№1-111

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

7 листопада 2007 року                                                                                                місто Васильків

Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді підполковника юстиції Верланова СМ., при секретарі Гурін О.А., за участю державного обвинувача - старшого помічника військового прокурора Київського гарнізону капітана юстиції Козака А.Т., захисника - адвоката ОСОБА_1, у відкритому судовому засіданні у розташуванні військової частини А-1789 розглянув кримінальну справу за обвинуваченням колишнього військовослужбовця військової частини А-1789

солдата запасуОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в селі Шершнівка, Лубенського району, Полтавської області, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не судимого, не одруженого, звільненого з військової служби у листопаді 2007 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 426 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2007 року ОСОБА_2 заступив у добовий наряд військової частини А-1789 черговим роти охорони.

ОСОБА_2, виконуючи обов'язки чергового роти охорони, тобто, будучи військовою службовою собою, в порушення вимог ст. 312 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в приміщенні сушарні роти охорони умисно не припинив протиправні дії військовослужбовця цієї ж роти - старшого солдата ОСОБА_3, які він за своїми службовими обов'язками повинен був припинити, внаслідок чого ОСОБА_316 червня 2007 року, близько 23 години, застосував фізичне насильство до солдата ОСОБА_4, завдавши останньому побої та, заподіявши інше насильство, а 17 червня того ж року, біля 3 години ночі - до солдата ОСОБА_5, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження, тобто, вчинив злочин. За вчинення вказаних протиправних дій ОСОБА_3  вироком військового місцевого суду Київського гарнізону від 17 серпня 2007 року було засуджено за ч.2 ст.406 КК України.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення ним злочину, пояснивши, що він, будучи черговим роти охорони, і, перебуваючи приміщенні сушарні роти охорони, був присутнім і бачив, як 16 червня 2007 року, близько 23 години, ОСОБА_3застосовував фізичне насильство до солдата ОСОБА_4, а 17 червня, того ж року, біля 3 години ночі - до солдата ОСОБА_5. При цьому, підсудний уточнив, що припинити злочинні дії ОСОБА_3 йому ніхто не перешкоджав, а також йому ніхто не заважав негайно доповісти про це черговому частини або командиру роти.

Крім особистих показань, вина ОСОБА_2 в умисному неприпиненні злочину, що вчиняється підлеглим, підтверджується зібраними по справі іншими доказами, які підсудний та інші учасники судового розгляду не оспорюють і підтримують в повному обсязі. За клопотанням державного обвинувача, яке підтримане іншими учасниками процесу, судове слідство було проведене відповідно до вимог ч. 3 ст.299 КПК України. При цьому, учасникам

судового розгляду судом було роз'яснено, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати вищезазначені фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Отже, дії ОСОБА_2, який, будучи військовою службовою особою, умисно не припинив протиправні дії старшого солдата ОСОБА_3, які він за своїми службовими обов'язками повинен був припинити, внаслідок чого ОСОБА_3вчинив злочин, суд кваліфікує за ч.1 ст. 426 КК України.

Органи досудового слідства ставили у вину підсудному порушення ним вимог ст.ст.58, 59, 310 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Разом з тим, вказівку на порушення вказаних положень військового статуту суд виключає з обвинувачення ОСОБА_2, оскільки вони мають загальний характер і не визначають конкретних обов'язків підсудного по службі.

Призначаючи підсудному ОСОБА_2 покарання, суд бере до уваги і визнає обставинами, які пом'якшують йому покарання, його явку з повинною, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину.

Беручи до уваги вказані обставини, а також враховуючи особу винного, який раніше ні в чому осудному замічений не був, до призову на службу займався суспільно-корисною працею, як до служби, так і під час її проходження характеризується виключно позитивно, до кримінальної відповідальності притягується вперше, суд знаходить можливим призначити ОСОБА_2 найбільш м'яке за видом покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.426 КК України, у виді штрафу.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 299, 323, 324, 325, 330, 332 КПК України, суд

ПРИСУДИВ:

ОСОБА_2, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України, за якою призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 80 (вісімдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто на суму 1360 грн.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2  - нагляд командування військової частини А-1789 - скасувати.

Після набрання вироком законної сили речовий доказ по справі - книгу прийняття та здавання чергування роти охорони, яка знаходяться на зберіганні у командира військової частини А-1789 - вважати повернутою за належністю.

Вирок може бути оскарженим в апеляційному порядку і на нього може бути внесене подання прокурора до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 5 діб з моменту його проголошення