Справа № 1319/1557/12 Головуючий у 1 інстанції: І.Р. Волоско
Провадження № 11/1390/945/12 Доповідач: Пайонкевич Т. Т.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - Пайонкевича Т.Т.,
суддів - Марітчака Т.М., Пешкова М.І.
при секретарі - Гирович В.В.,
за участю прокурора - Шахрайчук Н.І.,
засудженого -ОСОБА_1,
та його захисника -ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом 1 інстанції, на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 15 червня 2012 року,
ВСТАНОВИЛА:
цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого в АДРЕСА_1,
визнано винним та засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.
Відповідно до вимог ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного судом покарання, з випробуванням та встановленням іспитового строку на 3 (три) роки.
На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти таку про зміну місця проживання, роботи чи навчання; періодично з'являтись в органи кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації.
Вироком суду першої інстанції цивільні позови потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про відшкодування моральної та майнової шкоди - залишено без розгляду за їх заявами.
Судом також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЛНДІСЕ 15 892,12 грн. судових витрат.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено попередню підписку про невиїзд.
Вироком суду вирішено питання про долю речових доказів.
ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 17 серпня 2011 року близько 00.58 год., керуючи автомобілем «МЕRCEDES - ВENZ Е 280»д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись ним у м. Львові по вул. Стрийській у напрямку за межі міста, при під'їзді до перехрестя з вул. В. Великого, грубо порушив вимоги Р. 1, п.п. 1.5, п. 1.10 («частині значення терміну «небезпека для руху»); Р.2 п.2.3 (підпунктів «6»та «д»): Р. 8 п.п. 8.7, 8.7.3 (підпункту «г»). 8.10; Р.11 п. 11.4; Р.12 п.п. 12.3, 12.4, 12.9 (підпункту «б»): Р 16 н. 16.1 Правил дорожнього руху України, які виразилися в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, рухаючись із швидкістю, яка перевищувала встановлену у населених пунктах швидкість, виявивши на транспортному світлофорі, котрий регулював рух транспорту його напрямку через перехрестя вул. Стрийська - В.Великого, зміну зеленого сигналу на жовтий, не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості керованого ним автомобіля та не зупинився перед дорожньою розміткою 1.12 «стоп-лінія»дод. 2 Правил дорожнього руху України, а виїхавши на вищевказане перехрестя, створив аварійну обстановку водію автомобіля «FORD-ESCORT»д.н.з. НОМЕР_2 потерпілому ОСОБА_11, котрий виконував маневр лівого повороту із вул. В. Великого на вул. Стрийську, перетинаючи траєкторію його руху справа наліво, що призвело до зіткнення між їхніми транспортними засобами, в результаті чого ОСОБА_11 та пасажир його автомобіля ОСОБА_12 загинули; пасажири автомобіля «МЕRCEDES - ВENZ Е 280»- потерпілий ОСОБА_13 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, потерпілі ОСОБА_14 та ОСОБА_15 отримали тяжкі тілесні ушкодження. Тобто, своїми діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 286 КК України.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, державний обвинувач Замараєва Р.М. подала на нього апеляцію, в якій просить оскаржуваний вирок Сихівського районного суду м. Львова від 15 червня 2012 року -скасувати в частині звільнення ОСОБА_1 від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, посилаючись на те, що при застосуванні ст. 75 КК України, у резолютивній частині вироку, судом не вказано від якого покарання (основного чи додаткового) звільняється ОСОБА_1 Крім цього, вказує що у вироці суду першої інстанції не вказано, який саме речовий доказ підлягає знищенню.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про скасування оскаржуваного вироку, засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 про залишення вироку суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції прокурора, колегія суддів вважає, що така підлягає до часткового задоволення із наступних підстав.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 286 КК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, є обґрунтованим та не заперечується самим засудженим ОСОБА_1 та його захисником.
Дії підсудного ОСОБА_1 правильно кваліфіковано судом першої інстанції за ч. 3 ст. 286 КК України, оскільки він своїми діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що призвели до настання дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої наступила смерть потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12, потерпілому ОСОБА_13 спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження, потерпілим ОСОБА_14 та ОСОБА_15 спричинено тяжкі тілесні ушкодження.
Колегія суддів вважає, що покарання призначене засудженому ОСОБА_1 судом першої інстанції у виді 5 років позбавлення волі, відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Не суперечить закону і застосоване судом першої інстанції звільнення підсудного ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання, з випробуванням.
Відповідно до вимог ч.1 ст.75 КК України суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може приймати рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Додаткове покарання, призначене підсудному ОСОБА_1 судом першої інстанції у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки необхідно виконувати самостійно.
Однак при винесенні вироку, суд першої інстанції, в резолютивній частині, не вказав які саме речові докази підлягають знищенню.
У зв'язку з вищенаведеним, на думку колегії суддів, вирок суду першої інстанції в частині вирішення долі речових доказів необхідно змінити та зазначити, що знищенню підлягають речові докази (а.с. 31-34, т.2): конверти №№ 1,2, які опечатані печаткою НДЕКЦ при ГУ МВСУ у Львівській області, на яких є напис СУ ГУ МВСУ у Львівській області, висновок експерта № 3/1627 зразок крові ОСОБА_1 та конверти №№ 3,4 на яких є напис СУ ГУ МВСУ у Львівській області висновок експерта №3/1486, кров із флакона висушена на марлі /Об.№1/ та флакон із зразком крові /Об.№1/ експерт ОСОБА_15.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок Сихівського районного суду м. Львова в частині вирішення долі речових доказів підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 366, 377, 379 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Сихівського районного суду м. Львова від 15 червня 2012 року в частині вирішення долі речових доказів -змінити, виклавши в такій редакції:
речові докази у справі: (а.с. 31-34, т.2), конверти №№ 1,2, які опечатані печаткою НДЕКЦ при ГУ МВСУ у Львівській області, на яких є напис СУ ГУ МВСУ у Львівській області, висновок експерта № 3/1627 зразок крові ОСОБА_1 та конверти №№ 3,4 на яких є напис СУ ГУ МВСУ у Львівській області висновок експерта №3/1486, кров із флакона висушена на марлі /Об.№1/ та флакон із зразком крові /Об.№1/ - знищити.
В решті вирок Сихівського районного суду м. Львова від 15 червня 2012 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена на протязі 3 місяців в касаційному порядку з моменту набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: