Справа № 11-335/11 Головуючий у 1 інстанції: Левик Я. А.
Доповідач : Пайонкевич Т. Т.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2011 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Пайонкевича Т.Т.
суддів: Галапаца І.І., Гаврилова В.М.
при секретарі: Стоділко Т.Ю.
з участю прокурора: Шахрайчук Н.І.
адвоката: ОСОБА_1
засудженого: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляціями державного обвинувача Довганя А.І. та адвоката ОСОБА_1 діючого в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Золочівського районного суду Львівської області від 8 лютого 2011 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Глиняни Золочівського району Львівської області, мешканця АДРЕСА_1, українця, Громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за:
- ч. 2 ст. 368 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати службові посади в органах внутрішніх справ України строком на 3 роки, без конфіскації майна;
- ч. 1 ст. 366 КК України на 1 (один) рік обмеження волі з позбавленням права обіймати службові посади в органах внутрішніх справ України строком на 1 рік.
На підставі ст. 70 КК України, остаточну міру покарання ОСОБА_2 за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначено -5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати службові посади в органах внутрішніх справ України строком на 3 роки без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді 5 років позбавлення волі з випробуванням, призначивши іспитовий строк тривалістю три роки.
Додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати службові посади в органах внутрішніх справ України підлягає реальному виконанню.
Згідно ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_2 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 900 грн. у відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь НДЕКЦ при ГУМВС України у Львівській області 8925, 91 грн. вартості проведених по справі експертних досліджень.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишено попередній -підписку про невиїзд.
Вирішено питання речових доказів згідно вимог закону.
ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він працюючи на посаді інспектора ДПС ВДАІ з ОАТ Золочівського району та АТІ при ГУМВС України у Львівській області, будучи службовою особою, використовуючи надану йому владу та службове становище, 14.01.2010 року біля 12.00 год. на вул. Труша біля будинку №1, навпроти кафе "Юнікс" у м. Золочеві Львівської області в салоні власного автомобіля НОМЕР_1 одержав від ОСОБА_4 хабар у розмірі 2500 грн. за повернення йому посвідчення водія РРВ № НОМЕР_3; не складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за те, що той 11.01.2010 року близько 2.00 год. на перехресті вулиць Ст.Бандери-Шухевича в м. Золочеві Львівської області керував автомобілем НОМЕР_2 нібито в стані алкогольного сп'яніння, хоча останній в стані алкогольного сп'яніння не перебував та не направлення такого протоколу про адміністративне правопорушення в суд для вирішення питання про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності. Одержання хабара у розмірі 2500 грн. було поєднане з вимаганням цього хабара, яке було пред'явлене ОСОБА_2 ОСОБА_4 12.01.2010 року та повторно 13.01.2010 року.
Крім цього, ОСОБА_2, працюючи на посаді інспектора ДПС ВДАІ з ОАТ Золочівського району та АТІ при ГУМВС України у Львівській області, будучи службовою особою вчинив службове підроблення, а саме 15.07.2008 року з метою покращення особистих показників роботи, незважаючи на відсутність події і складу адміністративного правопорушення вніс у бланк протоколу про адміністративне правопорушення серії ЛВ № 307170 завідомо неправдиві відомості про вчинення 15.07.2008 року ОСОБА_3 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у якому власноручно, від імені ОСОБА_3, написав пояснення про визнання останнім факту вживання алкоголю та відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та вчинив дії щодо направлення такого в Бродівський районний суд Львівської області для вирішення питання про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, тобто видав завідомо неправдивий документ.
Державний обвинувач Довгань А.І. подав апеляцію, в якій просить скасувати вирок районного суду та постановити новий вирок призначивши ОСОБА_2 за ч.2 ст.368 КК України покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати службові посади в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією належного йому на праві власності майна; за ч.366 КК України покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі, з позбавленням права обіймати службові посади в правоохоронних органах строком на 3 роки. На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_2, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та визначити покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати службові посади в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією належного йому на праві власності майна. Посилаючись на те, що суд першої інстанції не врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів. Зазначає, що наведені судом обставини: молодий вік, одружений, раніше до кримінальної відповідальності не притягався і інше є обставинами що характеризують особу підсудного і не є пом'якшуючими обставинами, і вказані обставини у своїй сукупності не дають можливості зробити висновок про виправлення підсудного без відбування покарання.
Адвокат ОСОБА_1 діючий в інтересах засудженого ОСОБА_2 подав апеляцію в якій просить скасувати вирок районного суду а кримінальну справу закрити на підставі п.2 ст.6 КПК України. Посилаючись на те, що суд першої інстанції не виконав вимог ст. 323 КПК України. Вказує, що докази на які посилається районний суд не обґрунтовані і не можуть бути доказами в даній справі, а саме посилання суду на довідку ДАІ від 6.12.10 року та копію журналу видачі тимчасових талонів не можуть бути доказами видачі ОСОБА_4 тимчасового дозволу, оскільки в ДАІ з листопада 2009 року облік використаних тимчасових талонів та корінців до них не ведеться, всупереч ст. 334 КПК України не наведено мотивів відхилення висновків №744/745 та №673/674 від 30.03.2010 року криміналістичної експертизи матеріалів та засобів аудіо-відео запису з яких вбачається, що встановити приналежність голосу (співрозмовника ОСОБА_4) ОСОБА_2 неможливо. Неналежно оцінено судом покази свідка ОСОБА_6, якого колодій під погрозою неповернення мобільного телефону, підбурив до дачі неправдивих свідчень слідчому. Щодо вини ОСОБА_2 у вчиненні службового підроблення то суб'єктивна сторона цього злочину характеризується умисною формою вини та корисливим мотивом. Склавши протокол про адміністративне правопорушення на ОСОБА_3 ОСОБА_2 не отримав та не міг отримати будь-яких матеріальних благ.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора на підтримання апеляції та заперечень щодо апеляції адвоката, доводи адвоката на підтримання своєї апеляції та заперечення щодо апеляції державного обвинувача, пояснення засудженого який підтримав апеляцію свого адвоката та заперечив проти апеляції державного обвинувача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Винуватість засудженого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів при вказаних у вироку обставинах доведена повністю та підтверджується наступними доказами.
Так вина засудженого у одержанні хабара, поєднаному з вимаганням стверджується наступними доказами.
Показами потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, з яких вбачається, що 11.01.2010 року близько 2 год. на перехресті вулиць Ст. Бандери - Шухевича в м. Золочеві Львівської області інспектором ДПС ДАІ ОСОБА_2 під час виконання своїх службових обов'язків було зупинено автомобіль НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4 Під час зупинки, для перевірки того факту чи вживав водій алкоголь, інспектором ДПС ВДАІ ОСОБА_2 було надано ОСОБА_4 для використання спеціальний засіб - трубку «Контроль тверезості», після його використання відібрано письмові пояснення від ОСОБА_4 та вилучено посвідчення водія серія РРВ НОМЕР_3 (Т.1 а.с. 55-57) взамін якого ОСОБА_4 було видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом. Факт видачі ОСОБА_2 тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом підтверджується, також, довідкою від 6.12.2010 року з копіями журналу видачі тимчасових дозволів та корінцями до тимчасових дозволів (Т.3 а.с. 17-23) та показами свідка ОСОБА_10, з яких вбачається, що ОСОБА_2 не повернуто 13 тимчасових дозволів, які були йому видані, ні корінців від них. Вказані обставини, також, частково визнано і підсудним. Крім цього, з пояснень потерпілого ОСОБА_4, свідка ОСОБА_8 вбачається (чого не заперечив і сам підсудний), що ОСОБА_4, коли його зупинив працівник ДАІ ОСОБА_2, у стані алкогольного сп'яніння не перебував, був тверезим.
Показами потерпілого ОСОБА_4, протоколом огляду технічних засобів від 13.01.010 року із стенограмою (Т.1 а.с. 5,6), протоколом добровільної видачі касетного диктофону (а.с. 17), протоколом огляду технічних засобів від 13.01.010 року із стенограмою (Т.1 а.с. 18,19), протоколом про приєднання до справи доказів (носіїв інформації), документів (Т.1 а.с. 100), висновком №№744/745 криміналістичної експертизи матеріалів та засобів відео-звукозапису від 30.03.2010 року (Т.2 а.с. 27-33) висновками №№ 673/674 криміналістичної експертизи матеріалів та засобів відео-звукозапису від 30.03.2010 року (Т.2 а.с. 36-43), дослідженими у судовому засіданні показами свідка ОСОБА_11 (Т.1 а.с. 48-49), показами свідка ОСОБА_12, даних ним як під час досудового слідства та судового слідства в районному суді, з яких вбачається, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 12.01.2010 року та 13.01.2010 року мали місце розмови під час яких ОСОБА_2 вимагав у ОСОБА_4 хабар у розмірі 2500 грн. за повернення посвідчення водія, не направлення до суду протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_4 за ст. 130 ч.1 КУпАП, а саме керування ОСОБА_4 автомобілем у стані алкогольного сп'яніння. Крім цього, ОСОБА_2 настоював на сплаті ОСОБА_4 саме хабара у розмірі 2500 грн. незважаючи на прохання ОСОБА_4 повернути посвідчення водія за хабар у розмірі 500 грн.
Поясненнями потерпілого ОСОБА_4, поясненнями старшого державтоінспектора ВДАІ з ОАТ Золочівського району та АТІ ОСОБА_13 (Т.1 а.с. 30-33), списком вхідних та вихідних дзвінків з телефону підсудного з 10.01.2010 року по 14.01.2010 року (Т.1 а.с. 83-94), з яких вбачається, що між підсудним та потерпілим ОСОБА_4 13.01.2010 року та 14.01.210 року мали місце телефонні розмови під час яких останні домовлялись про зустрічі для переговорів про передачу та отримання хабара.
Показами потерпілого ОСОБА_4, протоколом огляду грошових коштів (Т1 а.с. 7-13), протоколом огляду місця події (а.с. 14-16), протоколом огляду технічних засобів від 13.01.010 року із стенограмою (Т.1 а.с. 18,19), протоколом службової перевірки (а.с. 58-60), протоколом огляду речових доказів (Т.1 а.с. 104-106), постановою про визнання документів речовими доказами та приєднання їх до справи (Т.1 а.с. 107), висновком №667 криміналістичної експертизи спеціальної хімічної речовини від 26.03.2010 року (Т.2 а.с. 5-6), висновком №668 судово-технічної експертизи грошових знаків від 12.03.2010 року (Т.2 а.с. 13-16) показами свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, даних ними як під час досудового слідства та судового слідства в районному суді, з яких вбачається, що 14.01.2010 року ОСОБА_2 біля 12 год. на вул. Груша біля будинку №1, навпроти кафе «Юнікс»у м. Золочеві Львівської області в салоні власного автомобіля марки omega»НОМЕР_1 було одержано від ОСОБА_4 хабар у розмірі 2500 грн. (кошти належні ОСОБА_4) та повернуто йому посвідчення водія РРВ НОМЕР_3, отримано від ОСОБА_4, також, талон тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом виданий ОСОБА_4 11.01.2010 року під час вилучення посвідчення водія та знищено такий. Факт отримання згаданої суми, коштів від потерпілого у вказаний час та місці не заперечив і сам підсудний.
Крім цього, вина підсудного у вчиненні згаданого злочину частково підтверджується і його особистими явкою з повинною (Т.1 а.с. 27), поясненнями даними на досудовому слідстві (Т.1 а.с. 28-29), протоколом допиту як підозрюваного (Т.1 а.с. 38-39), протоколом очної ставки між підсудним та потерпілим (Т.1 а.с. 61-64), у яких ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину передбаченого ст.368 ч.2 КК України визнавав частково та вказував на те, що отримав від ОСОБА_4 14.01.2010 року 2500 грн. за повернення посвідчення водія, не складення протоколу про адміністративне правопорушення та не направлення такого в суд для вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності. Вказане він робив через те, що ОСОБА_4 керував 11.01.2010 року автомобілем в стані алкогольного сп'яніння та був ним зупинений, проте попросив не складати протоколу, не притягати його до відповідальності за що обіцяв віддячитись. Грошей він у ОСОБА_4 не вимагав, а лише погодився на отримання таких у сумі 2500 грн. на пропозицію самого ОСОБА_4 Про це вони домовились 12.01.2010 року, а 13.01.2010 року він посвідчення ОСОБА_4 не повернув, оскільки той приніс йому лише 500 грн.
Вина ж засудженого у вчиненні службового підроблення підтверджується такими доказами.
Показами потерпілого ОСОБА_3, даними ним як на стадії досудового слідства так і в суді першої інстанції, матеріалами справи про адміністративне правопорушення №3-2835/08 Бродівського районного суду Львівської області (Т.2 а.с. 54-87), зокрема дорожнім листом, квитково-касовим листом, постановою в справі про адміністративне правопорушення від 19.12.2008 року, з яких вбачається, що ОСОБА_3 не міг вчинити адміністративне правопорушення передбачене ст.130 ч.1 КУпАП 15.07.2008 року о 16 год. 10 хв. у с. Сасів Золочівського району Львівської області та взагалі перебувати у вказаний час у вказаному місці, оскільки він здійснював перевезення на автобусному маршруті Броди-Лукавець з часом відправлення в м. Броди о 15 год. 55 хв., тобто протокол про адміністративне правопорушення серія ЛВ №307170 від 15.07.2008 року складеним з його участю бути не міг, пояснень він у вказаний час та місці у згаданому протоколі також дати не міг, як не міг бути перевірений на стан сп'яніння з застосуванням трубки «Контроль тверезості»та погодитись із результатами такого огляду.
Показами потерпілого ОСОБА_3, протоколом про адміністративне правопорушення серія ЛВ №307170 (Т.2 а.с. 58), висновком №1304 почеркознавчого дослідження від 6.05.2009 року (Т.1 а.с. 130-141), висновком №669 судово-почеркознавчої експертизи від 11.03.2010 року (Т.2 а.с. 49-52) з яких вбачається, що написи у згаданому протоколі «їхав машиною зранку випив одну пляшку пива, на експертизу їхати непотрібно до працівників ДАІ претензій не маю машину поставив по місцю стоянки»у графі «По суті порушення пояснюю»та лицевій стороні протоколу та напис «згоден», розташований у графі «З результатами огляду»на зворотній стороні протоколу виконані не ОСОБА_3, про що стверджував засуджений, а безпосередньо засудженим ОСОБА_2 Крім цього, підписи від імені ОСОБА_3 розташовані над словами «Підпис порушника»на лицевому боці протоколу та над словами «Підпис особи, яка оглядається»на зворотному боці протоколу виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.
Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд належним чином врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених ним злочинів, особу засудженого, який є особою молодого віку, одружений виключно позитивно характеризується за місцем проживання та служби, нагороджений відзнакою-медаллю "За сумлінну службу" 3 ступеня, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має на утриманні малолітню дитину, що є пом'якшуючою покарання обставиною. А тому міра покарання ОСОБА_2 за ч.2 ст.368, ч.1 ст.366 КК України обґрунтовано визначена судом як мінімальна межа передбачена санкціями даних статей. З урахуванням особи засудженого, пом'якшуючої покарання обставини суд вірно застосував ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що покарання засудженому ОСОБА_2 призначено у відповідності до вимог ст.65 КК України.
Керуючись ст.ст.366, 377, 379 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляції державного обвинувача Довганя А.І., та адвоката ОСОБА_1 діючого в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Золочівського районного суду Львівської області від 8 лютого 2011 року відносно ОСОБА_2 -без змін.
Ухвала може бути оскаржена на протязі 3 місяців в касаційному порядку з моменту набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: