АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/2690/14859/2012 Головуючий у 1 інстанції - Батрин О.В.
Доповідач - Соколова В.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 грудня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.
суддів: Усика Г.І., Нежури В.А.,
при секретарі Охневській Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 23.08.2012 у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої фізичній особі нормативно-правовим актом, що визнано незаконним, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23.08.2012 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої фізичній особі нормативно-правовим актом, що визнано незаконним - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність рішення у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт посилається на те, що суд безпідставно відмовив позивачу в задоволенні позову, не застосувавши положення ст.ст. 1173-1175 ЦК України та не розглянув справу виходячи із загальних засад цивільного законодавства. Необґрунтовано зроблено висновки щодо недоведеності факту заподіяння шкоди позивачу в той час, коли в позовній заяві цілком ґрунтовно надано пояснення, не застосувавши норму ст. 56 Конституції України. Апелянт зазначає, що відмовивши позивачу у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої позивачу застосуванням приписів підпунктів «а», «б» пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002, що визнані постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2008 по справі №9/64 незаконними суд порушив його права. На підставі викладеного, просить рішення Печерського районного суду м. Києва скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому, в порядку ст. 305 ч. 2 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є пенсіонером, учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС, інвалідом 2 групи, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи І категоріїі має право на отримання пенсії по інвалідності у розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Проте, позивачу була призначена основна державна пенсія по інвалідності та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю з розрахунку 19 грн. 91 коп., визначених постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01. 2002 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерам, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету».
Обов'язок по проведенню зазначених виплат покладено на Управління пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області.
З 01.01.2002 позивачу нараховувалась пенсія згідно Постанови КМУ № 1 від 03.01.2002 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерам, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету".
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2008р. визнано Постанову КМУ № 1 незаконною в частині 19,19 грн. щодо підпунктів "а" ,"б" пункту 2 в частині пенсій та додаткових пенсій , передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" . Дана Постанова залишена без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2009р. та Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010р.
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що в період з 01 січня 2002 р. по 31 грудня 2007 року нараховувалась та виплачувалась пенсія в менших розмірах, ніж визначено ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами бюджетного та пенсійного законодавства та є такими, мають соціальну природу. А тому, відповідно до ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Проте погодитись з такими висновками суду першої інстанції не вбачається можливим.
Відповідальність держави за зобов'язаннями визначена ст.ст.1173-1175 ЦК України, якими встановлено правило про відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі, незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органу державної влади, посадових чи службових осіб цих органів та шкоди, завданої в результаті прийняття органом державної влади нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований.
А отже висновок суду першої інстанції щодо не поширення цивільного законодавства на спірні правовідносини є неспроможнім.
Положеннями ст.ст. 170,176 ЦК України передбачено, що держава здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їх компетенції, встановленої законом.
В апеляційній скарзі представник позивача посилається на те, що суд першої інстанції не застосував до правовідносин сторін ст.56 Конституції України та ст. 22 ЦК України.
Аналіз даних правових норм свідчить про те, що як в питаннях відшкодування шкоди, так і в питаннях відшкодування збитків суд має встановити наявність заподіяної шкоди, протиправність діяння заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Сам по собі факт скасування зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України не свідчить про наявність заподіяної позивачу матеріальної шкоди у визначеному ним розмірі.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є недоведеними та задоволенню не підлягають.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 цього Кодексу порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
Враховуючи, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог з інших правових підстав.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 23.08.2012 - скасувати та ухвалити нове.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої фізичній особі нормативно-правовим актом, що визнано незаконним - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді :