УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/7848/2012Головуючий суду першої інстанції:Берещанський Ю.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Синельщікова О. В.

"03" грудня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіСинельщікової О.В.

СуддівКурської А.Г., Чистякової Т.І.

При секретаріПостіковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за скаргою ОСОБА_6 про визнання бездіяльності Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції неправомірною та стягнення моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 жовтня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 жовтня 2012 року у задоволенні скарги ОСОБА_6 про визнання бездіяльності Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції неправомірною та стягнення моральної шкоди - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування ухвали суду і просить направити справу для розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що ухвала незаконна і необґрунтована, постановлена з порушенням норм процесуального права. Вказує, що, звернувшись до суду зі скаргою, він просив визнати неправомірною бездіяльність начальника ВДВС Ялтинського МУЮ ОСОБА_7, проте суд першої інстанції розглянув вимоги до ВДВС Ялтинського МУЮ, тобто до державного органу, бездіяльність якого ним не оскаржувалася. Зазначає, що, в порушення вимог статті 176 Цивільного процесуального кодексу України, суд перервав його пояснення в судовому засіданні 21 вересня 2012 року і не надав можливості поставити запитання представнику ВДВС Ялтинського МУЮ. Також, посилається, що висновок суду про те, що земельна ділянка, на яку йому надано дозвіл розробити проект відведення, являється вільною, необґрунтований, оскільки ОСОБА_8, якого він просив притягнути до участі у справі в якості свідка, і на теперішній час займає, використовує і претендує на земельну ділянку, на яку йому надано дозвіл на розробку проекту відведення. Крім того, вказує, що суд, в порушення вимог статті 192 Цивільного процесуального кодексу України, безпідставно відхилив клопотання про огляд в судовому засіданні його медичної карти, яка є одним з доказів спричинення йому моральної шкоди

Заслухавши суддю-доповідача, представника ВДВС, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що дії посадових осіб виконавчої служби при примусовому виконанні судових рішень на користь скаржника відповідали вимогам діючого законодавства, і рішенням Лівадійської селищної ради скаржнику ОСОБА_6 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що судом порушені норми процесуального права при вирішенні питання щодо підсудності скарги ОСОБА_6 на бездіяльність державного виконавця Ялтинському міському суду Автономної Республіки Крим в порядку цивільного судочинства.

При апеляційному перегляді питання встановлено, що ОСОБА_6 оскаржує в суді в порядку статті 383 Цивільного процесуального кодексу України бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції - начальника цього ВДВС ОСОБА_7 при виконанні виконавчих листів, виданих Ялтинським міським судом Автономної Республіки Крим на підставі рішень у справі № 2-265/97 від 09 січня 1997 року, у справі № 2-1364/01 від 23 квітня 2001 року та у справі № 2-12/05 від 27 квітня 2005 року, і просив також стягнути у відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю державного виконавця, 34452 грн. з посиланням на статтю 82 Закону України «Про виконавче провадження», статтю 1167 Цивільного кодексу України.

Із матеріалів справи вбачається, що 09 січня 1997 року у справі № 2-265/97, 23 квітня 2001 року у справі № 2-1364/01, 27 квітня 2005 року у справі № 2-12/05 Ялтинським міським судом Автономної Республіки Крим постановлені рішення за скаргами ОСОБА_6 на неправомірні рішення, дії і бездіяльність Лівадійської селищної ради та її виконавчого комітету відносно ненадання йому земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, які відповідно до діючого на той час процесуального закону вирішувалися за главою 31-А Цивільного процесуального кодексу України, що передбачала провадження у цивільних справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а разом з вимогами про відшкодування моральної шкоди могли розглядатися в позовному провадженні.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, який набрав чинності з 01 вересня 2005 року разом з Кодексом адміністративного судочинства України, заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також у справах щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести виправлення в актовий запис цивільного стану, подані до набрання чинності цим Кодексом за правилами, встановленими главами 29 - 32, 36 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року, розглядаються в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

В пункті 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13 грудня 2010 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» надані такі роз'яснення: відповідно до частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Частиною четвертою статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскарження бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень, постановлених до 01 вересня 2005 року, тобто до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, у цивільних справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, відноситься до юрисдикції адміністративного, а не цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 205 Цивільного процесуального кодексу України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За частинами 1, 2 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 205 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи, що судом першої інстанції питання оскарження бездіяльності державного виконавця і стягнення моральної шкоди вирішено з порушенням норм процесуального права щодо підсудності справи суду цивільної юрисдикції, оскаржувану ухвалу слід скасувати за підстав пункту 2 частини 1 статті 312 Цивільного процесуального кодексу України з постановленням нової ухвали про закриття провадження у цивільній справі за скаргою ОСОБА_6

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 312, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 жовтня 2012 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою закрити провадження у справі за скаргою ОСОБА_6 про визнання бездіяльності Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції неправомірною та стягнення моральної шкоди.

Роз'яснити ОСОБА_6, що його вимоги віднесені до юрисдикції адміністративного суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Синельщікова О.В. Курська А.Г. Чистякова Т.І.