Справа №22-ц-1489 2006р.                          Головуючий у 1-й інстанції     ЗабараІ.К.

Категорія 36                                                      Судця-доповідач                            Смирнова Т.В.

УХВАЛА

іменем України

14 листопада 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого - Смирнової Т.В.

суддів - Ведмедь Н.І., Ільченко О.Ю.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

адвоката - ОСОБА_1.

та осіб, які беруть участь у справі - позивачки ОСОБА_2.,

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 серпня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 серпня 2006 року позовні вимоги задоволені. Постановлено стягувати щомісячно з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2. аліменти у розмірі Ул частини заробітку на утримання сина ОСОБА_4 до закінчення ним вищого навчального закладу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3. просить змінити рішення суду першої інстанції та зменшити розмір стягуваних аліментів до 1/6 частини заробітку, вважаючи, що рішення суду постановлено без урахування всіх обставин справи і з порушенням норм матеріального права. Апелянт зазначає, що розмір стягнутих аліментів є завеликим, оскільки він часто хворіє, несе значні витрати на своє лікування, а також лікування хворої матері.

Суд першої інстанції встановив, що сторони мають сина ОСОБА_4, 1988 року народження, який навчається на денному відділенні Сумського Державного педагогічного університету, і в зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги. Відповідач має постійне місце роботи, достатній заробіток, а тому здатен надавати таку допомогу. Виходячи з цього, суд стягнув з відповідача аліменти у розмірі % частини заробітку.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення   суду   першої   інстанції   в   межах   доводів   апеляційної   скарги,

заслухавши пояснення апелянта та його адвоката, які підтримали доводи скарги, заперечення  проти  скарги  позивачки,  колегія  суддів  вважає,  що апеляційну скаргу слід відхилити,  а рішення  суду залишити  без змін з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи і вірно встановлено судом першої інстанції, від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4, 1988 року народження, який на даний час навчається на денному відділенні СДПУ. Син проживає з матір'ю і знаходиться на її утриманні. Відповідач має стабільний заробіток і має можливість надавати сину допомогу на час його навчання.

Доводи апелянта з приводу того, що позивачка повинна працювати і утримувати сина, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст. 199 СК України, обов'язок утримання покладається на обох батьків, і як пояснила позивачка, в даний час вона працевлаштована.

Посилання апелянта на те, що він часто хворіє і витрачає на своє лікування значні кошти, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки апелянтом надано лише довідки з лікарні (а.с. 19-23, 34), але не надано жодних документальних доказів, які б підтверджували розмір витрат на ліки.

Доводи апелянта про витрати ним коштів на лікування його матері також не підтверджуються ніякими доказами, крім того, апелянт не довів, що мати знаходиться на його утриманні.

Крім того, з довідки про доходи ОСОБА_3 (а.с. 18) вбачається, що середній заробіток апелянта в місяць становить 1000 гривень, і після відрахування аліментів у розмірі 1/4  частини заробітку, у апелянта залишається сума, більша від прожиткового мінімуму, встановленого на одну особу згідно ст. 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

Таким чином, всупереч ст. 60 ЦПК України відповідач не довів в суді, що він не здатен виплачувати аліменти у розмірі 1/4  частини його заробітку.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, надав правильну оцінку доказам по справі та правильно вирішив спір, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 303, п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів:

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 серпня 2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий

Судді -