Номер провадження № 22-ц/1590/11503/12

Головуючий у першій інстанції Бондаренко

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2012 м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого -Таварткіладзе О.М.

суддів: Каранфілової В.М., Фальчука В.П.

при секретарі: Корбі Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 -адвоката ОСОБА_2 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 30 жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування Котовської міської ради Одеської області про збільшення розміру аліментів, стягнення заборгованості по аліментам і пені та позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И Л А :

В вересні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування Котовської міської ради Одеської області з позовом про збільшення розміру аліментів, стягнення заборгованості по аліментам, пені та позбавлення батьківських прав, мотивуючи це тим, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 5 жовтня 2003 року до 04 березня 2008 року. Від даного шлюбу у них народилася дочка -ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Рішенням Березівського районного суду Одеської області з ОСОБА_3 на користь позивача на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 стягнуто аліменти у розмірі 150 гривень щомісяця, починаючи з 05 жовтня 2005 року до досягнення дочкою повноліття. Однак відповідач аліменти не сплачує та станом на 31.07.2012 р. заборгованість по аліментам складає 10 530 грн. 78 коп. Позивач у зв`язку з наявністю заборгованості за вини платника аліментів, просить з посиланням на ст. 196 СК України стягнути неустойку (пеню), яка складає 93 759 грн. 79 коп. Окрім вищезазначеного позивач вважає, що сума аліментів у 150 гривень є замалою і недостатньою для утримання дочки і просить збільшити розмір аліментів на утримання дочки до 500 гривень щомісячно до досягнення нею повноліття. Крім того, позивач у позові зазначає, що за весь час після розірвання шлюбу відповідач не приймав участі у вихованні дитини, не навідувався до неї, ніколи не цікавився про стан її здоров'я та не надавав грошової допомоги, у зв`язку з чим просить позбавити відповідача батьківських прав. Таким чином позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по аліментам у розмірі 10 530 гривень 78 коп., пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 93 759 грн. 79 коп., а всього 104 289 грн. 87 коп. та позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно дочки, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно письмової заяви представника позивача від 29.10.2012 року, останній просив залишити без розгляду частину позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, яка залишена судом без належного розгляду і постановлення ухвали у вигляді окремого процесуального документу.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 30 жовтня 2012 року позов ОСОБА_1 частково задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 500 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 8000 гривень. В решті позовних відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі, поданій представником ОСОБА_1 ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 30 жовтня 2012 року в частині залишених без задоволення позовних вимог та постановлення нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при постановленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням

норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних стосунків і закон, який їх регулює. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів, частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення неустойки (пені) за затримку виплати аліментів та відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по аліментах, суд 1-ї інстанції виходив з того, що:

- Сторони по справі є батьками ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1

- Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 23.12.2005 року з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 стягнуті аліменти у розмірі 150 грн. щомісячно починаючи з 05.10.2005 року до досягнення дитиною повноліття, що вбачається з копії виконавчого листа про стягнення аліментів;

- Відповідач в судовому засіданні визнав позовні вимоги про збільшення розміру аліментів на утримання дочки до 500 грн. щомісячно та не заперечував проти їх задоволення;

- Згідно довідки міського відділу ДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції від 03.08.2012 року заборгованість відповідача по аліментах на користь позивача на утримання дочки ОСОБА_4 по виконавчому листу, виданому Березівським районним судом Одеської області 04.01.2006 року за період з 05.10.2005 року до 31.07.2012 року включно складає 10530 грн. 08 коп.;

- Відповідач має нерегулярний мінливий дохід, що обумовило стягнення з нього аліментів у твердій грошовій сумі

- Відповідач частково сплачував аліменти на користь позивача протягом 2006- 2009 років на загальну суму 1750 грн., але після 01.09.2009 року, як вбачається з довідок про заборгованість по аліментах, припинив виплату аліментів;

Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про незастосування районним судом при вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментам на утримання неповнолітньої дитини положень ч.1 ст. 194 СК України щодо можливості стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання, з огляду на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 191 СК аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Згідно ч. 2 ст. 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені , якщо позивач подасть до суду докази того., що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Отже стягнення аліментів за минулий час є категорією відмінною від виплати заборгованості за аліментами, оскільки при стягненні аліментів за минулий час одержувач вимагає сплатити аліменти за період, що передує пред'явленню позову. Тобто позов про стягнення аліментів на утримання конкретної дитини пред'являється вперше, і до цього управомочена особа з вимогою про стягнення аліментів до суду не зверталася. Тому утворення заборгованості ще не є можливим, оскільки розмір аліментів, що підлягають сплаті судом визначений не був.

Як вбачається з розрахунку заборгованості по аліментам від 03.08.2011 року проведеного державним виконавцем та затвердженого заступником начальника Білгород-Дністровського ВДВС Одеського МУЮ у ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 станом на 31.07.2012 року заборгованість по аліментам складає 10530 грн. 68 коп., при цьому дату, з якої стягуються аліменти -25.02.2008 року визначено на підставі виконавчого листа, виданого 04.01.2006 року Березівським районним судом Одеської області на підставі рішення про стягнення аліментів.

Суд 1-ї інстанції вірно визначив, що норма ст. 194 СК України визначає порядок стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час та стягнення заборгованості по аліментах, що утворилася при їх відрахуванні за заявою платника, поданою відповідно до ст. 187 СК України тобто у добровільному порядку, без стягнення аліментів за рішенням суду.

За таких обставин, суд правильно застосував ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» щодо вирішення питання заборгованості лише у разі спору про її розмір та дійшов обґрунтованого висновку про те, що за відсутності такого спору заборгованість по аліментах стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону, а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості.

Судова колегія не погоджується з доводами апелянта про те, що суд 1-ї інстанції при постановленні рішення про відмову у задоволенні частини позовних вимог, порушив загальні засади судочинства щодо судового захисту цивільного права та інтересу та справедливості, добросовісності та розумності, неналежним чином застосувавши та проігнорувавши ст. 196 СК України, виходячи з наступного

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 196 CК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Суд 1-ї інстанції, зменшуючи розмір неустойки (пені) за затримку виплати аліментів, дійшов правильного висновку, врахувавши обставини, за яких виникла заборгованість по аліментам і встановивши відсутність при цьому протиправної винної поведінки відповідача щодо ухилення від сплати аліментів, знаходження у розшуку або перебування за кордоном. При цьому районний суд обґрунтовано врахував матеріальний стан платника аліментів, виходивши з того, що відповідач має мінливий нерегулярний дохід і не має постійного місця роботи, внаслідок чого утворилася заборгованість по аліментах.

При визначенні розміру неустойки суд 1-ї інстанції, виходив з вимог добросовісності, розумності та справедливості та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки (пені) у зменшеному розмірі, який не може перевищувати розмір заборгованості по аліментах -10530 грн. 08 коп. і враховуючи вимоги співмірності, зменшив з врахуванням ч. 2 ст. 196 СК України розмір неустойки (пені) в сумі 8000 грн.

Судова колегія вбачає, що суд 1-ї інстанції не розглянув викладенням окремого процесуального документу -ухвали заяву представника позивача про залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

В той же час, судова колегія приймає до уваги, що:

- заява про залишення без розгулу позовних вимог про позбавлення батьківських прав, позивачем на час постановлення рішення суду 1-ї інстанції не відкликана;

- в апеляційній скарзі питання пов`язані з розглядом позовних вимог про позбавлення батьківських прав не зачіпаються,

і вважає, що процесуальне порушення суду 1-ї інстанції у вигляді не постановлення ухвали з розгляду заяви представника позивача про залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав не впливає на правильність висновку суду з розгляду позовних вимог про збільшення розміру аліментів, стягнення заборгованості по аліментам, стягнення пені і тому не є обов`язковою підставою для скасування рішення суду.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду 1-ї інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 317 ЦПК України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката ОСОБА_2 -відхилити.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 30 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили ухвалою суду.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: В.М. Каранфілова

В.П. Фальчук