У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Дело № 11/190/133/13 Доповідач : Дорошенко Т.І.

10.01.2013 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Автономної Республіки Крим у складі:

ГоловуючогоЯзєва С.О.

СуддівДорошенко Т.І., Опанасюка О.Д.

За участю прокурораМатвійчук С.Л.

засудженого ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_5 на вирок Алуштинського міського суду АР Крим від 23 травня 2012 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець кишлаку Жангіл Ленінградського району Ферганської області Узбекистану, раніше судимий:

1) 27.10.1995 року Верховним судом АР Крим за ст.17 - п. «г» ст.93, ст.94, ч.1 ст.222, ст.42 КК України (в ред.1960 року) на 13 років позбавлення волі,

18.06.2007 року звільнений умовно-достроково на 10 місяців 7 днів,

засуджений:

- за ч.1 ст.129 КК України на 1 рік обмеження волі;

- за ч.1 ст.263 КК України на 3 роки позбавлення волі.

У відповідності зі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_5 визначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_5 у дохід держави судові витрати за проведення експертизи в сумі 900,48 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

Як зазначено у вироку, ОСОБА_5, 17.08.2011 року, приблизно о 04-00 год., перебуваючи за місцем свого проживання, на другому поверсі будинку АДРЕСА_1, діючи із злочинним умислом, спрямованим на погрозу вбивством, у ході конфлікту погрожував ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 позбавити їх життя, достовірно знаючи при цьому, що вказані особи його чують, та підтверджуючи реальність погроз демонстрацією боєприпасу - гранати РГ-42, що знаходилася у нього в руках, яку потім він кинув у бік потерпілих.

Крім того, ОСОБА_5, маючи умисел на незаконне придбання, носіння, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, за невстановлених досудовим слідством обставин, придбав бойовий припас - гранату РГ-42, після чого незаконно переніс її за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 де незаконно зберігав її до виявлення та вилучення у ході огляду працівниками міліції 17.08.2011 року о 04-01 год.

В апеляції засуджений ОСОБА_5 просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу направити прокурору на додаткове розслідування.

Свої доводи апелянт мотивує невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, однобічністю та неповнотою досудового і судового слідства, істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

На думку апелянта в основу вироку покладені неправдиві показання потерпілих, які є його близькими родичами та зацікавленими особами і, таким чином, обумовити його з метою заволодіти належним йому майном. Їхні свідчення належним чином перевірені не були, не проведена дактилоскопічна експертиза гранати, не встановлені основні очевидці подій - відпочивальники, яких привіз потерпілий ОСОБА_8, дати їх прибуття та вибуття, відсутні відомості про час виклику дільничного в день вчинення злочину.

З апеляції також вбачається, що судом першої інстанції не було розглянуто ряд клопотань засудженого, у тому числі про заподіяння йому тілесних ушкоджень у день вчинення злочину.

Крім того, як вказує апелянт, було порушено його право на захист, що виразилося у ненаданні йому можливості в повному обсязі ознайомитися з матеріалами кримінальної справи після закінчення досудового слідства та розгляду справи у суді.

У доповненні до апеляції захисник ОСОБА_9 зазначає, що кримінальну справу у відношенні ОСОБА_5 було порушено незаконно за відсутності жодних підстав для її порушення. Крім того, зафіксовані в протоколі огляду місця події відомості були сфабриковані, а тому даний протокол не може бути покладений в основу обвинувального вироку.

Заслухавши доповідача, засудженого, який підтримав доводи своєї апеляції та доповнення до неї адвоката ОСОБА_9 і в останньому слові просив її задовольнити, прокурора, який просив апеляцію залишити без задоволення, а вирок - без змін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що досудове та судове слідство у справі проведено повно і всебічно, з дотриманням вимог норм КПК України.

Винність ОСОБА_5 у вчиненні ним злочинів, за які він засуджений, знайшла своє повне підтвердження у ході судового засідання та підтверджується сукупністю доказів, ретельно досліджених під час судового розгляду, яким суд дав належну оцінку.

Погоджуючись з висновками суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні ним злочинів колегія суддів виходить з наступного.

Так, у судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 свою провину не визнав та щодо інкримінованих йому обставин вчинення злочинів показав, що конфлікт між ним та його родичами - дружиною ОСОБА_5, дочкою ОСОБА_8 та зятем ОСОБА_8 в дійсності відбувся в ніч з 18 на 19.08.2011 року, у ході якого він був побитий та змушений втекти на другий поверх будинку і перебувати там до приїзду міліції. При цьому сам він нікому не погрожував, каміння не кидав та ніякої гранати взагалі не бачив.

Таким показаннями засудженого суд першої інстанції дав відповідну оцінку та обґрунтовано визнав їх неспроможними, оскільки вони повністю спростовуються показаннями потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, які узгоджуються між собою та не суперечать об'єктивній істини по справі.

Так, потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні показала, що 16.08.2011 року її зять ОСОБА_9 привіз до них у будинок відпочиваючих. Ввечері вони почали розпивати спиртні напої, запропонували випити і її чоловікові - ОСОБА_6. Після вживання алкогольних напоїв ОСОБА_6 став погрожувати їй. Злякавшись, вона зателефонувала доньці - ОСОБА_7 та її чоловікові - ОСОБА_7, які відразу ж приїхали. Після цього, ОСОБА_6 піднявся на другий поверх будинку та став кидати в них каміння, кричав, що вб'є їх, потім кинув у їхній бік якийсь предмет, як потім їм стало відомо гранату. Раніше засуджений неодноразово приносив у дім зброю, погрожував їй та їх сім'ї.

Такі показання свідка ОСОБА_6 повністю узгоджуються з показаннями потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_7, з яких вбачається, що 16.08.2011 року їм подзвонила ОСОБА_6 та попросила, щоб вони повернулися додому. Приїхавши додому, вони побачили перелякану дитини та плачучу мати, яка їм повідомила, що ОСОБА_6 погрожував їй. У цей момент батько втік на другий поверх, звідки почав кидати в їхній бік камені, цеглини, шматки шиферу, кричав на їхню адресу нецензурною лайкою, погрожував розправою, кричав, що всім їм кінець. Вони сховалися у кімнаті, а коли батько заспокоївся, вийшли. У цей момент ОСОБА_6 кинув в їхній бік якийсь предмет, після чого втік. Як їм пізніше стало відомо, кинутий в них предмет був гранатою.

Колегія суддів знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо правдивості та достовірності показань потерпілих, оскільки вони є послідовними та несуперечливими, крім того, об'єктивно підтверджуються іншими доказами, дослідженими судом першої інстанції.

Доводи апелянта про особисту зацікавленість потерпілих, колегія суддів вважає надуманими, необґрунтованими та сприймає їх як спосіб, обраний засудженим для захисту.

Про об'єктивність показань потерпілих свідчать дані протоколу огляду місця події - ділянки місцевості, що розташована біля будинку АДРЕСА_1, в ході якого на відстані приблизно в метрах 4-5 від будинку був виявлений предмет циліндричної форми сірого кольору схожий на гранату із запалом. (а.с.13-14)

Та обставина, що виявлений у ході огляду місця події предмет є бойовим припасом - гранатою РГ-4, підтверджується висновком вибухотехнічної експертизи № 4/100 від 25.08.2011 року, згідно якого корпус гранати РГ-42 споряджений зарядом вибухової речовини - тротилом масою 110 -120 гр, а детонатор ручних гранат УЗРГМ у своєму спорядженні містить наступні вибухові речовини: ініціюючі - ТНРС, азид свинцю, масою 0,1 +0,2 гр; бризантні ТЕН або гексоген, масою 1,0 гр. (а.с.61-64)

У судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_10 показала, що є сусідкою ОСОБА_6. 17.08.2011 року, приблизно о 04-00 год., вона була понятою при огляді місця події - ділянки місцевості, розташованої по АДРЕСА_1 був виявлений та вилучений предмет схожий на гранату.

Про аналогічні обставини огляду місця події свідчать й оголошені у порядку ст.306 КПК України 1960 року показання свідка ОСОБА_11, з яких вбачається, що у серпні 2011 року вона відпочивала в с. Рибаче у будинку ОСОБА_6. Ввечері 16.08.2011 року вона чула як між ОСОБА_6 та його дружиною відбувалася сварка. 17.08.2011 року, приблизно о 04-00 год. вона була запрошена понятою при огляді місця події, в ході якого був виявлений та вилучений предмет схожий на бойову гранату. (а.с.31)

Вивченням матеріалів справи не виявлено жодних порушень вимог кримінально-процесуального закону під час збирання й закріплення доказів у справі, які б викликали сумніви в їх достовірності. Наявні у справі докази відповідають вимогам закону щодо їх допустимості, достовірності й достатності, а тому доводи апелянта про його безпідставне засудження є необґрунтованими.

При перевірці справи колегією суддів не встановлено даних, які б свідчили про однобічність чи неповноту судового слідства так само не встановлено істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок.

Доводи апелянта щодо не проведення по справі дактилоскопічної експертизи гранати не свідчать про неповноту досудового та судового слідства, оскільки судом першої інстанції в основу вироку покладені інші докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо засудженого із зазначенням мотивів, за якими суд прийняв одні та відкинув інші докази і колегія суддів знаходить їх достатніми для визнання ОСОБА_5 винним у вчиненні злочинів, за які його засуджено.

Як вбачається з матеріалів справи та протоколу судового засідання, судом першої інстанції повно та всебічно досліджені всі обставини, які могли мати значення для вирішення справи по суті, судом розглядалися та вирішувалися всі заявлені учасниками судового розгляду клопотання. Підстав для скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування, про що ставиться питання в апеляції засудженого ОСОБА_5, колегія суддів не знаходить.

Таким чином, суд першої інстанції, давши оцінку доказам у їх сукупності, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винності ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, правильно кваліфікувавши його дії за ч.1 ст.129 УК України, як погроза вбивством, при якій були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, та за ч.1 ст.263 КК України, як носіння, зберігання, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

В апеляційному порядку були перевірені й доводи засудженого ОСОБА_5 щодо обмеження його права на ознайомлення з матеріалами справи, які на думку колегії судів є безпідставними. Як вбачається з протоколу оголошення обвинуваченому про закінчення слідства та пред'явлення йому матеріалів справи від 28.09.2011 року, вимоги ст.ст. 218-220 КПК України 1960 року були виконані належним чином, засуджений у повному обсязі був ознайомлений з матеріалами справи, жодних заяв та клопотань при цьому не подавав, проте від підпису у протоколі відмовився, що засвідчено відповідними підписами понятих. (а.с.93)

24.05.2012 року засуджений ОСОБА_5 звертався до суду першої інстанції із заявою про ознайомлення з матеріалами справи та аудиозаписом судового засідання. (а.с.197) Відповідно до повідомлення судді Алуштинського міського суду Цурцева В.М. від 12.06.2012 року засудженому були роз'яснені положення ст.ст.88, 88-2 КПК України та одночасно зазначено про направлення на його адресу протоколу судового засідання. (а.с.198) Згідно з розпискою ОСОБА_5 протокол судового засідання він отримав 15.06.2012 року. (а.с.209)

Постановою Апеляційного суду АР Крим від 25.10.2012 року кримінальна справа за апеляцією засудженого була знята з апеляційного розгляду та повернута Алуштинському міському суду АР Крим для виконання вимог ст.349 КПК України 1960 року. (а.с.241) Згідно з розпискою ОСОБА_5 30.11.2012 року він був ознайомлений з матеріалами справи у повному обсязі. (а.с.258)

При призначенні покарання засудженому ОСОБА_5 суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

У відповідності зі ст.12 КК України один з вчинених ОСОБА_5 злочинів відноситься до категорії середньої тяжкості.

Згідно з даними про особу, ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується негативно, офіційно не працевлаштований, суспільно-корисною працею не займається, раніше притягувався до кримінальної відповідальності.

Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання засудженого, відповідно до ст.ст. 66,67 КК України судом першої інстанції не встановлено.

Приймаючи до уваги конкретні обставини справи, суспільну небезпеку вчиненого, дані про особу засудженого, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_5 покарання, передбаченого санкціями статті, за якими він визнаний винним, з реальним його відбуванням, яке за своїм видом та розміром відповідає вимогам ст.65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, що безумовно тягнуть скасування вироку, у справі не встановлено.

За таких обставин, апеляція засудженого ОСОБА_5 підлягає залишенню без задоволення, а вирок - залишенню без змін.

Керуючись п.15 Перехідних положень КПК України, ст.ст. 365-366 КПК України 1960 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Вирок Алуштинського міського суду АР Крим від 23 травня 2012 року у відношенні ОСОБА_5 - залишити без змін.

С У Д Д І:

Язєв С.О. Дорошенко Т.І. Опанасюк О.Д.