Справа № 22-ц-6735/12 Головуючий у І інстанції Мора О.М.

Провадження № 22-ц/780/346/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.

Категорія 45 11.01.2013

У Х В А Л А

іменем України

10 січня 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.,

при секретарі Клименко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2012 року позивачка звернулася до суду із вказаним вище позовом, який мотивувала тим, що із 29 вересня 2001 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню доньку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб між ними розірвано 30 вересня 2009 року. Вказувала, що в період шлюбу вони спільно придбали нерухоме майно у вигляді трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, яка відповідно до положень ст.ст.60,70 СК України є їх спільною сумісною власністю і вона має право на її половину. Однак відповідач відмовляється добровільно розділити квартиру, у зв'язку з чим просила визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1 та поділити її, визнавши право власності на 1/2 частину вказаної квартири за нею і виділивши їй житлові кімнати № 3 і № 4, відповідачу виділити кімнату № 2, підсобні приміщення залишити у спільному користуванні.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2012 року позов задоволено частково. Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільно набутим майном подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_3 і визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину спірної квартири. В решті позову відмовлено.

Відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

- 2 -

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Визнаючи спірну квартиру спільним майном подружжя, набутим сторонами в шлюбі, та визнаючи за позивачкою право власності на 1/2 частину квартири, суд обгрунтовував свої висновки тим, що спірна квартира придбана сторонами в період шлюбу і належить їм на праві спільної сумісної власності, а отже відповідачка має право на її половину.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до положень статей 60,70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що сторони із 29 вересня 2001 року перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6-7). Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 30 вересня 2009 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.8)

Також судом встановлено, що в період шлюбу сторони на ім'я відповідача ОСОБА_2 придбали квартиру АДРЕСА_1, що стверджується договором купівлі-продажу квартири від 28 грудня 2001 року (а.с.9).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

За таких обставин суд обгрунтовано задоволив вимоги позивачки та визнав за нею право власності на половину квартири як частку у спільному майні подружжя.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність назви позову та вимог, вказаних у резолютивній частині позовної заяви, колегія суддів не приймає до уваги як безпідставні і такі, що не мають правового значення для вирішення спору.

Посилання апелянта на те, що спірна квартира є його приватною власністю і поділу не підлягає, бо придбана за кошти його вітчима ОСОБА_4, що підтвердили суду свідки, колегія суддів не приймає до уваги як необгрунтовані. Як вище вказувалося з матеріалів справи вбачається, що спірна квартира придбана в період шлюбу на ім'я відповідача. У нотаріально посвідченому договорі купівлі-продажу спірної квартири від 28 грудня 2001 року зазначено, що продавці повністю отримали гроші під час підписання договору саме від покупця ОСОБА_2, а не від інших осіб. Письмові докази про протилежне у справі відсутні, а тому в силу положень ст.218 ЦК України на показаннях свідків не можна обґрунтовувати протилежне ніж те, що зазначено у договорі, зміст якого оспорюється.

Доводи апелянта про те, що позивачка не довела суду факт її матеріальної участі у купівлі квартири не грунтуються на вимогах закону. За змістом ст.ст.60,70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності та їх частки є рівними. Дані норми містять презумпцію належності всього майна, придбаного подружжям в період шлюбу, до спільної сумісної власності.

Отже відповідно до вказаних норм, а також положень статей 10, 60 ЦПК України тягар доказування зворотнього лежить на відповідачу, який за допомогою належних і допустимих доказів мав довести факт придбання ним спірної квартири за власні кошти, чого не зробив.

З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і висновків суду про часткове задоволення позову не

- 3 -

спростовують.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий : ___________________

Судді : ___________________ _____________________