АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-5545 Головуючий у 1-й інстанції: Фсдоренко Р.Г.
2006 р. Суддя-доповідач: Спас О.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2006 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Савченко О.В.
суддів: Спас О.В.
Бондаря.М.С.
при секретарі Череватій О.В.
за участю позивача ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2 представника ВАТ ..Запоріжсталь" Ткаченко Н.С. та представника третьої особи Соболь С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну. справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
па рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Запорізького металургійного комбінату „Запоріжсталь". третя особа - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про відшкодування шкоди від трудового каліцтва.
ВСТАНОВИЛА:
у липні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим. що він працював помічником машиніста тепловозу залізничного шляху бункерів доменного цеху Відкритого акціонерного товариства Запорізького металургійного комбінату „Запоріжсталь" (дані - ВАТ „Запоріжстаїь") і 12 липня 2004 року внаслідок нещасного випадку на виробництві йому зазнав виробничої травми у вигляді травматичної ампутації правої нижньої кінцівки на рівні верхньої третини з вивихом (переломом) лівого тазового суглоба, яка супроводжувалась травматичним шоком третього ступеня.
У зв'язку з цими травмами позивач був визнаний інвачідом першої групи від трудового каліцтва і постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) № НОМЕР_1 від 10 лютого 2005 року йому було призначено декілька страхових сум.
Позивач вважає, що, відповідно до вимог ст. 34 Закону України ..Про обов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що призвели до втрати працездатності" йому необхідно було виплатити одноразову допомогу у вигляді страхової виплати із розрахунку середньомісячного заробітку за кожен відсоток втрати професійної працездатності. Згідно розрахунків Фонду зазначена сума складає 147 118 грн. (1471 грн. 18коп.* 100= 147118 грн.).
Однак у зв'язку з тим, що відповідальність в даному випадку обмежена, то Фонд фактично сплатив йому тільки 4-хкратний розмір заробітної плати, з якої відповідач сплачував внески Фонду, тобто суму 10640 (2660 * 4 = 10640).
Таким чином, позивачу в рахунок одноразової допомоги не було доплачено 136478 грн. (1471 18 - 10640 = 136478). Позивач зазначає, що цю суму відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України йому повинен був виплатити ВАГ „Запоріжсталь" як особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність.
Позивач звергався до відповідача з листом, в якому проси» виплатити зазначену різницю, проте листом № НОМЕР_2 від 10.06.2005 року ВАГ „Запорі жсталіГ відмовилося від сплати, тому він звернувся до суду та просив стягнути з відповідача на свою користь 136478 грн. у рахунок разової допомоги.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАГ „Запоріжсталь" про стягнення відшкодування завданої шкоди внаслідок каліцтва в рахунок одноразової допомоги в розмірі 136478 грн. відмовлено.
Державне мито в розмірі 1364 грн. 78 кой. віднесено за рахунок держави.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просив скасувати рішення районного суду та постановити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції обставини справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно и. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за Наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно Закону України № 1105-ХІУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" з 01 квітня 2001 року відшкодування шкоди проводиться Фондом, а відповідно до ч. 2 ст. 34 цього Закону в разі стійкої втрати професійної працездатності, установленої МС.Т1К, Фонд проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньомісячною заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати, з якої справляються внески до Фонду. Цей розмір граничної суми заробітної плати визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 березня 2001 року № 225 „І Іро максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески до соціальних фондів".
Довід апеляційної скарги полягає в тому, що суд першої інстанції не застосував ст. 1194 1 |,К України, а тому незаконно відмовив у позові.
З цим погодитися не можна, оскільки ст. 1194 ЦК України стосується загальних положень про відшкодування шкоди і передбачає випадки відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність. Проте, вона не регулює ті правовідносини, які склалися між сторонами по справі і які регулюються спеціальним законом, а саме Законом України № 1105-ХІУ, згідно якого страхування від нещасною випадку є самостійним видом державного соціального страхування.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі.
Керуючись ст. ст. ЦПК 209,218,307,308,313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів. -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2006 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.