ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/12848/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Луніної О.С.
при секретарі судового засідання -Пополітова І.М.
за участю сторін:
від позивача -Коцюби І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс Нейм»про застосування арешту рахунків платника податків, -
в с т а н о в и в:
У жовтні 2012 року Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська ДО ДПС звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ТОВ «Імпульс Нейм», в якому просила застосувати арешт коштів відповідача на розрахункових рахунках у банках.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що на час подання даної позовної заяви у відповідача наявний податковий борг у сумі 676,98 грн., який останній не сплачує. Податковим органом були проведені відповідні заходи, в результаті яких встановлено відсутність майна у відповідача, яке може бути погашенням податкового боргу. За таких обставин, керуючись п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України позивач просить суд накласти арешт на кошти відповідача.
В судове засідання з'явився представник позивача, надав пояснення аналогічні доводам викладеним у позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням, проте на адресу суду повернулись конверти з відміткою поштового відділення про причину невручення. Заперечень на адміністративний позов не надходило.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши доводи позовної заяви і наявні письмові докази, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги податкового органу не підлягають задоволенню на підставі наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Імпульс Нейм»перебуває на обліку у Лівобережній МДПІ м. Дніпропетровська ДО ДПС як платник податків.
З матеріалів справи вбачається, а саме: витягу облікової картки платника податків, на час подання даної позовної заяви за відповідачем обліковується податковий борг по податку на прибуток у сумі 676,98 грн.
В своєму позові Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська ДО ДПС посилалась на те, що нею з метою встановлення майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу було направлено запити до КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»та Інспекції державного технічного нагляду.
З відповідей на вищенаведені запити (копії наявні у матеріалах справи) податковим органом встановлено, що у ТОВ «Імпульс Нейм»відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення вищенаведеного податкового боргу.
Відповідно до п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Таким чином, керуючись п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська ДО ДПС просить суду накласти арешт на кошти ТОВ «Імпульс Нейм».
Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, суд керується положеннями Податкового кодексу України та Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Мінфіну України від 07.11.2011 №1398.
Відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Згідно п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, 94.2. арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.
Приписами абз. 1 п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
Положеннями п. 7.3 розділу VII «Особливості застосування арешту коштів на рахунках платника податків»Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Мінфіну України від 07.11.2011 №1398, для застосування арешту коштів на рахунках платника податків, орган державної податкової служби звертається до суду з позовною заявою у порядку, передбаченому КАС України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
З аналізу вищенаведених норм права суд приходить до висновку, що зверненню до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках платника податків повинне передувати рішення керівника податкового органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Як вбачається з матеріалів справи рішення керівника Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська ДО ДПС про застосування адміністративного арешту майна ТОВ «Імпульс Нейм»відсутнє.
Таким чином, позивачем не дотримано встановленого законом порядку застосування арешту коштів на рахунках платника податків.
Отже, враховуючи те, що арешт коштів платника податків є винятковим способом забезпечення податкового зобов'язання, податковим органом не було доведено суду обґрунтованості такого забезпечення, а також неможливості стягнення цих коштів в судовому порядку.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено суду обґрунтованості своїх позовних вимог, а тому вважає за необхідне відмовити у задоволенні даного позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 158-163, 254 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс Нейм» про застосування арешту рахунків платника податків - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складений в повному обсязі 18.12.2012 року.
Суддя О.С. Луніна