Справа № 1990/11-456/12Головуючий у 1-й інстанції Сташків Назарій Богданович

Провадження № 11/1990/456/12 Доповідач - Сарновський В.Я.

Категорія - ч.2 ст.185 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2012 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області

в складі: головуючого судді - Сарновського В.Я.

суддів - Крукевича М. Н., Галіян Л.Є.

з участю : прокурора -Семенця О.А.,

та засудженого -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Підволочиського районного суду Тернопільської області від 4 жовтня 2012року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком засуджено:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, із середньою освітою, розлученого, не працюючого, раніше судимого:

1) 09 лютого 1994 року Козівським районним судом Тернопільської області за ч.3 ст.140 КК України (1960р.) на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.45 КК України (1960р.) звільнений від відбуття покарання із встановленням іспитового строку 3 роки;

2) 27 серпня 1996 року Козівським районним судом Тернопільської області за ст.86-1, ст.44 КК України (1960р.) на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.43 КК України (1960р.) приєднано 6 місяців невідбутого покарання по вироку Козівського районного суду Тернопільської області від 09 лютого 1994 року всього 3 роки 6 місяців, з конфіскацією майна, звільнений 29 листопада 1999 року;

3) 05 серпня 2004 року Козівським районним судом Тернопільської області за ч.3 ст. 185, п.2,3,4 ст.76 КК України (2001р.) до 3 років позбавлення волі, звільнений 04 серпня 2008 року;

4) 30 серпня 2011 року Зборівським районним судом Тернопільської області за ч.2 ст. 185, ст.76 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України (2001р.) від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік;

5) 26 червня 2012 року Козівським районним судом Тернопільської області за ч.2 ст. 304, ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст.70 до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України приєднано частину невідбутого покарання за вироком Зборівського районного суду Тернопільської області від 30 серпня 2011 року і за сукупністю вироків визначено покарання у виді позбавлення волі на 4 роки 2 місяці,

за ч.2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю вчинених злочинів частково приєднано невідбуте покарання за вироком Козівського районного суду від 26 червня 2012 року і остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 вирішено рахувати із моменту затримання - 21 травня 2012 року.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в закону силу залишено попереднім -тримання під вартою.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с.Бабче Богородчанського району Івано-Франківської області, мешканця АДРЕСА_2 громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого

за ч.2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі -звільнено з випробуванням, встановивши іспитовий строком тривалістю 1 рік 6 місяців та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов'язку повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально -виконавчої системи та періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в закону силу залишено попереднім - підписку про невиїзд.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 10 квітня 2012 року за попередньою домовленістю між собою, взявши спеціально підготовлений молоток та два полімерні мішки, направились на 15 км. пк.7 -16 км.пк.1, перегону Великі Бірки-Скалат Львівської залізниці, з метою таємного викрадення деталей верхньої будови колії та подальшої здачі їх в один із пунктів прийому металобрухту. Здійснюючи свій злочинний задум, спрямований на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливими мотивами та з метою отримання наживи, 10 квітня 2012 року близько 14 години прийшли на 15 км. пк.7 перегону ОСОБА_4, переконавшись, що навкруги нікого немає і що ніхто не бачить їхніх дій, ОСОБА_5 за допомогою молотка почав демонтувати металеві деталі колії, збиваючи їх, а ОСОБА_3 збирав їх у поліменті мішки. Таким чином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 таємно викрали 149 старопридатних протиугонів Р-65 вартістю 29,37 грн. за 1 шт., на загальну суму 4376,13 грн. та три костилі до скріплення ДО вартістю 6,29 грн. за 1 шт., на загальну суму 18,87 грн., які належать відокремленому підрозділу "Тернопільська дистанція колії" Державного територіально-галузевого об`єднання "Львівська залізниця". Своїми злочинними діями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 завдали відокремленому підрозділу "Тернопільська дистанція колії" Державного територіально-галузевого об`єднання "Львівська залізниця" матеріальних збитків на загальну суму 4395 грн.

В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок Підволочиського районного суду від 04 жовтня 2012 року відносно нього пом'якшити та обрати більш м'яку міру покарання, мотивуючи невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Вирок в частині засудження ОСОБА_3 в апеляції ніким не оскаржується.

Заслухавши суддю -доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав подану апеляцію, думку прокурора, який вважає вирок суду законним і обґрунтованим, а апеляцію такою що задоволенню не підлягає, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до переконання, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вирок суду в частині кваліфікації дій засудженого ОСОБА_2 і щодо його вини у вчиненні злочину, за який його засуджено, в апеляції не оскаржується.

Що стосується обраної ОСОБА_2 міри покарання, то суд першої інстанції призначив її правильно, відповідно до ст.ст. 50,65 та ч.4 ст.70 КК України, обґрунтовано врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, особу підсудного, який щиро розкаявся у вчиненому, однак за місцем проживання характеризується негативно, раніше неодноразово судимий за аналогічні злочини і вчинив новий під час іспитового строку, що свідчить про те, що він на шлях виправлення та перевиховання не став. Тому, суд вірно обрав покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.185 КК України та визначив остаточне покарання шляхом часткового складання із невідбутим покаранням за вироком Козівського районного суду від 26 червня 2012 року.

На думку колегії суддів призначене засудженому ОСОБА_2 покарання є законним та справедливим, відповідає вчиненому ним злочину, даним про його особу, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

За вказаних обставин, підстав для пом'якшення покарання, як про це просить засуджений ОСОБА_2 в апеляції, колегія суддів не вбачає.

З урахуванням наведеного, керуючись пунктами 11, 13 розділу ХІ Кримінального процесуального кодексу України (2012р.), ст.ст. 365, 366, 377 Кримінально-процесуального кодексу України (1960р.), колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Підволочиського районного суду Тернопільської області від 4 жовтня 2012 року відносно нього - без зміни.

Судді:

Сарновський В.Я. Галіян Л.Є. Крукевич М.Н.

підпис підпис підпис

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області В.Я. Сарновський