Справа № 2-68/2008
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2008 року Індустріальний районний суд м.
Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Чебикіна В.П.
при секретарі Власенко М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська
цивільну справу за позовною заявою Акціонерного страхового товариства
“Вексель” в особі: Філії Акціонерного страхового товариства “Вексель” у місті
Дніпропетровську до ОСОБА_1 “ Про стягнення в якості
відшкодування збитків суми страхового відшкодування сплаченої страхувальнику”
,-
В С Т А Н О В И В :
У квітні 2006 року позивач - Акціонерне страхове товариство “Вексель” в особі:
Філії Акціонерного страхового товариства “Вексель” у місті Дніпропетровську
звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те , що на підставі
страхового акту він (позивач), керуючись умовами Договору страхування здійснив
виплату страхового відшкодування в сумі 2 232 грн.62 коп. ОСОБА_2
. ДТП трапилося з вини відповідача ОСОБА_1.
Саме до нього в порядку ст.1191 ЦК України позивач звернувся з позовними
вимогами до ОСОБА_1 про стягнення з нього 2 232 грн.62 коп. в якості
відшкодування збитків суми страхового відшкодування сплаченої страхувальнику
ОСОБА_2, а також 250 грн. у якості відшкодування витрат на проведення
автотоварознавчої експертизи та судових витрат: на судовий збір - 51 грн. та на
інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30 грн.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Відповідач та його представник позовні вимоги визнали та просили розстрочити
виконання рішення строком на 1 рік у зв'язку з важким матеріальним станом
відповідача.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення сторін,
вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що між АСТ “Вексель” в особі філії АСТ
“Вексель” у м. Дніпропетровську та ОСОБА_2
(Страхувальником) було укладено Договір про добровільне страхування наземного
транспорту №13-183/04-ДН від 18 жовтня2004 року (а.с.8-11). Згідно умов даного
Договору позивач прийняв під страховий захист транспортний засіб
Страхувальника “ДЕУ ЛАНОС Д4М500” реєстраційний номер НОМЕР_1
24.09.2005 року зазначений автомобіль внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
що сталася на вул. Каруни в місті Дніпропетровську, отримав механічні
пошкодження, що підтверджується довідкою ВДАЇ Амур-Нижньодніпровського РВ ДМУ
УМВС України в Дніпропетровській області від 05.10.2005 року (а.с.13).
Дана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія автомобіля ВАЗ 21150
реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 (відповідача),
який порушив п.п. 10.1, 14.2 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого
сталося зіткнення з автомобілем ДЕУ ЛАНОС, який належить страхувальнику ОСОБА_2
Постановою судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від
26.10.2005 року відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності
на підставі ст.124 КпАП України з адміністративним стягненням у вигляді
позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців (а.
с.14).
Для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної Страхувальнику, була
замовлена автотоварознавча експертиза приватному підприємцю судовому експерту
товарознавцю ОСОБА_2
Згідно висновку автотоварознавчого дослідження № 803/10/СК від 06 жовтня 2005
року матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля“ДЕУ ЛАНОС Д4М500”
реєстраційний номер НОМЕР_1 без урахування втрати товарної вартості,
становить 2 970 грн.26 коп. (а.с.15-18). Витрати позивача на проведення
експертизи становлять 250 грн., що підтверджується актом здачі -прийняття
виконаних робіт № 46 рахунком НОМЕР_1 від 06.10.2005 року та платіжним
дорученням № 226 від 09 листопада 2005 року (а.с.24-25).
Згідно ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки,
відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі (право власності),
інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом,
механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого
створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27
березня 1992 року № 6 « Про практику розгляду судами цивільних справ по
позовами про відшкодування шкоди», шкода заподіяна одному з володільців з
вини іншого, відшкодовується винним; за наявності лише вини володільця, якому
заподіяно шкоду, вона йому не відшкодовується; за наявності вини обох
володільців розмір відшкодування відповідно до ступеня вини кожного; за
відсутністю вини володільців у взаємному заподіянні шкоди жоден із них не має
права на відшкодування.
Позивач, керуючись умовами Договору страхування, на підставі Страхового акту №
110 від 15.12.2005 року (а.с.6-7), здійснив виплату страхового відшкодування
страхувальнику ОСОБА_2 страхового відшкодування в сумі 2 232 грн. 62 коп.
Зазначена виплата підтверджується видатковим касовим ордером № 652 від
16.12.2005 року (а.с.12).
Згідно ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою
особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі
виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Також, згідно ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України “Про страхування” до
страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового
страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке
страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до
особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Тобто, суд вважає, що до позивача - АСТ “Вексель” перейшло право вимоги до
відповідача в сумі сплаченого страхового відшкодування - 2 232 грн.62 коп.
Витрати на проведення автотоварознавчої експертизи позивач був змушений зробити
для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної страхувальнику, тобто
дані збитки позивач поніс у зв'язку із забезпеченням порушеного права
страхувальника, виходячи з положень ст.22 ЦК України. Таким чином, відповідно
до ст.88 ЦПК України ,суд вважає що позивач отримав право вимоги до відповідача
у сумі витрат на проведення автотоварознавчої експертизи - 250 грн., а також на
стягнення з відповідача витрат на судовий збір - 51 грн. і інформаційно-
технічне забезпечення розгляду справи -30 грн.
Відповідно до ст.217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити
порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання рішення.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що доводи представника позивача в
обґрунтування своїх позовних вимог знайшли своє підтвердження тому підлягають
задоволенню.
Суд також вважає, що клопотання відповідача та його представника про
розстрочку виконання рішення суду на 1 рік, підлягає задоволенню, але частково
- строком на півроку.
Керуючись ст.ст. 3,7, 14, 57, 58, 60, 88, 208, 212, 214, 215,217
ЦПК України, ст.ст.22,993, 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст.27 Закону України
“Про страхування”, суд -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги Акціонерного страхового товариства “Вексель” в особі: Філії
Акціонерного страхового товариства “Вексель” у місті Дніпропетровську
задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного страхового
товариства “Вексель” 2 232 грн.62 коп. у якості відшкодування збитків суми
страхового відшкодування сплаченої страхувальнику, витрати на проведення
експертизи - 250 грн., судовий збір - 51 грн., витрати на інформаційно-технічне
забезпечення розгляду справи - 30 грн., а усього стягнути 2 563 грн.62 коп.
Відповідно до ст.217 ЦПК України виконання рішення розстрочити на термін
6 місяців.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду
Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний
строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням
після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя: Чебикін В.П.