Справа №22ц - 5913 2006 рік
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Дніпропетровської області
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Дніпропетровськ 10 жовтня 2006 року
Судова колегія
судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області
в складі:
судді-головуючої - ГАЙДУК В.І.
суддів - ЧУБУКОВА О.П.
- ГОКОВА П.В. при секретареві - ГОРОБЕЦЬ К.В. та за участю:
позивача -представника відповідача - ЗАЛОГІНОЇ Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань
України в м. Першотравенську Дніпропетровської області
на рішення Першотравенськохю міського суду Дніпропетровської
області
від 04 серпня 2006 року
по цивільній справі
за позовом ОСОБА_1
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань в
м. Першотравенську Дніпропетровської області
про стягнення страхової виплати на відшкодування моральної шкоди,
заподіяної наслідками професійного захворювання, -
Справа №22ц-5913 Суддя-головуючий
Категорія: 21 У суді першої інстанції
БОНДАРЬОВА Г.М. Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції ЧУБУКОВ О.П.
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2006 року частково: на суму 45 000 грн. , -задоволено позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань в м. Першотравенську Дніпропетровської області про стягнення на його користь за рахунок відповідача відшкодування завданої йому наслідками професійного захворювання моральної шкоди.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції як безпідставного: Законом України „Про бюджет 2006 року" призупинена дія Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної" шкоди. Окрім того відповідач вважає, що наявність самого факту спричинення позивачу моральної шкоди наслідками набутого ним професійного захворювання не є доведеною за відсутністю висновків відповідної судово-медичної експертизи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, які просили рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції зміні з слідуючих підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1, після тривалого лікування, за висновком МСЕК (медико-соціальної експертної комісії) від 12 липня 2005 року встановлено 60% стійкої втрати професійної працездатності, як наслідок професійного захворювання, а також визнано інвалідом 3 групи безстроково.
Вказаний медичний висновок не є єдиним доказом спричинення позивачу наслідками його професійного захворювання ще й моральної шкоди.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 зазнає від набутого на виробництві професійного захворювання також і моральних страждань, тому що постійно відчуває його негативні психічні та фізичні наслідки: він відчуває незручності в повсякденному житті, змушений терпіти фізичні болі та моральні страждання, відчуває себе неповноцінною людиною як вдома так і перед сторонніми людьми, змушений прикладати значні додаткові зусилля для продовження свого життя.
Вказані ознаки спричиненої позивачу моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано визнані як наявні, а також як такі, що безсуперечно зумовлюють для нього необхідність по новому організовувати своє повсякденне життя, по новому пристосовуватись до нього, зазнаючи при цьому відповідних моральних страждань. Однак розмір відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди, вважає судова колегія, судом першої інстанції встановлено без достатнього до того урахування характеру та тяжкості наслідків його професійного захворювання, ступеня втрати ним професійної працездатності та загального стану його здоров'я, характеру та обсягу фізичних та моральних страждань: втрата професійної працездатності складає 60%, група інвалідності третя, - що дає йому можливість займатися продуктивною працею та вести відносно активний спосіб життя.
А тому, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості при вирішення цього питання, судова колегія вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити: відшкодування моральної шкоди на користь позивача за рахунок відповідача зменшити до відповідного розміру.
Посилання апелянта на те, що дія ч.З ст.34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" призупинена на період 2006 року Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" і тому у Фонду обов'язку щодо відшкодування моральної шкоди по заяві позивача немає, судова колегія визнає безпідставним, тому що у відповідності до положень ст.22 Конституції України право у позивача на відшкодування спричиненої йому професійним захворюванням моральної шкоди зберігається і на вказаний період часу, тому що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод людини і громадянина не допускається.
Керуючись ст.ст.303,307,309,314,317 і 319 ЦПК України, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Першотравенську Дніпропетровської області задовольнити частково.
Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2006 року змінити: розмір стягнення відшкодування в рахунок страхової виплати за спричинення моральної, шкоди з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Першотравенську Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 зменшити до 22 000 гривень.
В решті рішення суду першої, інстанції залищити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж моменту може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців
Суддя-головуючий
Судді колегії: