Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
14 листопада 2006 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді....................................... Романова О.В.
суддів........................................... Захарчука С.В. та Яковлєва С.В.
з участю
прокурора....................................................... Воронухи Д.С.,
потерпілої.......................................................... ОСОБА_1.
та засудженого.................................................. ОСОБА_2.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2. на вирок Попільнянського районного суду Житомирської області від 04 вересня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець АДРЕСА_1, Ємільчинського р-ну Житомирської обл., громадянин України, з середньою освітою, непрацюючий, розлучений, непрацюючий, проживаючий в АДРЕСА_2, раніше несудимий, засуджений за ст. 164 ч.І КК України на 1 ( один ) рік обмеження волі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_2. залишено попередній - тримання під вартою.
Зараховано ОСОБА_2. у строк відбування призначеного покарання строк його утримання під вартою з 31 серпня 2006 року до моменту прибуття до виправного центру із розрахунку - один день попереднього ув'язнення відповідає двом дням обмеження волі.
Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_2. засуджено за те, що він відповідно до рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 квітня 2005 року за № 2 - 690 зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_1. на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, в розмірі 170 грн. щомісячно, починаючи з 26 листопада 2004 року і до
Справа № 11 - 791 / 2006 Головуючий у суді 1-ої інстанції Гончаренко В.М.
Категорія ст.164 ч.І КК України Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлев С.В.
2
досягнення дитиною повноліття. Однак ОСОБА_2 злісно ухиляється від сплати аліментів, встановлених за рішенням суду. З цією метою він ніде не працює, іншої матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Таким чином він допустив заборгованість по сплаті аліментів з 01 листопада 2004 року по 01 травня 2006 року в сумі 2912 грн. 66 коп.
В апеляції засуджений ОСОБА_2. просить змінити вирок щодо нього, пом'якшивши призначене покарання, та обрати таке, що нижче від найнижчої межі, передбачене санкцією ст. 164 ч.І КК України і не пов'язане з обмеженням волі.
В обгрунтування апеляції зазначає, що судом при призначенні йому покарання не дотримано вимог ст.65 КК України.
Крім того, автор апеляції посилається на рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року щодо застосування ст.69 КК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання".
Апелянт також зазначає, що суд, змінивши щодо нього запобіжний захід, порушив норми кримінально-процесуального закону.
Іншими особами, які відповідно до закону мають право на оскарження рішення суду першої інстанції, апеляції не подані.
Від прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, надійшли заперечення на подану апеляцію, в якій він вважає вирок суду обгрунтованим і законним, а тому просить апеляцію засудженого залишити без задоволення, а вирок щодо засудженого ОСОБА_2. - без зміни, наводячи відповідні доводи на обгрунтування своєї правової позиції.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_2., який підтримав подану апеляцію з мотивів, викладених у ній, пояснення потерпілої ОСОБА_1., яка підтримала апеляцію засудженого, думку прокурора Воронухи Д.С, який вважав апеляцію засудженого безпідставною, а вирок суду відповідаючим вимогам закону, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.365 КПК України, обговоривши доводи апеляції і заперечень прокурора проти її задоволення, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_2. не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2. у вчиненні злочину, за який його засуджено, при обставинах, викладених у вироку, та кваліфікація його дій грунтуються на сукупності досліджених у судовому засіданні доказів і автором апеляції не оспорюються.
При призначенні покарання суд керувався загальними засадами призначення покарання - ст.65 КК України. При цьому суд повно та об'єктивно врахував обставини вчиненого злочину, ступінь його тяжкості, дані про особу засудженого, обставини, які пом'якшують покарання, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Доводи, які наведені в апеляції засудженого, в сукупності з дослідженими судом доказами у справі не дають підстав для застосування щодо
з
засудженого ОСОБА_2. ст.69 КК України чи змінити призначене покарання в межах санкції ст. 164 ч.І КК України, яка є альтернативною. При цьому колегія суддів бере до уваги ту обставину, що судом першої інстанції під час слухання справи підсудному ОСОБА_2. надавався строк для погашення заборгованості по аліментах ( а.с.54 - 54зв. ), але ним не було прийнято реальних мір з цього приводу. Більш того, він не з'явився у судове засідання, у зв'язку з чим судом було обгрунтовано змінено міру запобіжного заходу ( а.с.55, 56, 66 ).
Посилання засудженого ОСОБА_2 в апеляції на порушення судом вимог кримінально-процесуального закону при зміні йому запобіжного заходу безпідставні, так як не грунтуються на нормах закону, які судом було дотримано.
Не вбачаючи підстав для зміни чи скасування прийнятого відповідно до вимог закону судового рішення, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Попільнянського районного суду Житомирської області від 04 вересня 2006 року щодо нього ж - без зміни.