АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Справа № 22-ц/2690/15714/2012 Головуючий в суді 1 інстанції - Коробенко С.В.
Доповідач - Ящук Т.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Ящук Т.І.
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.
при секретарі Бабіч К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка подана його представником ОСОБА_3, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 серпня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
встановила:
Позивач ПАТ «ВТБ Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та з урахуванням уточнень позовних вимог просив стягнути прострочену заборгованість за кредитним договором від 25.12.2007 року у розмірі 323 004, 56 доларів США, що за курсом НБУ станом на 30.07.2012 року становить 2 581 775 грн. 45 коп.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21 серпня 2012 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість в сумі 323 004, 56 доларів США та судовий збір в розмірі 2955 грн.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач ОСОБА_2 через свого представника - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті та винесення необґрунтованого та незаконного рішення.
Апелянт зазначає, що задовольняючи позов та стягуючи грошові кошти у доларах США, судом першої інстанції не було встановлено правомірності надання кредиту в іноземній валюті, оскільки в матеріалах справи відсутня генеральна банківська ліцензія та письмовий дозвіл НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями, які є дозвільними документами, за наявності яких банк має право видавати кредит та отримувати кошти в рахунок його погашення в іноземній валюті.
Крім того, суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин виникнення боргу та не перевірив його розмір, оскільки на підставі розрахунків, які надані позивачем, неможливо встановити правильність нарахування боргу, зокрема нарахування відсотків за користування кредитом та комісії, а розрахунок пені за ставкою 30 % річних не відповідає вимогам чинного законодавства - положенням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Розрахунки заборгованості не містять розміру ставки по процентах за користування кредитом, оскільки додатковим договором № 1 від 28.09.2010 року були внесені зміни у процентній ставці на період з 28.09.2010 року по 28.09.2011 року - 9 % річних.
Нарахована позивачем комісія по акції «Крок назустріч» стягнута безпідставно, оскільки матеріали справи не містять даних про участь позивача в цій акції, відсутні дані, які встановлюють умови участі в акції, розмір нарахованої комісії.
В судовому засіданні представник апелянта підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити; представник позивача вважав доводи апеляційної скарги безпідставними та просив залишити рішення суду без змін.
Заслухавши доповідь судді Ящук Т.І., пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 25.12.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 19И, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 1192733 долари США 49 центів, строком до 25.12.2027 року, зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 13,5 % річних.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що в порушення умов кредитного договору відповідач ОСОБА_2 належним чином взяті на себе зобов'язання не виконує та станом на 30.07.2012 року має прострочену заборгованість по кредитному договору та нарахованим відсоткам у розмірі 323 004 долари США 56 центів, що становить 2 581 775 грн. 45 коп.
Проте зазначені висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають обставинам справи, зроблені без повного з'ясування обставин, які мають значення для справи, що, враховуючи положення ст. 309 ЦПК України, дає суду апеляційної інстанції підстави для зміни рішення суду в частині розміру заборгованості.
Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог, він зазначив, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по кредитному договору за період з 29.04.2011 року по 30.07.2012 року виникла заборгованість на суму 323 004 долари США 56 центів, що становить 2 581 775 грн. 45 коп. Зазначена заборгованість складається з :
- простроченої заборгованості за кредитом - 15 933 долари США 05 центів,
- 30 % річних, нарахованих на суму простроченої заборгованості по кредиту - 2 488 доларів США 12 центів,
- простроченої заборгованості за процентами - 225 364 долари США 82 центи,
- 3% річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст.625 ЦК України, - 3810 доларів США 35 центів,
- пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахована у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів, - 19 360 доларів США 79 центів,
- прострочена сплата комісії, нарахована під час дії акції «Крок назустріч» - 75 494 грн. 55 коп. ( еквівалент - 9 445 доларів США 08 центів).
Однак суд першої інстанції належним чином не перевірив вказаний розрахунок та зазначив у рішенні загальну суму заборгованості 323 004 долари США 56 центів. При перевірці зазначеного розрахунку вбачається, що позивачем допущена помилка та в дійсності сума вищевказаних нарахувань становить 276 402 долари США 21 цент. При дослідженні розрахунку заборгованості вбачається, що позивач включив до загального розміру заборгованості нараховану ним комісію не в сумі 75 494 грн. 55 коп., як зазначив у поясненні до розрахунку, а в сумі 56 047 доларів США 43 центи.
Зазначену обставину визнав у суді апеляційної інстанції представник позивача та надав новий розрахунок на суму 276 402 долари США 21 цент.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок на відповідність умовам укладеного кредитного договору, в межах доводів апеляційної скарги, колегією суддів встановлено наступне.
Пунктом 4.1 кредитного договору № 19И від 25.12.2007 року передбачено, що позичальник ОСОБА_2 зобов'язаний повернути банку отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом у валюті кредиту до 25.12.2027 року у розмірі та порядку, встановленому п. 8.1 кредитного договору. Валютні ризики, які пов'язані зі зміною курсу долара США до гривні під час виконання зобов'язань за кредитним договором, несе позичальник.
Відповідно до п. 8.1 кредитного договору, погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюється позичальником щомісячно ануїтетним платежем в сумі не менше, ніж 14163 долари США в строк з 25 числа по останній робочий день поточного місяця, починаючи з грудня 2007 року згідно додатку № 1 до цього договору (Графік повернення кредиту і сплати процентів та розрахунок вартості супутніх послуг), який є невід'ємною його частиною.
Пунктом 9.1 кредитного договору передбачено, що у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума простроченої заборгованості за кредитом складає 15 933 долари США 05 центів. Зазначений розмір простроченої заборгованості відповідачем не оспорювався.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою ( штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з умовами п. 9.1 кредитного договору, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання по поверненню суми кредиту позивачем на прострочену суму заборгованості нараховано неустойку у розмірі 30 % річних, що становить 2488 доларів США 12 центів.
Зазначену суму нарахованої неустойки апелянтом не спростовано, а доводи апеляційної скарги відповідача щодо застосування завищеної процентної ставки для нарахування неустойки колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначена ставка встановлена договором. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, і він не суперечить вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Встановлена статтею 3 зазначеного Закону заборона щодо неперевищення розміру пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання розміру подвійної облікової ставки Національного банку України встановлена для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не розповсюджується на спірні правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2010 року між банком та позичальником було укладено договір про внесення змін № 1 до кредитного договору, яким встановлено, що на період з 28 вересня 2010 року по 28 вересня 2011 року проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у розмірі 9% річних. У разі порушення позичальником умов кредитного договору у зазначений період, в частині несплати/неналежної сплати платежів, передбачених графіком повернення кредиту і сплати процентів та розрахунок вартості сукупних послуг, дія п.п.1.2 та 7.10. цього договору припиняється без права подальшого відновлення та процентна ставка встановлюється на рівні, зазначеному п. 1.1. кредитного договору ( 13,5% річних).
Відповідно до п. 7.10 кредитного договору, на період з 28.09.2010 року по 28.09.2011 року позичальнику надається відтермінування по поверненню залишку суми кредиту, у зв'язку з чим позичальнику надається та оформляється відповідний графік.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку процентів за користування кредитом, за період з 25.12.2007 року по 30.07.2012 року, з початку дії кредитного договору позивачем застосовувалась передбачена кредитним договором процентна ставка 13,5 % річних, а з 28.09.2010 року - передбачена договором про внесення змін ставка 9% річних, яка була чинною до 27.05.2011 року, коли відповідачем було допущено прострочення платежу. Як вбачається з наданого розрахунку, після 28.04.2011 року відповідач платежів по кредитному договору не здійснював. Зазначена обставина апелянтом не спростована.
Відповідно до п. 9.2 кредитного договору, у разі несвоєчасної (неналежної ) сплати процентів за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.
Як вбачається з наданих позивачем розрахунків, за період з 29.04.2011 року по 30.07.2012 року нарахована заборгованість по процентах у сумі 225 364 долари США 82 центи та пеня, нарахована за вказаний період за кожен день прострочення сплати процентів за користування кредитом - 19 360 доларів США 79 центів.
Підстав для сумніву у правильності наведених розрахунків щодо розміру нарахованої заборгованості по процентах та пені за їх несплату - не вбачається, доказів на спростування цих розрахунків суду не надано. За таких обставин колегія суддів вважає доведеним розмір заборгованості по процентах у сумі 225 364 долари США 82 центи та пені - 19 360 доларів США 79 центів.
Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставним нарахування позивачем 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України на суму несплачених процентів за користування кредитом, оскільки строк дії договору не закінчився, а тому підстав для стягнення 3% річних, нарахованих банком в сумі 3810 доларів США 35 центів, колегія суддів не вбачає.
Також колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача щодо стягнення суми комісії в розмірі 75 494 грн. 55 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, посилаючись на наявність заборгованості по сплаті комісії за участь в акції «Крок назустріч», позивач не надав доказів участі відповідача в зазначеній акції, не послався на умови договору, яким передбачено сплату такої комісії, її ставку, порядок обчислення та нарахований розмір.
Разом з тим, в матеріалах справи наявний договір про внесення змін № 1 від 28.09.2010 року до кредитного договору, однак позивач не обґрунтовує свої позовні вимоги недотриманням умов договору про внесення змін № 1, яким передбачена відповідна комісія та формула, за якою вона розраховується.
Надану позивачем таблицю заборгованості по комісії неможливо визнати належним розрахунком, оскільки вона містить лише суму простроченої заборгованості за конкретний період часу. Вихідних даних для можливості перевірки правильності нарахування комісії по формулі, що передбачена договором про внесення змін № 1, зазначена таблиця не містить. При порівнянні щомісячних платежів комісії, які передбачені договором про внесення змін № 1 від 28.09.2010 року, із таблицею заборгованості, вбачається, що суми є різними.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що належних доказів наявності заборгованості по комісії, нарахованої під час акції «Крок назустріч», позивачем не надано, а тому колегія дійшла висновку, що вимоги позивача про сплату зазначеної комісії на суму 75 494 грн. 55 коп., що складає 9445 доларів 08 центів - задоволенню не підлягають.
Таким чином, заявлені позовні вимоги щодо стягнення 3% річних, нарахованих на прострочені проценти, - 3810 доларів США 35 центів та комісії - 75 494 грн. 55 коп. - колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними, а тому рішення суду в цій частині необхідно змінити та виключити вказані суми із загального розміру заборгованості.
Отже, виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом письмових доказів, колегія суддів дійшла висновку про законність рішення суду першої інстанції та наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача: суми заборгованості за простроченим кредитом - 15 933 долари США 05 центів; 30 % річних, передбачених п. 9.1 договору за прострочення сплати кредиту - 2488 доларів США 12 центів; прострочених процентів за період з 29.04.2011 року по 30.07.2012 року - 225 364 долари США 82 центи та пені на суму 19 360 доларів США 79 центів, що разом складає 263 146 доларів США 78 центів.
Відповідно до вимог ст. 533 ЦК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у п. 14 Постанови № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» розмір зазначеної заборгованості станом на день ухвалення даного рішення становить: 263 146 доларів 78 центів х 7,993 ( курс НБУ гривні до долара США станом на день ухвалення рішення) = 2 103 332 грн. 21 коп.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо встановлення правомірності надання кредиту в іноземній валюті колегія суддів вважає безпідставними, оскільки статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Заперечуючи проти позовних вимог ПАТ «ВТБ Банк» відповідач в суді першої інстанції жодних зауважень з приводу надання кредиту в іноземній валюті не висловлював. Дані про визнання кредитного договору недійсним - в матеріалах справи відсутні.
Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в п. 11 Постанови № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають з кредитних правовідносин» роз'яснено, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.
Інші доводи апеляційної скарги не містять обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування висновків суду щодо обґрунтованості заявленого позову у вищевикладеній частині, підстав для відмови у позові у повному обсязі - не вбачається, а тому рішення скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307- 309, 313-317, 218 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 серпня 2012 року -змінити в частині розміру заборгованості, у зв'язку з чим резолютивну частину рішення в цій частині викласти в наступній редакції:
Позовні вимоги ПАТ «ВТБ Банк» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Іллічівськ, Одеської області, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором за період з 29.04.2011 року по 30.07.2012 року на суму 263 146 (двісті шістдесят три тисячі сто сорок шість) доларів США 78 центів, що становить 2 103 332 грн. 21 коп.
В решті позову - відмовити.
В іншій частині рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 серпня 2012 року - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: підпис Судді: підписи