Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-5689/ 2006 р. Головуючий у 1 інстанції: Дубина Л.А.
Судця-доповідач: Осоцький І.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2006 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Приймака В.М.
Суддів: Осоцького І.І.
Бондар В.О.
При секретарі: Петровій О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної адміністрації м. Запоріжжя на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від "10" серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної адміністрації м. Запоріжжя про стягнення щорічної грошової допомоги, -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної адміністрації м. Запоріжжя про стягнення щорічної грошової допомоги.
В позові зазначала, що він є учасником війни. Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня, як учасник війни вона має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Такі виплати проводилися не в повному обсязі. Сума недоплаченої допомоги складає за 2003 рік, 2004 рік, 2005 рік складає 2028 грн. 35 коп.
В процесі судового слухання справи позивач уточнила свої позовні вимоги, та просіла стягнути з відповідача на свою користь недоплачену допомогу за період 2004-2006 роки. Крім того, на підставі п. 2 ст. 10, 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" грошову допомогу у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, як дружина померлого інваліда війни за 2006 рік у сумі 1530 грн.
Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від "10" серпня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної адміністрації м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1 щорічну допомогу у сумі 2611 грн.
Дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів
приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Згідно ст. 201 КАС України підставами для зміни судом апеляційної інстанції постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Судом правильно встановлено, що ОСОБА_1 є учасником війни, що підтверджено посвідченням серії Д № НОМЕР_1 від 22 січня 2002 року, та дружиною померлого інваліда війни.
Згідно ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасники війни мають право на щорічну одноразову допомогу до 5 травня в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком та грошову допомогу у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, як дружина померлого інваліда війни .
Відповідно до ч. З ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, а також осіб прирівняних до них, передбачені цим Законом, є недійсними.
Суд правильно застосував положення ч. З ст. 2 Закону при вирішенні позову і обгрунтовано визнав, що відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє учасника бойових дій права на таку допомогу.
Слід зазначити, що Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не передбачено обмеження таких виплат наявністю певних коштів чи фінансування.
Право на отримання позивачем грошової допомоги в заявленому розмірі не оспорюється відповідачем.
Разом з тим, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги заперечення відповідача в тій частині, що позивачем безпричинно пропущений річний строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права. Суд вважав таке заперечення безпідставним оскільки спірні правовідносини між сторонам виникли до набрання чинності КАС України. Однак у випадку ненабрання чинності КАС України позивач був би змушений звертатись до суду в порядку Глави 31-А ЦПК України в редакції 1963 року, якою передбачений взагалі двомісячний строк на звернення до суду за захистом свого права. Отже КАС України не обмежив, а навпаки поширив право громадян щодо строків на звернення до суду за захистом свого права. В зв'язку з чим судова колегія приходить до висновку про стягнення на користь позивача недоплаченої суми лише за 2006 рік.
Доводи апеляційної скарги про те, що УПСЗН є неналежним відповідачем безпідставні. Статтею 17-1 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії та соціального захисту" визначено, що грошові допомоги виплачуються органами праці та соціального захисту.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 198, 201, 205, 206 КАС України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної адміністрації м. Запоріжжя задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 серпня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної адміністрації м. Запоріжжя про стягнення щорічної грошової допомоги ЗМІНИТИ.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної адміністрації м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1грошову допомогу у розмірі -1665 грн. за 2006 рік.
Постанова може бути оскаржена протягом одного місяця після набрання законної сили судового рішення суду апеляційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий Судді: