2 ст. 296, ч. 1 ст. 304 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст. 187 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю;

- за ч.2 ст. 296 КК України 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

- за ч.1 ст. 304 КК України 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворих покарань більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 Валерійовичупокарання у виді 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю .

Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 296, КК України та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст. 187 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України 3 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю;

- за ч.2 ст. 296 КК України 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.

В решті вирок Івано-Франківського міського суду від 20 травня 2011 року залишити без змін.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.Б. Стадник