Справа №22Ц-2541/2006р.                                                         Головуючий у 1 інстанції Слива Ю.М.

Категорія 01,02,05                                                                      Доповідач у 2 інстанції Приходько К.П.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого   Назарчука Р.А.

суддів                 Приходька К.П., Заріцької А.О.,

при секретарі  Шешко О.Б.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 червня 2006 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення порядку користування земельною ділянкою, усунення перешкод в користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди,

встановила:

рішенням Ірпінського міського суду від 06 червня 2006 року в задоволені позовної заяви ОСОБА_1. до ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. про визначення порядку користування земельною ділянкою, усунення перешкод в користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди, відмовлено.

ОСОБА_1. подана апеляційну скаргу на рішення суду в якій вона просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення по суті її позовних вимог посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції постановлено на неповно з'ясованих обставинах справи, що мали значення для правильного вирішення справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони по справі є співвласниками будинку №АДРЕСА_1 в м. Ірпінь, Київської області в різних частках. Позивачці належить 24\00 частини будинку з відповідною частиною господарських споруд, ОСОБА_2. належить 2\10 частини будинку з відповідною частиною господарських споруд, ОСОБА_3., належить 23\100 частини будинку з відповідною частиною господарських споруд, ОСОБА_4., належить 29\100 частини будинку з відповідною частиною господарських споруд.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з вимогами ст.88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Договір

про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально.

Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові від 16 квітня 2004 року за №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» зазначив, що виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до ст.88 ЗК бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою.

Постановляючи рішення про відмову задоволення позову суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що позивачкою до суду не подано доказів про те, що попередніми власниками чи власниками частин будинку на даний час встановлений порядок користування земельною ділянкою відповідно до їх частин будинку. Не подано позивачкою доказів про те, що співвласники будинку не досягай згоди про встановлення порядку користування зебмельною ділянкою.

Посилання скаржниці про те, що рішення суду постановлено з невідповідністю висновків суду обставинам справи, на неповно з»ясованих обставинах справи, що мали значення для правильного вирішення справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права не приймаються судом до уваги оскільки не ґрунтуються на зібраних матеріалах справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не має.

На підставі наведеного та керуючись: ст.ст.307,308,314,315 ЦПК України колегія,

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 червня 2006 року, відхилити, рішення суду залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий

Судді

_Л