АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 11/796/83/2013 Головуючий у першій інстанції Тарасенко Н.В.
Категорія: ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України Доповідач Павленко О.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 січня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді Павленко О.П.
суддів Лясковської В.І., Юденко Т.М.
з участю прокурора Гуменюк Л.В.
засудженої ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, з доповненнями та засудженої ОСОБА_2 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 14 вересня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Южно-Курильск Сахалінської області РФ, громадянка України, яка не працює, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судима:
- 20.06.2011 року Оболонським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України до громадським робіт строком 80 годин, 06.09.2011 року Оболонським районним судом м. Києва звільнена від призначеного покарання згідно акту амністії;
- 29.11.2011 року Подільським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі з випробуванням відповідно до ст. ст. 75, 76 КК України строком на 1 (один) рік;
засуджена за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Подільського районного суду м. Києва від 29 листопада 2011 року та остаточне покарання ОСОБА_2 призначено у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
По справі вирішено питання щодо речових доказів.
За вироком суду, ОСОБА_2 22 квітня 2012 року приблизно о 19 годині 30 хвилин, знаходячись в приміщенні торгівельного залу універсаму «Сільпо» ТОВ «Фоззі-Фуд» по вул. Драйзера, 21 в м. Києві, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно повторно викрала належне ТОВ «Фоззі-Фуд» майно, а саме: п'ять плиток шоколаду «Корона» на загальну суму 53 грн. 50 коп., дві плитки шоколаду «Мілка» на загальну суму 21 грн. 40 коп., дві упаковки по дві штуки шоколаду «Мілка» на загальну суму 44 грн. 12 коп., а всього майна на загальну суму 119 грн. 02 коп., після чого направилась до виходу з супермаркету, однак довести свій злочинний намір до кінця не змогла з причин, що не залежали від її волі, оскільки була затримана працівниками охорони на місці скоєння злочину.
В апеляції з доповненнями прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи обґрунтованість засудження ОСОБА_2 та правильність кваліфікації її дій, просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання через його невідповідність ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої, внаслідок м'якості, та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднати не відбуте засудженою покарання за вироком Подільського районного суду м. Києві від 29 листопада 2011 року та призначити остаточне покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі
При цьому апелянт вважає, що при призначенні покарання суд першої інстанції не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, його мотив і характер, а також ту обставину, що ОСОБА_2 раніше неодноразово судима.
В апеляції засуджена, не оспорюючи фактичних обставин справи та правильності кваліфікації своїх дій, вважає, що призначене їй судом першої інстанції покарання є суворим, не відповідає тяжкості вчиненого злочину та її особі, а тому просить змінити вирок суду в частині призначеного покарання, пом'якшити за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст.185 КК України покарання, застосувавши ст. 69 КК України, а також звільнити її від відбування остаточного покарання з випробуванням, із застосуванням ст.ст. 75, 79, 104 КК України.
В обґрунтування своїх вимог засуджена зазначає, що при призначенні покарання судом першої інстанції не було враховано, що вона має на утриманні малолітню дитину - доньку ОСОБА_3, 2007 року народження, яка фактично залишилася без батьківського піклування.
В запереченнях на апеляцію прокурора, засуджена просить залишити цю апеляцію без задоволення, а вирок суду змінити в частині призначеного покарання, пом'якшивши його.
Заслухавши доповідь судді, провівши судове слідство у визначених межах, вислухавши пояснення прокурора, котра не підтримала апеляцію зі змінами прокурора у справі та заперечувала проти задоволення апеляцій засудженої, вважаючи вирок суду законним і обґрунтованим, пояснення засудженої, яка підтримала свою апеляцію та заперечувала проти задоволення апеляції прокурора, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово засудженої, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів знаходить апеляції такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, а також юридичну кваліфікацію дій засудженої за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені наявними у справі доказами в їх сукупності та ніким із учасників судового процесу не оспорюються, а тому, у відповідності до ст. 365 КПК України 1960 року, фактичні обставини справи, доведеність винуватості ОСОБА_2 в інкримінованому їй злочині та юридична кваліфікація її дій не є предметом апеляційного розгляду.
Покарання ОСОБА_2 судом першої інстанції призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження нових злочинів.
При цьому судом першої інстанції обґрунтовано враховані ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії середньої тяжкості; відсутність тяжких наслідків; дані про особу винуватої, котра раніше неодноразово судима за вчинення аналогічних злочинів, суспільно - корисною працею не займалася, за місцем проживання характеризується позитивно, має малолітню доньку 2007 рокународження; обставина, що пом'якшує покарання, - щире каяття; відсутність по справі обставин, що обтяжують покарання, та призначено покарання у виді позбавлення волі в мінімальній межі санкції ч. 2 ст. 185 КК України, що відповідає мінімальній межі, встановленої для такого виду покарання у Загальній частині КК України.
Оскільки ОСОБА_2 вчинила новий злочин під час іспитового строку, суд на законних підставах у відповідності до вимог ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків призначив більше не відбутої частини покарання за попереднім вироком.
Доводи апеляції засудженої ОСОБА_2 про те, що суд при призначення покарання не врахував наявність у неї малолітньої дитини, а апеляції прокурора - про м'якість цього покарання з огляду на тяжкість злочину та дані про особу засудженої є безпідставними, оскільки саме ті обставини, на які посилаються апелянти, у сукупності з іншими даними були враховані судом при визначенні виду та розміру покарання.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу й на те, що при вирішенні цього питання судом враховані і вимоги кримінального закону, відповідно до яких арешт та обмеження волі, котрі за санкцією ч. 2 ст. 185 КК України є альтернативними до позбавлення волі видами покарання у відповідності до ст.ст. 60, 61 КК України не застосовуються до жінок, які мають дітей віком до семи років, а щодо обмеження волі - віком до чотирнадцяти років.
При цьому наявність у засудженої малолітньої дитини разом з іншими даними про її особу дали суду підстави для призначення ОСОБА_2 за вчинений злочин мінімального покарання у виді позбавлення волі та у відповідності до ст. 71 КК України з не відбутого покарання за вироком Подільського районного суду м. Києва від 29 листопада 2011 року часткового приєднання лише 6 місяців позбавлення волі.
Доводи апеляції засудженої про те, що внаслідок призначеного судом покарання, яке належить відбувати реально, її дитина залишилась без батьківського піклування не заслуговують на увагу, оскільки за матеріалами справи службою у справах дітей Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією встановлено, що донька засудженої - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, постійно проживає з бабусею ОСОБА_4 та участь у її вихованні та матеріальному забезпеченні приймає батько ОСОБА_5 ( а.с. 82, 103-107 ).
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для посилення покарання, як про це просить в апеляції прокурор, а також для пом'якшення покарання, як про це просить засуджена. При цьому законних підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75, 79 КК України до призначеного засудженій покарання по справі не встановлено.
За таких обставин, апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженої задоволенню не підлягають.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли зміну чи скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Керуючись п. п. 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, ст. 365, ст. 366 КПК України 1960 року, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
вирок Деснянського районного суду м. Києва від 14 вересня 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженої - без задоволення.
Судді:
________________ _______________ ________________
Павленко О.П. ЛясковськаВ.І. Юденко Т.М.