Справа № 11-57 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л.Ю.
Доповідач: Пайонкевич Т. Т.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2011 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Пайонкевича Т.Т.
суддів: Вовка А.С., Гаврилова В.М.
з участю прокурора: Ковальчук Т.О.
засудженого: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Сокальського районного суду Львівської області від 14 грудня 2010 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Іванівка Сімферопільського району Кримської області, жителя АДРЕСА_1 громадянина України, раніше судимого 05.07.2002р. Городищинським районним судом Черкаської області за ч.3 ст.185, ч.1 ст.115 КК України на 9 років позбавлення волі і 05.02.2010 року звільнений від відбування покарання умовно-достроково із невідбутим терміном 1 рік
засуджено за:
- ч. 3 ст. 185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі;
- ч. 2 ст. 185 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі;
- ч. 3 ст. 357 КК України на 2 (два) роки обмеження волі;
- ч. 1 ст. 357 КК України на 1 (один) рік обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 шляхом часткового складання призначених покарань визначено 3 (три) роки 3 (три) місяці позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до остаточного покарання за новим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Городищинського районного суду Черкаської області від 05 липня 2002 року терміном 3 місяці позбавлення волі, визначивши остаточне покарання за сукупністю вироків 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту, взявши його під варту із зали суду.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 постановлено рахувати з 14.12.2010 року.
Вирішено питання речових доказів згідно вимог закону.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він в середині липня 2010 року, близько 02 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою крадіжки чужого майна, проник через незачинені на замок вхідні двері у квартиру ОСОБА_3, що по АДРЕСА_2 де в одній із кімнат, скориставшись тим, що власник ОСОБА_3 та його співмешканка ОСОБА_4 спали, таємно викрав належний потерпілій ОСОБА_4 мобільний телефон марки "Нокія 1112" ІМЕІ НОМЕР_2, вартістю 360 грн. з сімкартою оператора "КиївСтар", вартістю 25 грн. та гроші на рахунку в сумі 10 грн. Чим заподіяв потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду у сумі 395 грн. Проте, зайшовши з викраденим в іншу кімнату квартири, був помічений ОСОБА_3 та ОСОБА_4, але з місця вчинення злочину ОСОБА_1 з викраденим майном вдалось втекти.
Крім цього ОСОБА_1, 12 вересня 2010 року, близько 23 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою крадіжки чужого майна, пройшов у загальний двір житлового будинку на АДРЕСА_2 де за допомогою ножа, зламав замок дверей автомобіля марки ВАЗ 2105, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить потерпілому ОСОБА_5, звідки із салону автомобіля таємно викрав гроші в сумі 60 грн. та медичний препарат "Еповітал-2000 МО", вартістю 900 грн. заподіявши потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 960 грн.
Крім цього в цей же час при здійсненні крадіжки майна з салону автомобіля марки ВАЗ 2105 НОМЕР_3, що належить потерпілому ОСОБА_5, ОСОБА_1 таємно викрав посвідчення водія видане на ім'я ОСОБА_6, що є особистим документом та страховий поліс на вказаний автомобіль. З викраденим з місця вчинення злочину зник.
Крім цього ОСОБА_1 після здійснення крадіжки з автомобіля ВАЗ 2105 НОМЕР_3, цього числа, близько 23.30 год., викрадені з авто посвідчення водія та страховий поліс, з метою приховування крадіжки, приніс додому та знищив їх шляхом спалювання у кафельній печі.
Засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить пом'якшити обране йому покарання застосувавши покарання непов'язане з позбавленням волі. Посилаючись на те, що суд першої інстанції не врахував пом'якшуючі покарання обставини, те що в нього на утриманні троє неповнолітніх дітей, вказує, що йому вчасно не було надано захисника та нероз'яснено законні права. Незгідний з обставинами які обтяжують покарання, зазначені районним судом, а саме рецидиву злочину та вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, оскільки на думку апелянта ці факти не мають жодного підтвердження як на досудовому так і на судовому слідстві.
Заслухавши доповідача, доводи засудженого на підтримання поданої апеляції, міркування прокурора із запереченням на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Винуватість засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів при вказаних у вироку обставинах доведена повністю та в апеляції не оспорюється, а його діям дана правильна кримінально-правова оцінка.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд належним чином врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених ним злочинів, особу засудженого, який раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, посередню характеристику за місцем проживання, має на утриманні троє неповнолітніх дітей, не працює, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, пом'якшуючі покарання обставини -щире каяття та явку з повинною, обтяжуючі покарання обставини -вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів. А тому міра покарання ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України обґрунтовано визначена судом як мінімальна межа передбачена санкцією даної статті, за ч.2 ст.185 КК України ближче до мінімальної межі передбаченої санкцією даної статті, за ч.3 ст.357, ч1.ст.357 в межах, передбачених санкціями даних статтей. При призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів місцевий суд вірно обрав принцип часткового складання призначених покарань. До остаточного покарання суд вірно приєднав частково невідбуте покарання, строком 3 місяці позбавлення волі, за вироком Городищинського районного суду Черкаської області від 05.07.2002 року.
Покликання апелянта на те, що йому не було надано захисника та не було роз'яснено його прав спростовуються матеріалами справи а саме: протоколом роз'яснення обвинуваченому прав на досудовому слідстві від 28.09.2010 року (а.с. 93), протоколом роз'яснення обвинуваченому його права на захист від 28.09.2010 року (а.с. 90), протоколом з зазначенням мотивів відмови обвинуваченого від захисника від 28.09.2010 року (а.с. 91), постановою про прийняття відмови обвинуваченого від захисника від 28.09.2010 року (а.с. 92).
Покликання апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно врахував обтяжуючу покарання обставину як вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння також спростовуються матеріалами справи а саме: поясненням ОСОБА_1 від 15.09.2010 року, в яких зазначено, що останній перебував в стані алкогольного сп'яніння під час вчинення злочину (а.с. 14), явкою з повинною ОСОБА_1 від 18.09.2010 року в якій зазначено, що останній перебував в стані алкогольного сп'яніння під час вчинення злочину (а.с. 29), поясненням ОСОБА_1 від 18.09.2010 року в яких зазначено, що останній перебував в стані алкогольного сп'яніння під час вчинення злочину (а.с. 30).
Згідно статті 34 КК України "рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин" а згідно матеріалів справи, а саме довідки про судимість виданої УІТ ГУМВСУ у Львівській області (а.с. 80) з якої вбачається, що ОСОБА_1 був засуджений 05.07.2002р. Городищинським районним судом Черкаської області за ч.3 ст.185, ч.1 ст.115 КК України на 9 років позбавлення волі і 05.02.2010 року звільнений від відбування покарання умовно-достроково із невідбутим терміном 1 рік. А тому покликання апелянта на те, що при обранні міри покарання районний суд безпідставно врахував таку обтяжуючу покарання обставину як рецидив злочину є безпідставними.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що покарання засудженому ОСОБА_1 призначено у відповідності до вимог ст.65 КК України, а тому підстав для задоволення апеляції засудженого немає.
Керуючись ст.ст.366, 377, 379 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Сокальського районного суду Львівської області від 14 грудня 2010 року відносно ОСОБА_1 -без змін.
Ухвала може бути оскаржена на протязі 3 місяців в касаційному порядку з моменту набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: