АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-5811/ 2006 р. Головуючий у 1 інстанції: Щаслива О.В.
Судця-доповідач: Осоцький І.І.
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2006 року м. Запоріжжя
Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Приймака В.М.
Суддів: Осоцького І.І.
Бондар В.О.
При секретарі: Петровій О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації про стягнення суми грошової допомоги, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивачі звернулись в порядку адміністративного судочинства до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації про стягнення суми грошової допомоги.
Зазначали, що згідно ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно, до 5 травня, вони як учасники бойових дій, мають право на отримання разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Такі виплати проводилися' не в повному обсязі, тому просять стягнути з відповідача на свою користь суму недоплати за 2003 рік, 2004 рік, 2005 рік, що складає 1898 грн. 75 коп. кожному.
Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2006 року позов задоволено.
Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість по одноразовій допомозі у розмірі 1898,75 грн. кожному.
В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просило постанову суду скасувати, постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія судців приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 201 КАС України підставами для зміни судом апеляційної інстанції постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Судом правильно встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 є учасниками бойових дій, що підтверджено відповідними посвідченнями.
Згідно ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасники бойових дій мають право на щорічну одноразову допомогу до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч. З ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, а також осіб прирівняних до них, передбачені цим Законом, є недійсними.
Суд правильно застосував положення ч. З ст. 2 Закону при вирішенні позову і обгрунтовано визнав, що відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє учасника бойових дій права на таку допомогу.
Слід зазначити, що Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не передбачено обмеження таких виплат наявністю певних коштів чи фінансування.
Право на отримання позивачем грошової допомоги в заявленому розмірі не оспорюється відповідачем.
Разом з тим, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги заперечення відповідача в тій частині, що позивачем безпричинно пропущений річний строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права. Суд вважав таке заперечення безпідставним оскільки спірні правовідносини між сторонам виникли до набрання чинності КАС України. Однак у випадку ненабрання чинності КАС України позивач був би змушений звертатись до суду в порядку Глави 31-А ЦПК України в редакції 1963 року, якою передбачений взагалі двомісячний строк на звернення до суду за захистом свого права. Отже КАС України не обмежив, а навпаки поширив право громадян щодо строків на звернення до суду за захистом свого права. В зв'язку з чим судова колегія приходить до висновку про стягнення на користь позивача недоплаченої суми лише за 2005 рік.
Кім того, суд першої інстанції порушив положення глави 7 "Судові витрати" КАС України, якою не передбачено стягнення судових витрат з відповідача - суб'єкта владних повноважень, на користь держави у випадку задоволення позову фізичної особи, яка не понесла судових витрат.
Доводи апеляційної скарги про те, що УПСЗН є неналежним відповідачем безпідставні. Статтею 17-1 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії та соціального захисту" визначено, що грошові допомоги виплачуються органами праці та соціального захисту.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 198,201, 205, 206 КАС України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації задовольнити частково.
Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації про стягнення суми грошової допомоги ЗМІНИТИ.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3по 1410 грн. щорічної допомоги за 2005 рік кожному.
З постанову суду виключити вказівку про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації на користь держави держмита в розмірі 57 грн..
Постанова може бути оскаржена протягом одного місяця після набрання законної сили судового рішення суду апеляційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.