Справа № Ц-2317/2006 Головуючий у 1 інстанції Малород 0.1.
Категорія Доповідач у 2 інстанції Заріцька А.О.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Назарчука Р.А.
суддів Заріцької А.О., Приходька К.П.
при секретарі ІПешко О.Б., розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Ліла Транс" на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Ліла Транс", дочірнього підприємства „Ліла", ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду і пояснення осіб, що брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі відповідач ТОВ „Ліла -Транс" ставить питання про скасування, як незаконного, рішення Обухівського районного суду від 12 травня 2006 року, яким задоволено позов ОСОБА_1. до нього про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок ДТП.
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що суд, вирішуючи спір, неправильно застосував норму матеріального права, зробив висновки про вину водія ОСОБА_2 без достатніх правових підстав і ухвалив рішення, яке порушує права відповідача.
Просив направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з викладених нижче підстав.
Ст. 311 ЦПК України містить вичерпний перелік підстав для скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанці, проте дана апеляційна скарга посилання на жодну з них не містить, незважаючи на те, що у ній викладено прохання про направлення справи на новий розгляд.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач 8 листопада 2005 року близько 10 год. 40 хв. Усенко В.В., керуючи автомобілем ТОВ «Ліла-Транс» «їж 2715», на 41 480 м. дороги Київ-Луганськ порушив правила дорожнього руху і допустив зіткнення з автомобілем «Форд-Фокус», яким керував позивач. Внаслідок Зіткнення автомобілю «Форд-Фокус» були заподіяні значні пошкодження, а позивачу - матеріальна та моральна шкода.
З матеріалів справи вбачається що на місці події було складено протокол про адміністративне правопорушення та схему ДТП, протоколи огляду транспортних засобів, відібрані пояснення від учасників ДТП та очевидців.
Постановою Обухівського районного суду від 29 грудня 2005 року винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визнано ОСОБА_2
Протест прокурора Обухівського району на вказану постанову, залишено без задоволення постановою Обухівського районного суду від 4 жовтня 2006 року, а постанову від 29 грудня 2005 року залишено без змін.
Відповідно до ч. З ст. 61 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській, адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Ч. 4 ст. 61 ЦПК України передбачено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили, обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
За наведених обставин суд зробив правильні висновки про вину ОСОБА_2 у ДТП і обґрунтовано поклав відповідальність за відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП на ТОВ «Ліла-Транс», оскільки судом безспірно встановлено перебування ОСОБА_2 з ним у трудових відносинах і виконання трудових обов'язків.
Розмір матеріальної шкоди визначений висновком спеціаліста і сторонами не оскаржується.
Доводи апеляційної скарги про вину позивача та перебування його у час ДТП у нетверезому стані, про використання ОСОБА_2. автомобіля в особистих цілях спростовуються матеріалами цивільної та адміністративної справ, а посилання на безпідставність застосування судом преюдиції суперечить правилам ст. 61 ЦПК України.
Не ґрунтуються на законі також посилання апелянта на порушення порядку відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів визнає рішення суду в частині відшкодування відповідачу матеріальної шкоди таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування чи зміни не встановлено.
Апеляційна скарга висновків суду в частині відшкодування матеріальної шкоди не спростовує і обставин, які б свідчили про незаконність ухваленого рішення не містить.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що висновок суду про розмір моральної шкоди не ґрунтується на матеріалах справи і в рішенні належно не мотивований.
Зокрема, стягуючи з відповідача на користь позивача 15 000 грн. моральної шкоди суд послався лише на те, що позивач втратив душевний спокій, витрачав час на збір документів, терпів незручності.
Матеріали справи і докази подані позивачем, зокрема в підтвердження обсягу моральних страждань позивача, свідчать про підстави для зменшення розміру моральної шкоди до суми 5 000 грн.
За наведених обставин колегія суддів вважає необхідним рішення суду в частині розміру відшкодування моральної шкоди змінити і зменшити його до 5 000 грн.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу^ товариства з обмеженою відповідальністю "Ліла Транс" задовольнити частково.
Рішення Обухівського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2006 року в частині розміру відшкодування моральної шкоди змінити і
зменшити розмір стягуваної з товариства з обмеженою відповідальністю "Ліла Транс" на користь ОСОБА_1 моральної шкоди до 5 000 (п'яти тисяч) гривень.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його
проголошення, може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох
місяців, з дня набрання законної сили.