УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/7845/2012Головуючий суду першої інстанції:Кулєшова О.І.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Синельщікова О. В.

"26" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіСинельщікової О.В.

СуддівКурської А.Г., Чистякової Т.І.

При секретарі Кутелія Я.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Банк «Морський» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 жовтня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 жовтня 2012 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Банк «Морський» задоволено частково.

Звернено стягнено в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором № 500411-КФ від 29 квітня 2011 року в розмірі 3 067 487 грн. 67 коп., з яких: основна позичкова заборгованість - 2 799 275 грн. 88 коп.; заборгованість по відсоткам - 249 558 грн. 12 коп.; пеня - 18 653 грн. 67 коп., на предмет іпотечного договору, а саме: житловий будинок (житловою площею 67,4 кв.м., загальною 110,8 кв.м.) та земельну ділянку площею 0,0575 га, кадастровий номер 0111970200:01:005:0240, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які належать на праві власності ОСОБА_7, шляхом застосування процедури продажу з укладанням договорів купівлі-продажу та надання права Публічному акціонерному товариству Банк «Морський» на продаж об'єктів нерухомості по ціні, яка встановлюється за згодою між іпотекодателем та іпотекодержателем, а у випадку не досягнення такої згоди - на підставі оцінки майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на ці види майна.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ПАТ Банк «Морський» витрати по сплаті судового збору в сумі 3 219 грн.

В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ставлять питання про скасування рішення суду в частині задоволення позову та просять в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказують, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважають, що суд першої інстанції, звертаючи стягнення на майно, яке являється предметом іпотечного договору, не дав правової оцінки співмірності визначеної банком суми заборгованості за кредитом з вартістю заставного майна, в порушення вимог статті 20 Закону України «Про заставу», статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», не вказав загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження, та початкову ціну предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації, що має важливе значення для правильного вирішення справи. Також, посилаються на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований, є передчасним, оскільки вони докладають всіх зусиль для погашення заборгованості за кредитним договором і хочуть вирішити питання з позивачем у мирному порядку. Крім того, зазначають, що житловий будинок, на який звернено стягнення, є єдиним житловим приміщенням, в якому вони можуть проживати, оскільки іншого житла вони не мають, і, більш того, крім них у цьому будинку проживає неповнолітній.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просив її відхилити як безпідставну.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість ОСОБА_6 перед банком за кредитним договором має бути погашена шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, зазначений в договорі іпотеки, що укладений також з іншим відповідачем ОСОБА_7

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, як відповідним обставинам справи, вимогам матеріального і процесуального права.

При цьому колегія суддів виходить з положень частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якої під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

При розгляді справи судом встановлено, що 29 квітня 2011 року між Публічним акціонерним товариством Банк «Морський» і відповідачем ОСОБА_6 укладений кредитний договір № 500411-КФ, за яким банк надає позичальнику кредит на погашення кредиту в ПАТ «УкрСіббанк», на текучі потреби, у тому числі придбання земельних ділянок, у формі відновлюваної відзивної кредитної лінії з лімітом єдиночасної заборгованості 1 760 000,00 грн., на умовах даного договору, а позичальник зобов'язується прийняти, використати за цільовим призначенням і повернути банку отримані грошові кошти (далі кредит) і сплатити відсотки за використання кредиту в порядку та на умовах, визначених даним договором, на строк 60 місяців до 28 квітня 2016 року зі сплатою 18 % річних.

29 квітня 2011 року, 10 серпня 2011 року, 11 листопада 2011 року, 09 грудня 2011 року, 20 грудня 2011 року сторонами укладені додаткові угоди № 1, 2, 3, 4, 5, і остаточно пункт 1.1 кредитного договору викладений в такій редакції: банк надає позичальнику кредит на погашення кредиту в ПАТ «УкрСіббанк», на текучі потреби, у тому числі придбання земельних ділянок, у формі відновлюваної відзивної кредитної лінії з лімітом єдиночасної заборгованості 2 800 000,00 грн., на умовах даного договору, а позичальник зобов'язується прийняти, використати за цільовим призначенням і повернути банку отримані грошові кошти (далі кредит) і сплатити відсотки за використання кредиту в порядку та на умовах, визначених даним договором (а.с.16).

У забезпечення зобов'язань за кредитним договором 29 квітня 2011 року позивачем ПАТ Банк «Морський», як іпотекодержателем, відповідачкою ОСОБА_7, як іпотекодавцем, і відповідачем ОСОБА_6, як позичальником, укладений іпотечний договір, посвідчений нотаріально, за умовами якого для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань позичальника перед іпотекодержателем за кредитним договором № 500411-КФ від 29 квітня 2011 року з усіма додатками до нього, можливих змін та доповнень до нього, що виникнуть у майбутньому, та виконання в повному обсязі зобов'язань щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості, передається в іпотеку іпотекодержателю належне їм на праві власності нерухоме майно, яке є предметом іпотеки: житловий будинок та земельна ділянка, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, земельна ділянка площею 0,0575 га.

Позичальник зобов'язаний повернути кредит у розмірі 1 760 000, 00 грн. у строк до 28 квітня 2016 року шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок і сплачувати проценти за користування грошовими коштами в розмірі 18 % річних (а.с.35).

31 серпня 2011 року ПАТ Банк «Морський», ОСОБА_7 і ОСОБА_6 укладений договір про внесення змін та доповнень до іпотечного договору, посвідчений нотаріально, за умовами якого підпункт 1.2.1 пункту 1.2 розділу 1 «Предмет договору» читати в наступній редакції: «позичальник зобов'язаний повернути кредит у формі відновлюваної відзивної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 2 280 000 грн. у строк до 28 квітня 2016 року, шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок» (а.с.34).

При розгляді справи судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_6 в період з 29 квітня 2011 року по 20 грудня 2011 року отримав кредитні кошти за договором (а.с.23-29).

Із матеріалів справи вбачається, що 15 червня 2012 року боржнику ОСОБА_6 направлено письмову вимогу щодо усунення порушень зобов'язань за кредитним договором, де зазначено, що відповідачем порушений графік повернення кредиту, не сплачуються відсотки за кредитним договором, і заборгованість за кредитним договором станом на 11 червня 2012 року складає:

заборгованість по кредиту - 2 799 275,88 грн. (з них 58 300 грн. прострочена); прострочена заборгованість по процентам - 208 257,33 грн.

Боржника попереджено про нарахування пені і запропоновано погасити прострочену заборгованість за кредитним договором і нараховані відсотки.

Письмову вимогу разом з актом звірки судної і процентної заборгованості боржник отримав особисто (а.с.41).

Іпотекодавцю - відповідачці ОСОБА_7 банком 25 червня 2012 року направлено письмову вимогу, згідно тексту якої за п. 2.2.4 кредитного договору банк має право вимагати дострокового погашення кредиту протягом 30 днів, сплати нарахованих відсотків і штрафних санкцій у випадку прострочення сплати відсотків більше 10 днів, невиконання позичальником вимог кредитного договору та доповнень до нього.

Іпотекодавця повідомлено також, що станом на 11 червня 2012 року заборгованість ОСОБА_6 по кредитному договору перед банком складає (без штрафних санкцій): - заборгованість по кредиту - 2 799 275,88 грн. (з них 58 300 грн. прострочена); - прострочена заборгованість по процентам - 208 257,33 грн., і що у зв'язку з порушенням ОСОБА_6 договірних зобов'язань банк направив йому листа з вимогою дострокового погашення кредиту в повному обсязі (2 799 275,88 грн.) і заборгованості по відсоткам.

Письмова вимога містить також посилання на п. 2.1.6 іпотечного договору від 29 квітня 2011 року, за яким банк як іпотекодержатель має право у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором у цілому або частині, звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити свої майнові вимоги за рахунок переданого в іпотеку майна у повному обсязі, і запропоновано достроково погасити кредит у повному обсязі і заборгованість, яка мається по відсоткам за користування кредитом, у 30-денний строк (а.с.40).

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Крім того, відповідно до частин 1, 2 статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Пунктом 4.1.1 укладеного між сторонами іпотечного договору передбачено, що при порушенні позичальником умов основного зобов'язання щодо строків погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості у іпотекодержателя виникає право задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, передане в іпотеку.

Також відповідно до частини 1 статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 42 постанови № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив, що резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 Цивільного процесуального кодексу України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Переглядаючи справу, колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що обраний в рішенні суду спосіб реалізації іпотечного майна шляхом його продажу передбачений законом і зазначений в пункті 5.1.2 іпотечного договору, укладеного відповідачами і банком, а тому доводи апеляційної скарги про неправильно обраний судом спосіб реалізації іпотечного майна не відповідає обставинам справи.

Що стосується визначення ціни продажу предмета іпотеки, то відповідно до п. 5.1.5. договору іпотеки ціна договору купівлі-продажу визначається шляхом проведення незалежної експертної оцінки суб'єктом оціночної діяльності та зазначається у звіті про оцінку майна, що складається відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» на рівні не нижче звичайної. У разі зниження вартості предмета іпотеки іпотекодержатель має право здійснити переоцінку вартості предмета іпотеки, шляхом проведення додаткової незалежної експертної оцінки.

Тому доводи апеляційної скарги щодо неправильно визначеної ціни предмета іпотеки також є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про нерозмірність суми заборгованості і вартості іпотечного майна, колегія суддів не приймає до уваги, тому що іпотечним договором предмети іпотеки оцінені: житловий будинок у 1 441 600 грн., земельна ділянка у 493 800 грн., а разом 1 935 400 грн., на що мається домовленість сторін, і цю суму перевищує сума заборгованості перед банком.

Решта доводів апеляційної скарги не приймається до уваги апеляційного суду, тому що не впливає на правильність вирішення спору і не спростовує висновків суду першої інстанції.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Синельщікова О.В. Курська А.Г. Чистякова Т.І