Справа № 1207/2057/12
Р І Ш Е Н Н Я
ІМ»ЯМ УКРАЇНИ
10 січня 2013 року Жовтневий районний суд м.Луганська
в складі:
головуючого судді Рудської С.М.,
при секретарі Немічевій В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганської обласної ради, Міського комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на нерухоме майно,
в с т а н о в и в:
Позивач звернулася до суду із вищезазначеною позовною заявою на обґрунтування якої вказала, що відповідно до договору купівлі-продажу від 14.07.1996 року за реєстровим № 6208 ОСОБА_3 купила у Данько квартиру за адресою: АДРЕСА_1. 13 січня 1996 року ОСОБА_3 продала, а вона та її чоловік ОСОБА_4 купили квартиру АДРЕСА_1. Після цього вона та її чоловік мешкали в належній ним квартирі. 22 жовтня 2008 року ОСОБА_4 помер. Після його смерті вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва, скільки відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 01.08.1997 року було визнано частково недійсним догоівр купівлі-продажу від 14.07.1996 року за реєстровим № 6208 в частині того, що покупцем за вищезазначеним договором визнано Луганську обласну раду народних депутатів, замість ОСОБА_3 В даному рішенні Ленінського районного суду не зазначено, що МКП БТІ зобов»язано скасувати реєстрацію, а також визнати недійсним договір укладений між нею та її чоловіком та ОСОБА_3 До теперешнього часу Луганська обласна рада не зацікавилася спірною квартирою, за перереєстрацією майнових прав до МКП БТІ не звернулася, комунальні послуги не сплачує, вимог по витребуванню майна не заявляє. Вважає, що спріна квартира належить їй на підставі ст. 344 ЦК України, в порядку набувної давності, оскільки вона безперевно, відкрито володіє квартирою АДРЕСА_1 понад 10 років. Просить визнати її добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1, як таку, що добросовісно володіє таким майном більше ніж 10 років; визнати на нею право власності на нерухоме майно -квартиру АДРЕСА_1; зобов»язати МКП БТІ м. Луганськ зареєструвати за нею право власності на нерухоме майно -квартиру АДРЕСА_1, про що внести реєстраціний запис в реєстрову книгу.
Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, надали пояснення аналогічні до викладених в позовній заяві, просили позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача Луганської обласної ради до судового засідання не з»явився, надав суду заперечення в яких зазначив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, вважає, що період володіння позивачкою квартирою з 24.01.1997 року по 01.01.2001 року до набувальної давності не зараховується. Позивачка могла почати володіти майном у 1997 році, тобто більш чим за три роки до вступу у силу ЦК України 01 січня 2004 року, то у даному випадку набувальна давність не може бути застосована. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог, справу розглянути без його участі.
Представник відповідача МКП БТІ м. Луганська до судового засідання не з»явився, надав суду відгук на позов в якому зазначив, що право власності в БТІ на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 19.01.1997 року за реєстровим № 16/4501 на підставі договору купівлі-продажу від 30.01.1997 року. На адресу МКП БТІ надійшов витяг з рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 01.8.1997 року за № 2-982, згідно якому договір купівлі-продажу від 14.07.1996 реєстр № 6208 визнано частково недійсним. Покупцем за договором вважати не ОСОБА_3, а Луганську обласну раду. 12 вересня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до БТІ із заявою про видчу їй витягу з реєстру прав власності для введення в спадщину після померлого ОСОБА_4. Листом від 01.12.2011 року за № 2/13-2229 Луганська обласна рада повідомила, що на балансі ради та її виконавчого апарату не знаходиться об»єкт нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та рішення суду від 01.08.1997 року по справі № 2-982 набрало чинності та підлягає виконанню. Однак із заявою про реєстрацію прав до БТІ ніхто не звертався. Просить справу розглядати без участі представника МКП БТІ на розсуд суду.
Третя особа ОСОБА_3 до судового засідання не з»явилася, про причини неявки суду не повідомила, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено:
На підставі договору купівлі-продажу від 14.07.1996 року, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 6208 (а.с. 6), ОСОБА_3 належала квартира АДРЕСА_1.
13 січня 1997 року ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_4 та ОСОБА_1 придбали на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 20 (а.с. 8) квартиру АДРЕСА_1 в рівних частках.
Відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 01 серпня 1997 року, ухваленого за позовом прокурора Луганської області в інтересах Луганської міської ради народних депутатів до ОСОБА_3 про визнання договору частково недійсним, позовні вимоги було задоволено, визнано частково недійсним договір купівлі-продажу від 14.07.1996 року квартири АДРЕСА_1 в частині покупця, а саме: покупцем за договором вважати не ОСОБА_3, а Луганську обласну раду нардних депутатів (а.с. 9). Зазначене рішення набуло законної сили. До МКП БТІ м. Луганська із заявою про реєстрацію прав ніхто не звертався.
За приписами ст. 145 ЦК України (в редакції 1963 року), якщо майно оплатно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав та не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, коли майно втрачено власником чи особою, якій майно було передано власником у власність, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння шляхом поза їх волею
Луганська обласна рада з приводу реєстрації рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 01.08.1997 року до МКП БТІ м. Луганська не зверталася. З приводу витребування майна у добросовісного набувача Луганська міська рада до суду також не зверталася.
Ці обставини сторони визнають та не оспорюють.
Відповідно до ст. 60 ЦПК Україна кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень… Докази надаються сторонами та іншими особами, що приймають участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для прийняття рішення по справі і за якими у сторін та інших осіб, які приймають участь у справі, виникає спір.
Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність).
Правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності ЦК України, як зазначено в Прикінцевих та перехідніих положенх ЦК України.
Беручи до уваги, що позивач добросовісно заволодів чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти ним протягом чотирадцяти років, що фактично не оспорюється відповідачем у його запереченнях проти позову, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання права власності в порядку набувальної давності за ОСОБА_1 на ? частку квартири, оскільки, як встановлено судом, їй та її чоловікові ОСОБА_4 належить відповідно до договору купівлі-продажу від 13.01.1997 року по ? частці спірної квартири, що також витікає із пояснень представника позивача, який зазначив, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 має позивачка та її покійний чоловік.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов»язковими до виконання на всій території України.
Позивачем не надано належни х та припустимих доказів на підтвердження позовних вимог щодо визнання її добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1, як таку, що добросовісно володіє таким майном більше ніж 10 років та зобов»язання МКП БТІ м. Луганськ зареєструвати за нею право власності на нерухоме майно -квартиру АДРЕСА_1, про що внести реєстраціний запис в реєстрову книгу, а тому у їх задоволенні слід відмовити через необгрунтованість.
Таким чином, сукупність досліджених у справі доказів та їх належна оцінка вказують на наявність пдістав для часткового задоволення позову.
На підставі ст. ст. 145, 225, 238, 239 ЦК україни (в редакції 1963 року), ст. 344 ЦК України (в редакції 2004 року), керуючись ст. ст. 10,11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необгрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганській області через Жовтневий районний суд м. Луганська шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Суддя: