ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Справа № 11-767/2006 р.                             Головуючий у І інстанції Шипов І.М.

Категорія - ст. 202 ч. 1 КК України                  Доповідач Зенченко Т.С.

УХВАЛА  ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

09 листопада 2006 року    колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого - судді Навозенко Л.С.

суддів   -   Зенченко Т.С, Гром Л.М.

з участю прокурора - Саповського Л.І.

адвоката- ОСОБА_1

засуджених: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями засуджених: ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 серпня 2006 року.

Цим вироком

ОСОБА_2, українець, громадянин України, уродженець м. Мена, Чернігівської області, з вищою освітою, розлучений, має неповнолітню дитину - 1993 року народження, не працюючий, проживає АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не судимий,

засуджений:

· за ст. 202 ч. 1 КК України до 2 років обмеження волі,

· за ст. 229 КК України (в редакції 2001 р.)до 120 годин громадських робіт,

-  за ст.   15    ч. 2, 229 КК України (в редакції 2001  р.) до  100 годин

громадських робіт.

На підставі ст. 70 КК України шляхом повного поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у вигляді 2 років обмеження волі.

На підставі ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання в зв'язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_3, українець, громадянин України, уродженець та мешканець м. Чернігова, освіта середня-спеціальна,                                            одружений,            має

неповнолітню дитину - 2000 року народження, не працюючий, раніше не судимий, засуджений:

· за ст. 202 ч. 1 КК України до 2 років обмеження волі,

· за ст. 229 КК України (в редакції 2001 р.) до 120 годин громадських робіт,

-  за ст. 15 ч. 2, 229 КК України (в редакції 2001 р.) до 100 годин

громадських робіт.

На підставі ст. 70 КК України шляхом повного поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_3 призначено покарання у вигляді 2 років обмеження волі.

На підставі ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання в зв'язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_4, українець, громадянин України, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, освіта вища, вдівець, працюючий ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканець м. Чернігів, раніше не судимий, засуджений:

- за ст. 229 КК України (в редакції 2001 р.) до 120 годин громадських робіт,

-  за ст. 15 ч.2, 229 КК України (в редакції 2001 р.) до 100 годин

громадських робіт.

На підставі ст. 70 КК України шляхом повного поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_4 призначено покарання у вигляді 120 годин громадських робіт.

На підставі ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання в зв'язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_5, українець, громадянин України, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_3, освіта вища, одружений, має двох неповнолітніх дітей - 1990 та 2001 року народження, працюючий ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканець м. Чернігів, раніше не судимий, засуджений:

- за ст. 229 КК України (в редакції 2001 р.) до 120 годин громадських робіт,

-  за ст. 15 ч. 2, 229 КК України (в редакції 2001 р.) до 100 годин

громадських робіт.

На підставі ст. 70 КК України шляхом повного поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_5 призначено покарання у вигляді 120 годин громадських робіт.

На підставі ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання в зв'язку із закінченням строків давності.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 878 грн. 69 коп. судових витрат на користь держави.

Заявлений ЗАТ НВЦ „Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" цивільний позов залишено без розгляду.

Доля речових доказів вирішена відповідно до ст. 81 КПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, маючи вищу освіту в області фармакології, будучи обізнаним в технології виготовлення медичних препаратів, з метою отримання прибутку, за попередньою змовою з ОСОБА_3, умисно порушуючи порядок зайняття підприємницькою діяльністю, яка у відповідності з ст. 10 Закону України „Про лікарські засоби" від 04.04.1996 р. (із змінами та доповненнями ) підлягає ліцензуванню, без отримання дозволу (ліцензії), в листопаді 2001 року, в приміщенні кв. АДРЕСА_2, налагодили виробництво медичного препарату „сиропу солодкового кореня", до виготовлення і реалізації якого в подальшому приєдналися ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

В ході реалізації виготовленого „сиропу солодкового кореня", ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3, а в подальшому за змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, незаконно використовували знак та фірмове найменування „Борщагівського хіміко-фармацевтичного заводу".

Так, наприкінці листопада 2001 року, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3, в кв.АДРЕСА_2, не маючи спеціального дозволу (ліцензії) на виготовлення лікарських засобів, виготовили 10050 флаконів „сиропу солодкового кореня", які незаконно використовуючи знак для товару ЗАТ НВЦ „Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод", його фірмове найменування та маркування, 01.12.2001 року реалізували ПП "Аріадна" в с. Кароліно - Бугас Одеської області, за 17000 грн., отримавши грошові кошти готівкою.

На початку грудня 2001 року ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в кв.АДРЕСА_2, не маючи спеціального дозволу (ліцензії) на виготовлення лікарських засобів, виготовили 3326 флаконів „сиропу солодкового кореня" і незаконно використовуючи знак для товару ЗАТ НВЦ „Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод", його фірмове найменування та маркування, 03.12.2001 р. від ТОВ „Чексілмед" поставили ТОВ „Олді" м. Києва, по 2 грн. за флакон, на загальну суму 6652 грн., за що ТОВ „Олді" по платіжним дорученням НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, за раніше отримані медикаменти від ТОВ „Чексілмед", згідно накладних ІНФОРМАЦІЯ_6 та 3326 флаконів „сиропу солодкового кореня" перерахувало на р/рахунок ТОВ „Чексілмед" відповідно 2000 грн., 2000 грн., 2000 грн., 2025 грн. 23 коп., а всього на загальну суму 8025 грн. 23 коп., з яких 6652 грн. за поставлений „сироп солодкового кореня".

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в кінці грудня 2001 року, в кв. АДРЕСА_2, не маючи спеціального дозволу (ліцензії) на виготовлення лікарських засобів, виготовили 750 флаконів „сиропу солодкового кореня", які незаконно використовуючи знак для товару ЗАТ НВЦ „Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод", його фірмове найменування та маркування, 30.12.2001 року реалізували за 1500 грн. в м. Харкові приватному підприємцю ОСОБА_6, отримавши грошові кошти готівкою.

В період з 17 січня 2002 року по 21 січня 2002 року ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в кв. АДРЕСА_2, не маючи знака для товару ЗАТ НВЦ „Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод", його фірмове найменування та маркування, виготовили 2940 флаконів „сиропу солодкового кореня". З метою реалізації незаконно виготовленого „сиропу солодкового кореня" та отримання за нього грошових коштів для їх подальшого використання підприємницькій і господарській діяльності ТОВ „Чексілмед", незаконно використовуючи знак для товару ЗАТ НВЦ „Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод", його фірмове найменування та маркування, 22.01.2002 року поставили на ТОВ „Олді" 2940 флаконів „сиропу солодкового кореня" на загальну суму 8820 грн., не відобразивши його реалізацію по бухгалтерському обліку ТОВ „Чексілмед", де вказана партія фальсифікованого медичного препарату була вилучена співробітниками СБУ в Чернігівській області у зв'язку з чим грошові кошти ТОВ „Чексілмед" не були перераховані та отримані, з причин незалежних від їх волі.

Не погоджуючись з вироком суду засуджені: ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 подали апеляції.

В апеляції засуджений ОСОБА_5 вважає, що даний вирок є незаконним, необгрунтованим, несправедливим та таким, що не відповідає вимогам ст. 62 Конституції України, нормам матеріального та кримінально-процесуального законодавства України та іншим нормативним актам, з наступних підстав.

Кримінальну справу відносно нього по злочинах, передбачених ст. ст. 227, 209 ч..2 КК України було порушено органами УСБУ безпідставно, тому що злочин, передбачений ст. 229 КК України згідно кримінально-процесуального законодавства не підслідний УСБУ.

Виносячи постанову від 22.01.2002 року про прийняття справи до свого провадження старший оперуповноважений УСБУ в Чернігівській області порушив норми кримінально-процесуального законодавства, він не наділений повноваженнями органу дізнання, тому міг виступати та діяти в даній ситуації тільки як особа, яка проводить дізнання і мав право виносити від свого імені тільки ті постанови, де йдеться мова про особу, яка проводить дізнання.

Постанова про закінчення дізнання не складалась, а був направлений лист № 2/3-687 від 31.01.2002 про направлення справи прокурору Чернігівської області і передачу матеріалів справи органу попереднього слідства.

Виносячи 31.01.2002 року постанову про прийняття справи до свого провадження по злочинах передбачений ст. ст. 209 ч.2, 227, 229 КК України та постанову від 10.05.2002 року про порушення кримінальної справи відносно нього за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч.З, 27 ч.5, 366 ч.2, 203 ч.2, 15 ч.З, 209 ч.2, 27 ч.5, 364 ч.2, 203 ч.І, 15 ч.2, 229 КК України слідчий Летута порушив кримінально-процесуальне законодавство про підслідність.

Новозаводський районний суд м. Чернігова поклав в основу обвинувального вироку докази, які були отримані незаконним шляхом, з порушенням процесуальної форми їх збирання, які не відповідають вимогам допустимості доказів, а саме:

1. Протокол огляду місця події від 22.01.2002 року, дана слідча дія проведена з істотнім порушенням кримінально-процесуального законодавства. 2. Протокол виїмки від 22.01.2002 року, дана слідча дія проведена з порушенням ст. 30 Конституції України. 3. Протокол огляду речових доказів від 28.01.2002 року, дана слідча дія проведена з істотнім порушенням кримінально-процесуального кодексу України. 4. Посилання у вироку на аудіо касети, як на доказ, є недопустимим та таким, що протирічать кримінально-процесуальному кодексу України. 5. Посилання суду на висновок експертів № 19 від 16.05.2002 року, як на доказ вини, є безпідставним, а призначення експертизи проведено з істотним порушенням кримінально-процесуального законодавства та Конституції України.

В основу судового рішення покладені обставини, які не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні або спростовуються матеріалами справи.

Під час судового слідства судом не були викликані та допитані свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 які могли підтвердити чи спростувати факт проведення виїмки з буд.АДРЕСА_2, факт поставки ОСОБА_6 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 „сиропу солодкового кореня". Судом не були призначені та проведені по справі судово-бухгалтерська та технологічна експертизи, які б могли підтвердити чи спростувати обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а саме: встановлення мотиву злочину (доход) та способу вчинення злочину, в побутових чи заводських умовах був виготовлений „сироп солодкового кореня".

Судом не виконані рішення Верховного Суду України, зазначені в ухвалі від 16 грудня 2004 року та апеляційного суду Чернігівської області, зазначені в ухвалі від 11 травня 2006 року про дотримання вимог кримінально-процесуального законодавства під час розгляду справи.

В обвинувальному вироку суд в мотивувальній частині не зазначив доказами, якими обґрунтовує обвинувачення по кожному епізоду окремо, як цього вимагає постанова Пленуму ВС України та ухвала Верховного Суду України від 16 грудня 2004 року.

Виносячи обвинувальний вирок, Новозаводським районним судом було істотно порушено норми матеріального права. Так, визнаючи аудіо касети доказом, судом було порушено норми Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність". Взявши на себе функцію експерта та нарахувавши на свій розсуд доход, суд порушив п. п. 4.31 Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п.З Постанови КМУ № 697 від 27.05.2002 року. Роблячи у вироку посилання на угоду між ТОВ „Чексілмед" м. Чернігів та ТОВ „Олді" м. Київ судом була порушена ст. 21 ч.І ЗУ „Про підприємства в Україні". Посилаючись у вироку на накладні НОМЕР_5, 20.01.2002 року судом було порушено ЗУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, Положення про головних бухгалтерів.

Вказує на однобічність, неповноту досудового слідства та судового розгляду справи. Просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу закрити, за відсутністю в його діях складу злочину.

В апеляціях засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 однакових за змістом із апеляцією ОСОБА_5, засуджені вважають вирок суду незаконним і стверджують, що до вчинення злочинів, за які їх засуджено, вони не причетні. З цих підстав просять вирок скасувати, а кримінальну справу закрити, за відсутністю в їх діях складу злочину.

Засуджений ОСОБА_2 апеляцію не подавав.

Заслухавши доповідача, пояснення: засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які підтримали апеляції, засудженого ОСОБА_2, який апеляцію не подавав, але вважає вирок місцевого суду незаконним, вислухавши захисника ОСОБА_1 на підтримання апеляцій засуджених та думку прокурора про залишення вироку суду без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції засуджених задоволенню не підлягають з таких підстав.

Згідно з вимогами ст.ст. 323, 327 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється на достовірних та допустимих доказах, які всебічно, повно і об'єктивно були досліджені в судовому засіданні. З огляду на це, висновки суду про винність особи мають ґрунтуватися на доказах, які одержані з дотриманням установленого, процесуальним законом порядку їх збирання, а також на перевірених у судовому засіданні матеріалах судового слідства. Визнання обвинуваченим своєї вини, як того вимагає ч.2 ст. 74 КПК України, має бути всебічно перевірене і може бути покладене в основу обвинувального вироку лише при підтвердженні його сукупністю інших доказів. При зміні підсудним своїх показань, даних на досудовому слідстві, суд повинен ретельно перевірити ті та інші  його  пояснення,  в яких він  визнавав  свою причетність до злочину, достовірність відомостей про явку з повинною, з'ясувати причини відмови від попередніх показань, і в залежності від установленого, дати їм належну оцінку.

Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, за обставин викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на сукупності зібраних у ній доказів і є правильним.

Привертає увагу те, що впродовж досудового слідства на неодноразових допитах кожен із засуджених, по-своєму відтворюючи деталі вчиненого, наводив такі дані щодо своєї участі, якими по суті, доповнював інших і в такий спосіб викривав співучасників та одночасно самого себе у вчиненні злочину.

Твердження засуджених проте, що вони не вчиняли злочинів, за які засуджені та їх твердження проте, що вирок ґрунтується на припущеннях, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, позбавлені підстав.

Як видно із матеріалів кримінальної справи, суд відповідно до вимог кримінально - процесуального закону дослідив всі докази і, давши їм оцінку обґрунтовано поклав в основу вироку показання свідків, засуджених на досудовому слідстві, врахувавши їх показання в судовому засіданні.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляцій засуджених відносно істотних порушень кримінально-процесуального закону, допущені в ході розслідування кримінальної справи, а саме: винесення постанов про порушення і прийняття справи до свого провадження неправомочними особами, закінчення дізнання з порушенням норм КПК України.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, 22 січня 2002 року начальником відділу БКОЗ УСБУ в Чернігівській області було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.209, ст.ст. 227, 229 КК України, про що винесено відповідну постанову. Цією ж постановою проведення дізнання у справі доручено групі дізнавачів у складі ОСОБА_9 (старший групи), ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 24 січня та 25 січня 2002 року начальником ВБКОЗ УСБУ в області були винесені постанови про порушення кримінальних справ за тими ж статтями відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Даними постановами начальник ВБКОЗ об'єднав порушені ним відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зі справою порушеною 22 січня 2002 року стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для подальшого проведення дізнання в одному провадженні за тим же номером ( № 695).

Зі змісту вищенаведених постанов вбачається, що всі вони винесені з дотриманням вимог ст.ст. 94, 97, 98, 100 КПК України. Так, на час порушення відносно вказаних осіб кримінальних справ за ст.209 ч.2, ст.ст. 227, 229 КК України вбачалися всі законні підстави, оскільки в матеріалах перевірки малися достатні дані, які вказували на наявність ознак злочинів, передбачених даними статтями. На момент порушення кримінальної справи обсяг доказів є мінімальним і являє собою лише достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину в діях особи. У ході розслідування справи обсяг доказової бази збільшується і неминуче має призводити до кількісних та якісних змін обставин, які вважаються встановленими. Враховуючи, що проведеним у справі досудовим слідством не було встановлено підстав для подальшого кримінального переслідування засуджених за ч. 2 ст.209, ст. 227 КК України, кримінальну справу в цій частині було закрито.

Згідно з п.2 ст. 101 КПК України органи безпеки є органами дізнання у справах, віднесених законом до їх відання. Відповідно до ч.З ст. 112 КПК України у справах про злочини, передбачені ст. 209 КК, досудове слідство провадиться слідчими органів Служби безпеки, тобто справи про злочині, передбачені цією статтею, а тому порушення таких справ і проведення в них дізнання органами СБУ є правомірним. Враховуючи, що вищевказані справи були порушені одночасно за ознаками декількох злочинів, один з яких підслідний органам служби безпеки, порушення і проведення дізнання в даній справі відділом БКОЗ УСБУ є правомірним.

Твердження засуджених про неправомірність співробітника відділу БКОЗ УСБУ в області ОСОБА_9 виносити в ході дізнання постанову про прийняття справи до свого провадження є безпідставними. Згідно до ст. 12 ч.5 Закону України „Про організаційно - правові основи боротьби з організованою злочинністю" оперативні управління, відділи та відділення спеціальних підрозділів, до яких відповідно до ч.І ст. 10 цього Закону ВККОЗ УСБ України в Чернігівській області, мають повноваження органу дізнання. Спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю можуть порушувати і розслідувати, передавати через відповідного прокурора по нагляду за виконанням законів спеціальними підрозділами за підслідністю в інші органи внутрішніх справ і Служби безпеки України кримінальні справи про виявлені ними злочини. Крім того, в постановах начальника даного спец підрозділу про порушення кримінальних справ відносно засуджених ( том 1 а. с. 1, 3, 4) була утворена група дізнавачів по даній справі, старшим якої було призначено саме ОСОБА_9, який, виконуючи вказівку керівника відділу БКОЗ, що містилася в зазначених постановах, прийняв справу до свого провадження як співробітник органу дізнання. Чинним кримінально -процесуальним законодавством не передбачено іншого способу прийняття справи до свого провадження, як через винесення від свого імені відповідної постанови.

Клопотання засуджених про скасування постанов про порушення кримінальних справ, прийняття справи до свого провадження співробітником ВБКОЗ УСБУ в області Максименком І.М. та старшим слідчим прокуратури області Летутою О.Г.,   визнання всіх проведених слідчих дій нелегітимними, про закриття відносно них кримінальних справи, направлення її на додаткове розслідування, раніше неодноразово були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, за результатами чого засудженим було відмовлено в задоволенні їх клопотань, про що Новозаводським районним судом винесені ухвали: від 27.08.2002 року (т.4, а. с. 291, 293), від 09.09.2002 року (т.4 а. с. 308-308), від 14.07.2003 року (т.5, а. с. 176).

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляцій засуджених в тій частині, що під час проведення виїмки 22 січня 2002 року та складання відповідного протоколу були порушені норми Конституції та кримінально-процесуального права, а саме: в протоколі не зазначено зміст проведеної слідчої дії, місце її проведення, учасникам цієї слідчої дії не повідомлялося про застосування відеозапису, а після її проведення відеозапис не демонструвався, дозвіл на проникнення в будинок АДРЕСА_2 від власника не отримувався , огляд на вилучення речових доказів належним чином не оформлявся. Також засуджені вважають, що подібні порушення мали місце і при проведенні огляду місця події 22 січня 2002 року.

Дані твердження засуджених не відповідають фактичним обставинам справи, так як виїмка 22 січня 2002 року була проведена відповідно до вимог чинного кримінально-процесуального законодавства, а саме : зміст проведеної виїмки полягав у тому, що за адресою: АДРЕСА_2, вилучається фальсифікований „сироп солодкового кореня" та предмети обладнання. Зазначені обставини вказані в постанові про проведення виїмки від 22 січня 2002 року (том 1, а. с. 137). В протоколі виїмки зазначено,, що ОСОБА_2, у якого проводилася виїмка перед її проведенням був ознайомлений з вказаною постановою та йому було запропоновано видати предмети, зазначені в постанові. Тобто зміст виїмки ОСОБА_2 був зрозумілий, що підтверджується його особистими підписами в постанові та протоколі про її проведення.

Доводи засуджених проте, що в постанові не зазначено місце проведення слідчої дії є безпідставними, оскільки в постанові про проведення виїмки вказано, де будуть вилучатися предмети та за якою адресою.

Твердження засуджених про те, що учасникам слідчої дії не повідомлялося про застосування відеозапису, не відповідають дійсності, що доводиться протоколом виїмки від 22.01.2002 року (том 1, а. с. 138-139), де чітко вказано, що дана слідча дія проводиться із застосуванням відеокамери, зазначено, яка саме відеокамера застосовується та на яку касету проводиться запис. Крім того, в протоколі виїмки зазначені всі учасники слідчої дії, і останні своїми підписами засвідчили факт проведення даної слідчої дії.

Дійсно після проведення виїмки 22 січня 2002 року її відеозапис не демонструвався і протокол про це не складався. Але в подальшому в ході проведення досудового слідства при ознайомленні з матеріалами справи засудженим неодноразово демонструвався відеозапис вказаної   слідчої дії, і з цього приводу вони не мали жодних заяв та клопотань. Тому вказане порушення процесуального законодавства на права засуджених та їх захист не вплинуло, оскільки вищезгадана помилка була усунена ще під час досудового слідства.

Твердження засуджених, що ОСОБА_2 не приймав участь в проведенні виїмки, так як в цей час знаходився на допиті В УСБУ, не відповідає дійсності. Питання з приводу співпадання часу проведення виїмки та допиту ОСОБА_2 в управлінні СБУ вже з'ясовувалося під час першочергового розгляду цієї справи судом. Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_9 співробітник УСБУ зазначив, що в протоколах мають місце окремі описки щодо часу проведення слідчих дій, але вони носять механічний характер.

Виїмка за адресою: АДРЕСА_2 дійсно проводилася без дозволу власника будинку та відповідної постанови суду, але вказана виїмка проводилася у участю ОСОБА_2 у зв'язку з невідкладністю випадку, що обумовлено втечею ОСОБА_3 з місця продажу чергової партії фальсифікованих ліків при спробі його затримання співробітниками УСБУ та можливістю внаслідок цього знищення речових доказів. Вказаний будинок на момент проведення виїмки під житлове приміщення не використовувався ( власник будинку перебував за межами України), а використовувався засудженими як цех для незаконного виробництва медичного препарату „сиропу солодкового кореня". Про проведення виїмки у зв'язку з невідкладним випадком начальник відділу БКОЗ УСБУ в Чернігівській області відповідно до ст. 177 КПК України повідомив прокурора щодо вчиненої дії.

Стосовно власника квартири, яка знаходилася за вказаною адресою, то досудовим слідством встановлено, що в період з 2001 рік по січень 2002 року власником зазначеної квартири була ОСОБА_13, яка 10.10.2002 року виписалася із зазначеної квартири і на даний час ніде не зареєстрована, тобто місце її перебування невідоме. Слідством вживалися всі можливі заходи для встановлення місця перебування останньої, що зазначено у відповідних процесуальних документах (том 2, а. с. 52).

Твердження засуджених щодо порушень кримінально-процесуального законодавства в ході огляду місця події, проведеного співробітниками СБУ в м. Києві 22 січня 2002 року, є хибними. В протоколі зазначено про застосування відеозапису в ході огляду місця події (міститься вказівка на марку відеокамери та відеокасети), роз'яснено права та обов'язки понятих, передбачені ст. 127 КПК, про що маються відповідні підписи осіб, вказано їх прізвища, ім'я по батькові та адресу, відображено час проведення огляду та інші дані, передбачені ст. 8 5 КПК України , відповідність яких дійсності засвідчена підписами учасників слідчої дії.

 

Доводи апеляцій, що в ході огляду речових доказів, проведеного 28 січня 2002 року не дотримані вимоги ст. 85 КПК, також є безпідставними. Відповідно до вимог чинного законодавства вилучені речові докази були ретельно оглянуті та долучені до матеріалів кримінальної справи в якості речових доказів, про що було складено відповідний протокол, який повністю відповідає вимогам ст. 85 КПК України (том 2, а. с. 230-232).

В апеляціях засуджені вказують на недопустимість доказів аудіо касети, оскільки відповідно до ст. 65 КПК України вони не можуть бути доказами по справі, а експертиза по них була призначена та проведена з порушенням норм КПК, так як згоди на це засуджені не давали. Проте з такою думкою засуджених погодитися не можна, оскільки на аудіо касетах, зазначених у вироку суду, міститься інформація, знята співробітниками УСБУ в Чернігівській області згідно постанови апеляційного суду Чернігівської області від 15.11.2001 року з каналів зв'язку за місцем проживання ОСОБА_2 АДРЕСА_1, телефон НОМЕР_6 (том 2, а. с. 152). Також інформація була знята співробітниками УСБУ в Чернігівській області згідно постанов апеляційного суду Чернігівської області від 27.12.2001 року по прослуховуванню за місцем підпільного виготовлення лікарських засобів: АДРЕСА_2 (том 2, а. с. 150-151).Проводячи оперативно-розшукові заходи, співробітники УСБУ в Чернігівській області діяли відповідно до вимог Конституції та Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність". Посилання засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на те, що призначаючи фоноскопічну експертизу, слідчий порушив вимоги ст. 28 Конституції та ст. З Міжнародного пакту про громадські і політичні права, згідно яких жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам, є безпідставними. Жодною кримінально-процесуальною нормою не передбачено одержання згоди особи на проведення експертиз. У ході проведення фоноскопічної експертизи були проведені не досліди над людиною, про що йде мова в Конституції України та в зазначеному Міжнародному пакті, а дослідження звуку, який відтворювався при програванні зазначених аудіо касет, а також безпосередньо самих аудіо касет, які є предметами. За таких обставин отримання згоди будь-кого із засуджених на проведення експертизи не потрібно. Крім того, всіх засуджених слідчим було ознайомлено з постановою про призначення вказаної експертизи, про що були складені окремі протоколи 01.04.2002 року (ознайомлені ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ) та 4 квітня 2002 року ознайомлений ОСОБА_3. В зазначених протоколах маються зроблені    власноручно    засудженими    відмітки    про    ознайомлення з вищевказаною постановою та відсутність на час ознайомлення будь-яких заяв, клопотань та скарг (том 2, а. с. 159-162).

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляцій щодо однобічності та неповноти судового слідства, посилаючись на те, що у справі не була проведена бухгалтерська експертиза для встановлення розміру отриманого кожним  засудженим доходу  від  інкримінованих злочинів та технологічна експертиза. Засуджені в різному складі за попередньою змовою між собою виготовляли фальсифікований сирок солодкового кореня, то відповідно до кожного конкретного епізоду в провину засудженим ставилася та сума доходу, яку вони одержали від виготовлення сиропу. Зокрема, як це було доведено в останньому епізоді, якщо засуджені виготовляли фальсифікований сироп вчотирьох, то кожному з них інкримінувалася вся сума доходу, одержаного від реалізації підробленого лікарського засобу, тобто одна і та ж сама, а не поділялася на чотири частини, оскільки дохід було отримано засудженими в результаті спільних сумісних злочинних дій.

Стосовно технологічної експертизи, на проведенні якої наполягають засуджені, то на даний час це неможливо з технічних причин. Згідно висновку судової хімічно-фармацевтичної експертизи, яка проводилася за ініціативою суду, вилучені з бочок чорного та синього кольору речовини є екстрактом солодкового кореня, що використовується для виготовлення сиропу; рідина вилучена з алюмінієвих бідонів, містить компоненти екстракту солодкового кореня, цукор та спирт, які повинні входити до складу солодкового кореня; вилучена з пластмасової каністри рідина є етиловим спиртом (том 5, а. с. 67-70). Ці питання вже досліджувалися судом. Крім того, в цьому ж висновку експертизи вказано, що в компонентах, які надані на дослідження, почався процес бродіння. З моменту проведення вказаної експертизи до теперішнього часу пройшло близько двох років і за збігом великого терміну часу вказані компоненти з об'єктивних причин втратили свої властивості.

Що стосується свідка ОСОБА_6 то вона була допитана в ході досудового слідства і її показами повністю підтверджується факт поставки їй ОСОБА_2 в кінці грудня 2001 року сиропу солодкового кореня (том З, а. с. 39-40). Дані покази були досліджені в ході судового слідства.

Не можна погодитися з доводами апеляцій щодо порушення досудовим та судовим слідства норм матеріального права, які регламентують нарахування доходу. Як вбачається з матеріалів справи досудовим та судовим слідством не враховувалися затрати понесені засудженими під час виготовлення ними фальсифікованого сиропу солодкового кореня тому, що згідно ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року, що діяв на момент скоєння злочину, оподаткованим доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва. Вказаний Декрет відсилає до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємства" від 28.12.1994 року, який роз'яснює, що входить до складу валових витрат. В п. 5.3.9 Закону зазначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку. У зв'язку з чим, з урахуванням вищенаведених законодавчих актів витрати засуджених, пов'язані з виробництвом сиропу „солодкового кореня", слідством не зараховувались. Засуджені займалися злочинною діяльністю і будь-яких розрахункових платіжних та інших документів не вели. Це підтверджується доказами, які зазначені у вироку суду з посиланням на аркуші справи.

Твердження засуджених про порушення судом вимог Законів України „Про підприємства", „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" позбавлені підстав.

Факт наявності між ТОВ „Чексілмед" і ТОВ „Олді" договірних відносин підтвердив своїми показаннями ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_14 Зокрема, він пояснив, що його товариство співпрацювало з серпня 2001 року. ТОВ „Олді" отримало від ТОВ „Чексілмед" згідно накладних ІНФОРМАЦІЯ_6 таблетки „Іпентал", а згідно накладних НОМЕР_5 та НОМЕР_7 - „сироп солодкового кореня". За поставлену продукцію ТОВ „Олді" розрахувалося з ТОВ „Чексілмед" шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок останнього. Крім того, в матеріалах справи маються товарні та податкові накладні, платіжні доручення, документи щодо руху грошових коштів по рахунку, який належить ТОВ „Чексілмед" та інші бухгалтерські документи, які в сукупності, в тому числі, з договором б/н від 13.08.2001 року та накладними НОМЕР_5 та НОМЕР_7 підтверджують частину предмету доказування у даній кримінальній справі, а саме факт поставок товариством „Чексілмед" товариству „Олді" підробленого „сиропу солодкового кореня" та оплати його останнім. Суд у повній відповідності до вимог ст.67 ч.І КПК України оцінив зазначений договір, як підтвердження вини засуджених інкримінованих їм злочинах, грунтуючись на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Наведені у апеляціях твердження про те, що показання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час досудового слідства не відповідають дійсності, оскільки засуджені змушені були обмовити себе й інших під тиском працівників органі слідства, є необгрунтованими.

Ці доводи засуджених та їх захисника, аналогічні їх показанням у судовому засіданні , були предметом перевірки, але свого підтвердження не знайшли. При цьому суд звернув увагу на те, що викривальні показання засуджені давали і на допитах з участю своїх захисників, тобто в умовах ,які виключали будь-який тиск на них з боку працівників органів досудового слідства.

Оцінивши досліджені по справі докази в сукупності, суд дійшов правильного висновку, про наявність в діях засуджених ознак злочинів.

Судом  правильно кваліфіковані дії засуджених:  ОСОБА_2  та ОСОБА_3 за ст.ст. 202 ч.І, 229, 15 ч.2, 229 КК України.

Також правильною є кваліфікація дій засуджених: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за ст.ст. 229, 15 ч.2, 229 КК України.

Призначені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 покарання повною мірою відповідають вимогам закону.

Не виявлено у справі й будь-яких даних, які б свідчили про порушення органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону і були б підставою для скасування вироку.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляції засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 серпня 2006 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 - без зміни.