Справа № 1407/4378/2012

ВИРОК

іменем України

"11" січня 2013 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі:

головуючої судді -ДОМАРЄВОЇ Н.В.,

при секретарі -СИВЕРИН Л.А.,

з участю прокурора -ПУТІЙ Є.В.,

з участю захисника підсудного - адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську Миколаївської області кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вознесенська Миколаївської області, українця, громадянина України, з неповною середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, працюючого різчиком Виробничого Кооперативу «Тюльпан»,зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, востаннє 19.05.2011 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області за ч. 1 ст. 309 КК України - до 2-х років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України з звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки та з покладанням обов'язків, визначених п.п. 3, 4 ст. 76 КК України,

- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

26.07.2012 року близько 03 годин 00 хвилин, підсудний ОСОБА_2, знаходячись на майданчику висадки пасажирів Вознесенського міжміського автовокзалу, який розташований по вулиці Жовтневої революції, 148 в м. Вознесенську Миколаївської області, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що касир ненадовго відволіклася, проник тулубом до приміщення службового кабінету - каси через відчинене віконце, перехилившись над підвіконням, де відкрито заволодів майном ОСОБА_4, узявши рукою з робочого столу кабінету належний останній мобільний телефон моделі «NOKIA 5230»сенсорного типу з корпусом чорно-сірого кольору, IMEYНОМЕР_1, вартістю 1 200,00 гривень, в якому знаходилась комплектуюча карта пам'яті «mirko-CD»ємкістю 2 Гб та сім-картка мобільного оператора «МТС»вартістю 10,00 гривень, на рахунку якої була грошова сума в розмірі 7,00 гривень. Після чого, з місця події втік, розпорядившись викраденим мобільним телефоном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 1 217,00 гривень.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав повністю та пояснив суду, що влітку 2012 року, точної дати не пам'ятає, близько 08-00 години, він прибирав у палісаднику біля свого будинку АДРЕСА_1, де знайшов мобільний телефон »без акумуляторної батареї, який був вимкнутий. Вказаний телефон приніс додому та показав дружині. Потім згадав, що в нього вдома є акумуляторна батарея до такого телефону, вставив її в мобільний телефон, поставив свою сім-картку та користувався ним близько тижня, а потім продав знайомій дружини - ОСОБА_5 за 400,00 гривень. Після цього, його викликали до Вознесенського МВ, де застосовуючи психологічний тиск, вимагали написати явку з повинною про викрадення мобільного телефону, але він відмовився. ОСОБА_6 не просив підтвердити, що вона бачила, як він знайшов мобільний телефон. Яким чином у повернутому потерпілій ОСОБА_4 мобільному телефоні опинилася акумуляторна батарея, що належала їй раніше і була у цьому телефоні на момент його викрадення не знає. Стверджує, що продав мобільний телефон зі своєю акумуляторною батареєю. В ніч з 25 на 26 липня 2012 року знаходився вдома разом з дружиною, нікуди не відлучався та даного злочину не скоював.

Незважаючи на невизнання підсудним своєї вини, його вина повністю підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_4.в судовому засіданні пояснила, що вона працює на Вознесенському міжміському автовокзалі касиром. Влітку 2012 року знаходилась у відпустці, але напарниця попросила її підмінити і вона прийняла зміну 25.07.2012 року о 20-00 годині. Близько 03-00 години 26.07.2012 року до каси підійшла бабуся і запитала про рух автобусів до м. Кривий Ріг, вона їй відповіла, встала із-за столу та повернулася, щоб вимкнути ноутбук. В цей момент почула стук віконця, повернулася та побачила чоловіка, який проліз у віконце рукою і взяв зі столу належний їй мобільний телефон «NOKIA»сенсорного типу з корпусом чорно-сірого кольору. Оскільки в приміщенні каси стоїть висока тумба, то схопити його не змогла, але бачила на відстані одного метру, вибігла за ним на вулицю, намагаючись наздогнати, але він швидко побіг у бік автозаправки. Після цього звернулася до працівників міліції, які згодом повернули їй викрадений мобільний телефон з акумуляторною батареєю та повідомили, що його викрав ОСОБА_2, якого вона впізнала по фотознімку пред'явленому працівниками міліції. Стверджує, що саме підсудного ОСОБА_2 бачила вночі 26.07.2012 року та саме він відкрито викрав її мобільний телефон, що лежав на столі в приміщенні каси автовокзалу. Цивільного позову не заявляє, оскільки телефон їй повернуто. Вважає, що підсудний заслуговує суворого покарання.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9пояснила суду, що підсудний ОСОБА_2 є її чоловіком. Влітку 2012 року, точної дати вона не пам'ятає, зранку, вона попросила чоловіка поприбирати біля будинку. ОСОБА_2 пішов прибирати, а коли повернувся, показав їй мобільний телефон «NOKIA»та пояснив, що знайшов його. Акумуляторна батарея та сім-картка в мобільному телефоні були відсутні, тому вони вставили в нього свою батарею та сім-картку і користувалися ним близько тижня. Коли їм знадобилися гроші, вони вирішили продати його та вона зателефонувала своїй знайомій ОСОБА_5, якій запропонувала придбати у них цей мобільний телефон за 400,00 гривень. Остання погодилася, через деякий час прийшла з грошима і вони продали їй цей мобільний телефон. Потім приїхали працівники міліції та повідомили, що даний телефон крадений. Крім того, пояснила, що розповіла сусідці ОСОБА_6 про те, що її чоловік ОСОБА_2 знайшов мобільний телефон, на що ОСОБА_6 повідомила їй, що бачила, як він знайшов мобільний телефон і підтвердить цей факт в міліції, якщо буде потрібно. Але, в подальшому не підтвердила цього факту працівникам міліції, оскільки не хотіла проблем.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8пояснила суду, що є бабусею та опікуном неповнолітньої онуки -ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5. Влітку 2012 року, точної дати не пам'ятає, її онуці зателефонувала ОСОБА_9 та запропонувала купити мобільний телефон за 400,00 гривень. Вона дала онуці гроші в сумі 400,00 гривень, - 4 купюри номіналом по 100 гривень кожна і онука купила у ОСОБА_9 мобільний телефон. Через декілька днів ОСОБА_9 зателефонувала їм знову та повідомила, що телефон необхідно повернути бо він крадений. ОСОБА_5 віднесла телефон ОСОБА_9, а та повернула їй гроші.

Неповнолітня свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що ОСОБА_9 зателефонувала їй, але точної дати коли це було вона не пам'ятає, та запропонувала купити мобільний телефон за 400,00 гривень. При цьому, ОСОБА_9 не пояснювала звідки в неї цей мобільний телефон, а вона не розпитувала в неї про це. Вона взяла у бабусі -ОСОБА_8 гроші і купила мобільний телефон сенсорного типу, чорного кольору з червоними смужками з акумуляторною батареєю, без сім-картки і флешки. Потім її знайшли працівники міліції та повідомили, що цей мобільний телефон крадений. Вона віддала працівника міліції мобільний телефон та повідомила, що купила його у ОСОБА_9 Разом з працівниками міліції вона поїхала до ОСОБА_9 додому і остання, на прохання працівників міліції, повернула їй гроші за мобільний телефон.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що проживає з підсудним ОСОБА_2 по-сусідству -в будинку АДРЕСА_2. 14 серпня 2012 року ввечері, до неї додому прийшла сусідка - ОСОБА_9, запросила до себе в гості, де повідомила, що її чоловік ОСОБА_2 знайшов мобільний телефон. Потім удвох із ОСОБА_2 вони просили її підтвердити цей факт у міліції, якщо у цьому виникне необхідність. Але вона пояснила, що не бачила цього особисто, тому відмовилася підтверджувати цей факт.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що проживає АДРЕСА_2 по-сусідству з подружжям ОСОБА_9. Влітку 2012 року, точної дати не пам'ятає, до них додому прийшла ОСОБА_9 та запросила до себе додому його дружину -ОСОБА_6 Коли дружина повернулася, то розповіла йому, що ОСОБА_9 повідомила їй про те, що її чоловік ОСОБА_2 знайшов мобільний телефон і вони разом просили його дружину, щоб вона була свідком цього та підтвердила це працівникам міліції у разі потреби. На що він, порекомендував їй, не вмішуватися і дружина погодилася.

Крім того, винуватість підсудного ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується оголошеними в судовому засіданні матеріалами кримінальної справи:

- заявою ОСОБА_4, в якій остання повідомляє, що невідомий чоловік відкрито викрав належний їй мобільний телефон 5230», що лежав на столі її службового кабінету, в результаті чого їй була заподіяна матеріальна шкода (а.с. 4);

- протоколом огляду місця події від 27.07.2012 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого місцем вчинення злочину є приміщення каси Вознесенського міжміського автовокзалу (а.с. 6-7);

- протоколом огляду від 31.08.2012 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого свідок ОСОБА_5 добровільно видала мобільний телефон моделі 5230»сенсорного типу з корпусом чорно-сірого кольору, IMEY НОМЕР_1, без сім-карти та флеш-карти, який купила у ОСОБА_9 (а.с. 9-10);

- довідкою про вартість мобільного телефону від 01.08.2012 року, виданою Вознесенським районним споживчим товариством, відповідно до якої станом на 26.07.2012 року середня ринкова ціна сім-картки мобільного оператора «МТС»складала 10,00 гривень, мобільного телефону 5230», в комплекті з флеш-картою пам'яті формату CD»ємкістю 2 Гб складала 1200,00 гривень.(а.с. 14);

- протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_4, серед інших осіб, вказала на ОСОБА_2, як на особу яку вона бачила на Вознесенському міжміському автовокзалі близько 03-00 години 26.07.2012 року та пояснила, що саме він через відчинене віконце каси проник до службового приміщення каси та відкрито викрав належний їй мобільний телефон 5230»(а.с. 31);

- протоколом відтворення обстановки та обставин подій від 10.08.2012 року з фототаблицями, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_4 показала на місці та детально розповіла про обставини відкритого викрадення її мобільного телефону 26.07.2012 року близько 03-00 години (а.с. 41-44);

- протоколом очної ставки від 11.08.2012 року між потерпілою ОСОБА_4 та підсудним ОСОБА_2 (а.с. 45-48);

- протоколом очної ставки від 17.09.2012 року між свідком ОСОБА_6 та підсудним ОСОБА_2 (а.с.64-67);

- протоколом очної ставки від 17.09.2012 року між свідком ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_9 (а.с. 69-71);

- постановою про визнання та приєднання до справи речових доказів від 11.08.2012 року, відповідно до якої, в якості речового доказу по даній кримінальній справі визнано мобільний телефон моделі 5230»сенсорного типу з корпусом чорного і сірого кольору та акумуляторну батарею, яка знаходиться в ньому (а.с. 49);

- розпискою потерпілої ОСОБА_4 про отримання мобільного телефону, викраденого в неї 26.07.2012 року, від працівників міліції (а.с. 11).

Аналіз та оцінка приведених в сукупності доказів приводять суд до переконання доведеності вини підсудного ОСОБА_2 в пред'явленому йому обвинуваченні.

Доводи підсудного ОСОБА_2 в судовому засіданні про те, що мобільний телефон моделі «NOKIA 5230»сенсорного типу з корпусом чорного та сірого кольору, IMEYНОМЕР_1, він знайшов прибираючи у палісаднику біля свого будинку, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки підсудним не було надано жодного доказу на підтвердження своїх доводів.

Навпаки, ці доводи підсудного ОСОБА_2 повністю спростовуються поясненнями потерпілої ОСОБА_4, яка впізнала його та вказала як на особу, яка близько 03-00 години 26.07.2012 року, скориставшись тим, що вона відвернулася до ноутбука, тулубом проникла до приміщення службового кабінету -каси Вознесенського міжміського автовокзалу через відчинене віконце, перехилившись над підвіконням та відкрито викрала належний їй мобільний телефон, що лежав на робочому столі. Крім того, повернення потерпілій ОСОБА_4 мобільного телефону з акумуляторною батареєю, яка знаходилася всередині цього телефону до його викрадення спростовує пояснення підсудного про те, що він знайшов телефон без акумуляторної батареї та вставив в нього акумуляторну батарею, яка була в нього вдома.

Крім того, винуватість підсудного ОСОБА_2 повністю підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_8 про те, що саме дружина підсудного ОСОБА_9 продала їм вказаний мобільний телефон та поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_10 про те, що подружжя ОСОБА_9 просило ОСОБА_6 підтвердити факт знахідки підсудним мобільного телефону, чого насправді остання не бачила, які судом беруться за основу, оскільки вони були логічними та послідовними, а також всіма письмовими матеріалами кримінальної справи у сукупності.

При цьому, суд критично розцінює та не приймає до уваги пояснення свідка ОСОБА_9 про те, що вказаний мобільний телефон її чоловік ОСОБА_2 знайшов прибираючи у палісаднику біля їхнього будинку, оскільки підсудний ОСОБА_2 є її близьким родичем і вона особисто не бачила того, що мобільний телефон лежав у палісаднику та був знайдений підсудним під час прибирання, вона знає це лише з його слів. До того ж, саме свідок ОСОБА_9 запросила до себе додому свідка ОСОБА_6 та разом з підсудним вмовляла підтвердити факт знахідки ним мобільного телефону працівникам міліції. Це свідчить про її бажання допомогти чоловікові та про те, що ще до викриття підсудного працівниками міліції ОСОБА_9 передбачали необхідність створення алібі для ОСОБА_2

Ставити під сумнів достовірність та об'єктивність пояснень потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_10 у суду немає підстав.

Невизнання підсудним ОСОБА_2 своєї вини суд розцінює, як спосіб захисту та спосіб уникнути відповідальності за скоєне і спростовується доказами добутими органом досудового слідства, які повністю знайшли своє підтвердження в ході розгляду даної справи судом.

Аналізуючи викладене, суд вважає пред'явлене підсудному ОСОБА_2 обвинувачення доведеним в повному обсязі і його дії, які виразилися у відкритому викраданні чужого майна (грабежі), поєднаному з проникненням в приміщення, належить кваліфікувати за ч. 3 ст. 186 КК України.

При визначенні покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного і обставини, які обтяжують та пом'якшують його покарання.

Обставин, що пом'якшують покарання підсудному згідно зі ст. 66 КК України, суд не вбачає.

Обставин, які обтяжують покарання підсудного згідно зі ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Обираючи міру покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним злочину, обставини скоєння злочину, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання, умови життя, його соціальне і матеріальне становище, рівень культури і освіти, стан здоров'я, та те що він має постійне місце проживання і роботи, де характеризується виключно з позитивного боку, одружений, має на утриманні малолітнього сина, 2010 року народження, у лікарів нарколога та психіатра Вознесенської ЦРЛ на диспансерному обліку не перебуває, раніше неодноразово судимий, востаннє 19.05.2011 року Вознесенським міськрайонний судом Миколаївської області за ч. 1 ст. 309 КК України - до 2-х років позбавлення волі, з звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки та вчинив новий злочин в період іспитового строку.

З урахуванням всіх обставин кримінальної справи, суд не знаходить підстав для можливості призначення підсудному ОСОБА_2 покарання із застосуванням іспитового строку, відповідно до ст. 75 КК України та підстав для можливості призначення покарання із застосування ст. 69 КК України та вважає за необхідне обрати підсудному ОСОБА_2 покарання в виді позбавлення волі на певний строк, що на думку суду буде необхідними та достатніми для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, відповідно до ст.65 КК України. Суд вважає, що перевиховання підсудного можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, до призначеного підсудному ОСОБА_2 покарання, підлягає частковому приєднанню невідбуте покарання за вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 19.05.2011 року, яким його засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України - до 2-х років позбавлення волі та звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки, оскільки на шлях виправлення він не став та вчинив новий злочин в період іспитового строку.

Питання про речові докази підлягає вирішенню відповідно до ст. 81 КПК України (в редакції 1960 року).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України (в редакції 1960 року), суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді - 4 (чотирьох) років позбавлення волі в кримінально-виконавчій установі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_2 покарання, частково приєднати невідбуте покарання призначене йому вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 19.05.2011 року та остаточно призначити ОСОБА_2 -4 (чотири) роки та 2 (два) місяці позбавлення волі в кримінально-виконавчій установі.

Запобіжний захід, до набрання вироком суду законної сили, засудженому ОСОБА_2, -змінити на взяття під варту, взявши його під варту в залі суду, строк відбування покарання обчислювати з дня взяття під варту.

Речові докази по кримінальній справі: мобільний телефон моделі 5230»сенсорного типу з корпусом чорного і сірого кольору та акумуляторну батарею, які знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_4 -залишити потерпілій ОСОБА_4 (а.с. 49, 11).

Апеляції на вирок можуть бути подані до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд на протязі 15 діб з моменту оголошення вироку, а засудженим в той же строк з моменту одержання копії вироку.

Суддя: Н.В.Домарєва.