Справа № 4-817/12 Головуючий у І інстанції Дубас
Провадження № 10/780/17/13 Доповідач у 2 інстанції Димарецький В.М.
Категорія 15.01.2013
??????????????????????????????
УХВАЛА
Іменем України
15 січня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого - МИКОЛЮКА О.В.,
суддів: ДИМАРЕЦЬКОГО В.М. та НАГОРНОГО А.М.,
за участю прокурора ЛИТВИНЕНКА Р.С., скаржника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали за апеляцією прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 грудня 2012 року,-
В С Т А Н О В И Л А:
Як зазначено в постанові суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на постанову прокурора Києво-Святошинського району Київської області від 07.09.2011 року про порушення кримінальної справи з одночасним скасуванням постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом шахрайського заволодіння майном ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, вчиненого у великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Постановою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 19 грудня 2012 року скаргу ОСОБА_2 задоволено, а постанову прокурора Києво-Святошинського району Київської області від 07.09.2011 року про порушення кримінальної справи з одночасним скасуванням постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом шахрайського заволодіння майном ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, вчиненого у великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України - скасовано. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції послався на таке. Постановою від 07.09.2011 року прокурором Києво - Святошинського району Київської області була порушена кримінальна справа з одночасним скасуванням постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом шахрайського заволодіння майном ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, вчиненого у великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 суд, розглядаючи скарги на постанови слідчого та прокурора про порушення кримінальної справи, перевіряє наявність приводів і підстав, передбачених ст. ст. 94, 98 КПК України для винесення таких постанов. Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті. Відповідно до вимог п.9 Постанови Пленуму ВС України №6 від 04.06.2010 року ,,Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи", суд, перевіряючи законність постанови про порушення кримінальної справи, вправі прийняти рішення лише відносно тієї особи, інтересів якої стосується подана скарга. Статтею 94 КПК України встановлений вичерпний перелік підстав для порушення кримінальної справи. Відповідно до вимог цієї статті справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування даних, які вказують на наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування даних, які підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини здійснення злочину), тобто кримінальна справа може бути порушена лише при наявності достатніх даних, на основі яких встановлюються об'єктивні ознаки вчиненого злочину. Кримінальну справу може бути порушено виключно при наявності достатніх даних, на основі яких встановлюються об'єктивні та суб'єктивні ознаки вчиненого злочину, об'єкт та суб'єкт злочину. Відсутність достатніх ознак об'єктивної або суб'єктивної сторони злочину в діяннях особи, або вчинення вказаного злочину не її суб'єктом виключає можливість порушення кримінальної справи згідно положень ст. 98 КПК України. Судом першої інстанції зазначено, що в даному випадку очевидним є той факт, що постанова про порушення кримінальної справи прямо та безпосередньо стосується інтересів ОСОБА_2, а порушуючи кримінальну справу по факту, а не відносно особи, прокурор порушив право ОСОБА_2 на захист. Судом також звернуто увагу на той факт, що в постанові прокурора лише зазначено про те, що підставою для порушення справи є достатні дані, які вказують на наявність в діях невстановленої особи, зазначаючи при цьому у описовій частині постанови прізвище ОСОБА_2, ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Проте, прокурором у постанові ці дані не наведено, їхній зміст не відображено, відсутній їх перелік, що дозволяє суду стверджувати про недотримання особою, яка порушила кримінальну справу, вимог ч.1 ст. 98 КПК України, в частині визначення тих даних, які вказують на наявність ознак злочину та визнання їх у своїй сукупності достатніми для цього. В даній постанові міститься посилання на те, що в наслідок перевірки заяв про злочин ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 встановлено, що невідомими особами недобросовісно використано довіру з боку ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 для заволодіння їх грошовими коштами, при цьому зловживання довірою застосовано з метою викликати у заявників впевненість про вигідність передачі грошових коштів, однак грошові кошти заявникам не повернуто, що вказує на наявність ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Відповідно до рішення Солом"янського районного суду м. Києва від 24.05.2011 року та рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.10.2011 року з ОСОБА_2 стягнуто суму боргу на користь ОСОБА_3 27.07.2012 року ухвалою Апеляційного суду Київської області апеляцію потерпілого ОСОБА_3 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.07.2012 року про залишення без задоволення скарги ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області від 26.04.2012 року про закриття кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, порушену за фактом шахрайського заволодіння коштами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України залишено без задоволення, а постанову - без зміни. Також в ухвалі Апеляційного суду чітко вказано, що ОСОБА_2 дійсно отримав від ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 в борг грошові кошти. При отриманні вказаних коштів ОСОБА_2 добросовісно повідомив власникам коштів свої дійсні наміри по використанню даних коштів, а так само зобов"язувався сплачувати три відсотки на місяць за їх користування. Дані факти свідчать про відсутність у останього умислу на шахрайське заволодіння коштами потерпілих.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що з матеріалів, на підставі яких було порушено кримінальну справу, не вбачається, що на момент порушення кримінальної справи були достатні дані, які б вказували на наявність ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Також судом зроблений висновок, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину, а між ним та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 існують цивільно-правові відносини, а також зазначив в постанові, що він вважає доречними доводи скаржника та визнає, що при порушенні кримінальної справи вимоги ст.ст. 94, 97, 98 КПК України додержані не були, а висновок постанови про наявність в матеріалах кримінальної справи достатніх даних, які вказують на наявність ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України є передчасним та необгрунтованим.
Прокурор, який брав участь в суді першої інстанції, в апеляції просить постанову суду першої інстанції від 19.12.2012 року скасувати, а в задоволенні скарги ОСОБА_2 - відмовити. В обгрунтування апеляції її автор посилається на наступне. Не можна погодитись з позицією суду щодо відсутності підстав для порушення даної кримінальної справи. В постанові про порушення справи визначено підстави для порушення кримінальної справи, в тій мірі, як це вимагає ч. 2 ст. 94 КПК України, а їх зміст було досліджено під час судового засідання. Невірним є посилання судді на рішення у цивільній справі, оскільки вказане свідчить про те, що суддею надано оцінку доказів у справі та заздалегідь вирішено ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, що є неприпустимим на стадії порушення кримінальної справи, адже суд на цій стадії повинен лише перевірити законність джерел отримання даних, що є достатніми, а не надавати їм оцінку, що здійснюється судом під час судового розгляду справи. Невірним є посилання судді на ст. 62 Конституції України, оскільки пред"явлення обвинувачення особі здійснюється на стадії досудового слідства, а не порушення кримінальної справи, що також вказує на порушення суддею ч. 13 ст. 236-8 КПК України. Апелянт вважає, що суддя, обгрунтовуючи винесення власної постанови від 19.12.2012 року, вирішив зазделегідь ті питання, які повинні вирішуватись під час розгляду кримінальної справи по суті, оскільки проведення слідчих дій, збір доказів, в тому числі й доведення наявності чи відсутності складу злочину в цілому в діях ОСОБА_2, а не його окремих ознак, належить до компетенції слідчого власне під час провадження досудового слідства, а не стадії порушення кримінальної справи, що є початковою стадією кримінального процесу та завершується прийняттям відповідного процесуального рішення, яким є винесення постанови про порушення кримінальної справи, а не складання обвинувального висновку.
Заслухавши доповідача, виступ прокурора, який підтримав апеляцію, скаржника, який заперечував проти апеляції та просив залишити її без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які судом вирішуються при розгляді справи по суті.
Виходячи із положень ст. 382 КПК України, яка зобов'язує апеляційний суд при перевірці судових рішень по скаргам на постанови про порушення кримінальної справи з"ясувати, чи з додержанням вимог кримінально-процесуального закону суд першої інстанції розглянув скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги закону судом першої інстанції при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи в повній мірі дотримані.
Так, як вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції належним чином було перевірено: чи були наявними на час порушення справи передбачені ч. 1 ст. 94 КПК України приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК України), законність джерел отримання цих даних; чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок (ст. 98 КПК України).
Підстави та мотиви прийнятого рішення судом першої інстанції наведені у постанові суду і базуються на фактичних даних, які встановлені під час перевірки матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи.
Порушень кримінально-процесуального закону, які б були підставою для визнання постанови суду першої інстанції незаконною, апеляційним судом не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 та 382 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 грудня 2012 року, якою скаргу ОСОБА_2 на постанову прокурора Києво-Святошинського району Київської області від 07.09.2011 року про порушення кримінальної справи з одночасним скасуванням постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом шахрайського заволодіння майном ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_8, вчиненого у великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, було задоволено - залишити без зміни.
Головуючий
Судді: