Справа № 1907/2063/2012Головуючий у 1-й інстанції Чорна В.Г.
Провадження № 33/1990/216/12 Доповідач - Сарновський В.Я.
Категорія - ч.1 ст.164 КУпАП
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 грудня 2012 р. Суддя апеляційного суду Тернопільської області Сарновський В.Я.,розглянувши в залі апеляційного суду в місті Тернополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Зборівського районного суду від 1 листопада 2012 року, з участю ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2
в с т а н о в и в :
Постановою судді Зборівського районного суду від 1 листопада 2012 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорока) гривень. Також, згідно даної постанови підлягають конфіскації речові докази -чотири ємкості об'ємом 13 м3 для випалу деревного вугілля та 572 мішки вугілля.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строки на оскарження вказаної постанови, скасувати її та закрити провадження по справі, мотивуючи тим, що судом було порушено право на захист. Вважає, що у його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, і судом безпідставно конфісковано майно, яке йому не належить.
Заслухавши апелянта ОСОБА_1, який підтримав подану ним скаргу з наведених у ній підстав та захисника ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 12 жовтня 2012 року уже був притягнутий до адміністративної відповідальності за дане правопорушення, а тому справу слід закрити, дослідивши доводи, викладені в апеляційній скарзі та матеріали справи, провівши судові дебати, приходжу до висновку, що строк на апеляційне оскарження слід поновити і апеляцію задовольнити повністю у зв`язку з наступним.
Відповідно до ч.2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена, на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, протест прокурора, подані після закінчення цього строку, повертаються апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 копію оскаржуваної постанови отримав 21 листопада 2012 рок і апеляційну скаргу подав 3 грудня 2012 року.
З урахуванням часу вручення копії постанови і того, що 1-2 грудня 2012 року були вихідними днями, в даному випадку строк на апеляційне оскарження постанови судді Зборівського районного суду від 1 листопада 2012 року пропущений з поважних причин, а тому його слід поновити.
Як вбачається з матеріалів справи, 31 жовтня 2012 року ОСОБА_1 надіслав до Зборівського районного суду телеграму, в якій просив перенести судове засідання по даній справі у зв'язку з його хворобою.
Відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Таким чином, суд першої інстанції розглянувши справу у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за наявності її клопотання про відкладення розгляду, порушив вимоги ст.268 КУпАП та право ОСОБА_1 на захист, що істотно вплинуло на повноту з'ясування фактичних обставин справи і кваліфікацію дій останнього.
Так, частиною першою ст.164 КУпАП встановлено відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Згідно оскаржуваної постанови, 29 вересня 212 року працівниками ВПМ Тернопільської ОДПІ Тернопільської області ДПС встановлено факт незаконного виробництва деревного вугілля на території Мшанецького лісництва ДП "Тернопільський лісгосп" поблизу с. Манюки Зборівського району Тернопільської області, приватним підприємцем ОСОБА_1, який займався даним видом діяльності без дозвільних документів.
Не вказуючи яких саме дозвільних документів не було у ОСОБА_1 при здійсненні даного виду діяльності, суд кваліфікував його дії за ч.1 ст.164 КУпАП, як провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.
З наведеного слідує, що висновки суду суперечать встановленим цим же судом обставинам справи. Так, у викладених в постанові відомостях про ОСОБА_1 та описі обставин, установлених при розгляді справи, суд вказав, що ОСОБА_1 є приватним підприємцем, що суперечить подальшим висновкам про його господарську діяльність без державної реєстрації.
Крім того, зі змісту ст. 9 закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" слідує, що даною нормою закону не передбачено ліцензування діяльності з виготовлення деревного вугілля.
Суд першої інстанції, вказавши про незаконність діяльності ОСОБА_1 з виробництва деревного вугілля без одержання ліцензії, не навів законодавчого акту, який встановлює необхідність одержання ліцензії на даний вид діяльності, та не визначив жодного іншого закону, що встановлює необхідність одержання в даному випадку документа дозвільного характеру.
Також, з наявного у матеріалах справи протоколу вилучення від 29 вересня 2012 року слідує, що оперуповноважений ВПМ Тернопільської ОДПІ Синюта О.П. вилучив у Мшанецькому лісництві чотири металевих бочки і деревне вугілля.
При цьому, власника вилучених речей встановлено не було і відомості про нього в матеріалах справи відсутні, однак суд першої інстанції без з'ясування даної обставини, яка має істотне значення, вирішив їх конфіскувати як речові докази, не застосовуючи при цьому додаткового стягнення у виді конфіскації знарядь виробництва та виготовленої продукції, яке передбачене санкцією ч.1 ст.164 КУпАП.
З доданих до апеляції витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11 жовтня 2012 року та договору оренди обладнання від 1 липня 2012 року слідує, що ОСОБА_1 зареєстрований у встановленому порядку як фізична особа-підприємець, а обладнання для випалювання деревного вугілля орендував і воно не є його власністю.
За наведених обставин, вважаю, що оскаржувану постанову не можна вважати об'єктивною і такою, що відповідає вимогам ст.245, 283 КУпАП, а тому її слід скасувати.
Згідно частин 7, 9 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати постанову та прийняти нову постанову.
З матеріалів справи вбачається, що 8 жовтня 2012 року оперуповноважений ВПМ Тернопільської ОДПІ Синюта О.П. виніс постанову про відмову у порушенні кримінальної справи відносно приватного підприємця ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст.212 КК України, а матеріали направив для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП.
Зі змісту вказаної постанови та матеріалів справи слідує, що 4 жовтня 2012 року Тернопільською ОДПІ було направлено листи до управлінь Держсанепідслужби, Держгірпромнагляду, Держекоінспекції для проведення перевірки законності діяльності по виробництву деревного вугілля ОСОБА_1 в межах їхньої компетенції.
Відповіді та висновки вказаних інспекцій у матеріалах справи відсутні.
Незважаючи на це, 18 жовтня 2012 року цим же оперуповноваженим щодо ОСОБА_1 складено протокол серії КН №463662, в якому вказано про порушення останнім вимог ст. 10 Закону України "Про пожежну безпеку", постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2004 р. N 150, постанови Кабінету міністрів України від 26 жовтня 2011 р. N 1107 "Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки".
З аналізу наведених законодавчих актів слідує, що постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2004 р. N 150 не існує, а постанова за таким номером від 11 лютого 2004 року "Про офіційне оприлюднення регуляторних актів, прийнятих місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади та їх посадовими особами, і внесення змін до Порядку оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади" не встановлює порядку отримання підприємцями дозвільних документів.
Статтею 10 Закону України "Про пожежну безпеку", яка містить 23 частини, встановлено вимоги по дотриманню пожежної безпеки при проектуванні, будівництві та реконструкції об'єктів виробничого та іншого призначення, а згідно ст.7 цього Закону державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на об'єктах незалежно від форм власності здійснюється відповідно до чинного законодавства державною пожежною охороною в порядку, встановлюваному Кабінетом Міністрів України, і його не віднесено до компетенції державної податкової служби.
Постановою Кабінету Міністрів України №1107 затверджено Порядок, який визначає процедуру видачі або відмови у видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання Держгірпромнаглядом та його територіальними органами дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Однак, на момент складання протоколу ОСОБА_1 уже поніс відповідальність за порушення вказаного Порядку.
Так, з наданих апелянтом копії протоколу та постанови Територіального управління Держгірпромнагляду від 12 жовтня 2012 року слідує, що за неодержання дозволу на роботи підвищеної небезпеки ОСОБА_1 притягнуто до адміністративного відповідальності за ч.2 ст.41 КУпАП, що відповідно до п.8 ст.247 КУпАП, виключало можливість складання нового протоколу про адміністративне правопорушення по тому самому факту.
Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути притягнутий до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
За наведених обставин вважаю, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений в порушення вимог ст.256 КУпАП, оскільки в ньому відсутнє викладення суті вчиненого правопорушення, а саме не зазначено без яких саме дозвільних документів здійснювалась в даному випадку господарська діяльність та не визначено конкретну норму (частину статті закону чи пункт правил), що визначає незаконність дій особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності.
Таким чином, під час здійснення адміністративного провадження відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП не з'ясовано ряд вищевказаних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, протокол про адміністративне правопорушення складено з грубими порушеннями вимог ст.256 КУпАП, а справа про адміністративне правопорушення розглянута з порушенням права на захист та на основі неналежних і суперечливих доказів, які не можуть бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
На даний час закінчились строки накладення адміністративного стягнення, визначені ч.4 ст.38 КУпАП, а саме минуло більше місяця з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, тому неможливо усунути вищевказані недоліки шляхом доопрацювання матеріалів.
У зв'язку з наведеним, постанова судді першої інстанції не відповідає вимогам закону, а достатніх доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ч.1 ст.164 КУпАП по справі не здобуто, що є підставою для задоволення його апеляції, скасування постанови судді Зборівського районного суду від 1 листопада 2012 року та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю події і складу даного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247, 280, 283, 294 КУпАП, суддя -
П О С Т А Н О В И В:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю, постанову Зборівського районного суду від 1 листопада 2012 року відносно ОСОБА_1 - скасувати, а провадження у справі закрити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду Тернопільської області В.Я. Сарновський