Справа № 2-330/2008р.

 

 

 

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

11 вересня 2008 року              Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

 

головуючого-судді:                                      Болотіна С.М.

секретаря:                                                      Панасюк Н.П.

представника позивача:                               ОСОБА_6

представника відповідача:                          ОСОБА_7

                                                                       

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шепетівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа житлово-будівельний кооператив № 14 м. Шепетівка про розподіл майна подружжя та позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру,-

 

в с т а н о в и в :

 

            ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа житлово-будівельний кооператив № 14 м. Шепетівка (далі - ЖБК) про розподіл спільного майна подружжя.

                В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_2 набули у приватну власність дві квартири, а саме трьохкімнатну по АДРЕСА_1 та однокімнатну по АДРЕСА_2. Стверджує, що відповідачка, після припинення шлюбних відносин має намір незаконно позбавити його права власності на спільне житло, а він іншого немає, а тому просить позов задовольнити в повному обсязі.

            В свою чергу ОСОБА_5 - мати ОСОБА_2, звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру.

            В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 на придбання трьохкімнатної квартири по АДРЕСА_1, отримали у неї в борг 4300грн., які зобов'язувались повернути їй з відсотками. Однак, взяті на себе зобов'язання не виконали, внаслідок чого заборгували їй названу суму.

            А тому, просить в рахунок погашення заборгованості відповідачів по позиці в сумі 4300грн., визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ІНФОРМАЦІЯ_3 на праві спільної сумісної власності.

            В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали повністю, просять розподілити спільне майно бувшого подружжя, виділивши позивачу у власність однокімнатну по АДРЕСА_2, а трьохкімнатну по АДРЕСА_1 залишити відповідачці.

            Позов ОСОБА_5 не визнали, просять відмовити в його задоволенні, оскільки вважають, що він є надуманий, безпідставний і заявлений в інтересах ОСОБА_2, з метою позбавити позивача права власності на житло.

 

Головуючий:                         С.М. Болотін

- 2 -

 

            Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала, просить відмовити в його задоволенні. Ствердила, що трьохкімнатну квартиру набула у власність за власні кошти та кошти матері до яких позивач жодного відношення не має. Однокімнатну квартиру придбала шляхом особистих пайових внесків і в даних витратах ОСОБА_1 участі не брав, а тому не вправі ставити питання про розподіл названого майна та претендувати на нього.

            Позов ОСОБА_4 визнала повністю та пояснила, що дійсно заборгувала значні кошти останній, які позичала на придбання трьохкімнатної квартири і у зв'язку з важким матеріальним становищем немає змоги їх повернути, а тому не заперечує проти визнання за матір'ю права власності на жиле приміщення в рахунок погашення боргу.

            Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 дав аналогічні пояснення, вважає, що законні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.

Представник житлово-будівельного кооперативу № 14 м. Шепетівка в судове засідання повторно не з'явився і причини неявки суду не повідомив, надав суду заяву, відповідно до якої просить справу слухати в його відсутність. 

            ОСОБА_4 свої позовні вимоги підтримала повністю та просить їх задовольнити в повному обсязі, при цьому дала аналогічні пояснення викладеним в позові. Позов            ОСОБА_1 не визнала, вважає, що законні підстави для його задоволення відсутні.

            Відповідачка ОСОБА_3 позов ОСОБА_4 визнала, не заперечує проти його задоволення в повному обсязі.

            Заслухавши пояснення сторін, їх представників, третьої особи, покази свідків, дослідивши матеріали справи, в тому числі матеріали інвентарної справи, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення частково, а в позові ОСОБА_4 слід відмовити виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони перебуваючи в зареєстрованому шлюбі набули у приватну власність дві квартири, а саме: трьохкімнатну АДРЕСА_1, загальною площею 63,1кв.м. та однокімнатну АДРЕСА_2, загальною площею 38,3кв.м.

            9 листопада 2006 року шлюб між сторонами розірваний, з 05.10.2006 року вони не ведуть спільного господарства та не підтримують стосунків, між ними створилися нестерпні умови для спільного проживання і тому позивач просить розділити спільно нажите нерухоме майно.

            Відповідно ст. ст. 22, 28 КпШС України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

            Аналогічні вимоги містить і сімейне законодавство в редакції 2004 року, зокрема,          ст. 70 СК України.

            Відповідно до ст. ст. 370, 372 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. При цьому частки кожного співвласника у праві спільної сумісної власності є рівними.

            Як встановлено судом, сторони з 1 лютого 1986 року перебували в зареєстрованому шлюбі, від спільного проживання у сторін є двоє дітей: повнолітня дочка ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження та неповнолітній син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, які проживають разом з відповідачкою.

Відповідно до чинного рішення Шепетівського міськрайонного суду від 14.06.2007 року, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_3, набули у приватну власність  трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка перебуває у їх спільній сумісній власності.

Дані факти відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України суд вважає встановленими і такими, що додаткового доказування не потребують.

За таких обставин не заслуговують на увагу, не потребують додаткового доказування та підлягають відхиленню твердження ОСОБА_2 щодо обставин придбання названого жилого  приміщення,  затрачання  коштів  на  його  придбання  та відсутності у позивача будь-

 

Головуючий:                         С.М. Болотін

- 3 -

 

яких прав на дану квартиру 

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача в частині його права на ½ частини трьохкімнатної квартири є належними та обґрунтованими.

Крім того, ОСОБА_1 просить розділити однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, оскільки вважає, що остання належить подружжю на праві сумісної власності.

Спірне жиле приміщення знаходиться в будинку АДРЕСА_2, власником якого є житлово-будівельний кооператив № 14.

Як встановлено судом, назване жиле приміщення, сторони, перебуваючи в шлюбі набули у власність, шляхом внесення пайових внесків, що стверджується правовстановлюючими документами на квартиру.

Тому, відповідно до норм сімейного законодавства, як чинного, так і того, що діяло на момент придбання квартири, спірне жиле приміщення АДРЕСА_2 є об'єктом спільної сумісної власності сторін, оскільки їх пайові нагромадження в даному житловому приміщенні є рівними, так як вносились із сімейного бюджету, тобто із коштів подружжя.

Суд відхиляє твердження відповідачки ОСОБА_2 в тій частині, що однокімнатна квартира належить виключно їй на праві особистої власності і позивач до неї жодного відношення не має і не вправі на неї претендувати, оскільки дані твердження спростовуються дослідженими і судовому засіданні доказами.

Зокрема, не дивлячись на той факт, що відповідно до протоколу загальних зборів членів ЖБК № 14 від 20.09.1989 року , саме ОСОБА_2 була прийнята в члени кооперативу і саме на неї оформленні правовстановлюючі документи на спірне жиле приміщення, пайові внески вносились з сімейного бюджету, оскільки сторони перебували в зареєстрованому шлюбі і вели спільне господарство.

Крім того, позивач з метою наповнення сімейного бюджету та внесення пайових внесків за жиле приміщення перебував на заробітках в м. Мурманську, Російської Федерації, що стверджується поясненнями сторін, а тому приймав безпосередню участь у паєнагромадженні та внесенні коштів за однокімнатну квартиру.

При цьому для даних правовідносин не є суттєвим на кого зареєстровані правовстановлюючі документи на квартиру та виписані чеки про внесення коштів, як те стверджує ОСОБА_2, оскільки така була придбана у власність під час шлюбу та за спільні кошти подружжя.

За таких обставин, враховуючи те, що однокімнатна квартира АДРЕСА_2, набута у власність за рахунок сімейного бюджету під час шлюбу сторін, остання є об'єктом спільної сумісної власності сторін

Належних та об'єктивних доказів, які б стверджували протилежне ОСОБА_2 суду не надано, не здобуто таких і в процесі судового розгляду, а ті на які вона посилається не заслуговують на увагу, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є надуманими.

Суд відхиляє твердження представника відповідачки в тій частині, що позивач не ставив питання про визнання однокімнатної квартири спільною сумісною власністю, а тому дане питання не може розглядатися по суті, оскільки відповідно до вимог ОСОБА_1, останній просить суд розділити спільно нажите майно, в тому числі і названу квартиру, на що представник ОСОБА_2 уваги не звернув.

Суд відхиляє твердження представника відповідачки щодо реалізації однокімнатної квартири відповідачкою матері та повернення її назад, оскільки дані обставини жодним чином не впливають на вирішення справи по суті, так як на час придбання та на час розгляду справи по суті, жиле приміщення перебуває у власності сторін.

Підлягають відхиленню і твердження представника відповідачки, що ОСОБА_1 не вписаний   в   ордер   на   отримання   однокімнатної    квартири,   що   позбавляє   його   права

 

 

Головуючий:                         С.М. Болотін

- 4 -

 

претендувати на таку, оскільки останній предметом судового дослідження не був, питання про його надання чи витребування відповідачка не ставила, а тому останній не може використовуватись, як доказ по справі і такі твердження ґрунтуються виключно на міркуваннях представника.

Не заслуговують на увагу і твердження ОСОБА_2 що шлюбні відносини подружжя припинило на початку 2000-х років, оскільки такі спростовуються чинним рішенням міськрайонного суду, де в процесі розгляду справи встановлено, що шлюбні відносини ІНФОРМАЦІЯ_3 припинили 05.10.2006 року, а не в час, як стверджує відповідачка.

Належних доказів, які б стверджували протилежне ОСОБА_2 суду не надано, не здобуто таких і в процесі розгляду справи. Дані твердження стверджуються виключно поясненнями відповідачки, яка є прямо зацікавленою особою.

Як стверджується чинною ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 20.07.2007 року, якою було скасовано ухвалу місцевого суду від 14.06.2007 року про залишення без розгляду позовної заяви в частині розподілу майна подружжя, із-за відсутності належних і допустимих доказів, тобто з підстав відсутності належних даних щодо вартості нерухомого майна, оскільки сторони не погоджувались на призначення та проведення експертизи з цього питання та визначено, що спірні правовідносини слід було вирішити на підставі наявних доказів.

В той же час, як вбачається з чинної ухвали апеляційного суду Хмельницької області від 16.01.2008 року, якою було скасовано рішення місцевого суду від 06.11.2007 року про вирішення спору про поділ майна подружжя між сторонами, останнє скасоване з підстав не призначення та не проведення експертизи для визначення вартості спірного майна.

Однак, як стверджується поданими суду письмовими заявами сторін, останні категорично не бажають та відмовляються від призначення та проведення експертного дослідження для визначення вартості спірного майна, кожний із своїх підстав.

Відповідно до ст. 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі від участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була необхідна, або відмовити у його визнанні.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, зокрема п. 22 постанови № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної вартості на час розгляду справи.

Тобто, як вбачається з роз'яснень Пленуму ВСУ та норм чинного законодавства, при визначенні вартості майна призначення експертизи не є обов'язковим, а може бути визначено і іншим способом.

За таких обставин, враховуючи те, що сторони категорично ухиляються від призначення та проведення експертизи щодо визначення вартості майна, кожна із свої підстав і це позбавляє суд можливості провести таку, оскільки остання є платною, з врахуванням вимог чинної ухвали апеляційного суду Хмельницької області від 20.07.2007 року та                   ст. 146 ЦПК України, яка є обов'язковою для місцевого суду, якою звернуто увагу на неможливість ухилення, із-за відсутності експертних даних про вартість майна, від розгляду спору по суті, суд вважає, що вартість нерухомого майна слід визначити на підставі наявних доказів.

Зокрема, як вбачається з довідки агентства нерухомого майна «Гудвіл» дійсна вартість 1кв.м. загальної площі на вторинному ринку нерухомості в м. Шепетівка на час розгляду справи складає: для трьохкімнатної квартири в багатоповерхових житлових будинках по вулиці Старокостянтинівське шосе - 4600грн.;  для однокімнатної квартири в багатоповерхових житлових будинках по проспекту Миру - 4100грн.

Враховуючи,   що     кожна    із    сторін,   в   тому   числі   і   їх   представники повністю

 

Головуючий:                         С.М. Болотін

- 5 -

 

погоджуються з вартістю 1кв.м. наданого агентством нерухомості майна «Гудвіл», для визначення вартості спірного майна і категорично заперечують проти призначення і проведення експертизи, про що ствердили у наданих суду письмових заявах, суд вважає, що при вирішенні спору по суті та визначення вартості майна слід виходити саме з вартості наданої агентством нерухомості, оскільки сторони досягли згоди з цього питання. 

Отже, враховуючи, що предметом розподілу є однокімнатна та трьохкімнатна квартири і виділення їх в рівних частках неможливе, суд вважає, що їх поділ слід провести наступним чином.

Позивачу ОСОБА_1 виділити однокімнатну квартири АДРЕСА_2, загальною площею 38,3кв.м., вартістю 157030грн. (38,3кв.м х 4100грн.), ОСОБА_2 трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 63,1кв.м., вартістю 290260грн. (63,1кв.м. х 4600грн.).

            Враховуючи варіант поділу, суд бере до уваги, що позивач проживає разом з співмешканкою, а з відповідачкою залишаються проживати діти сторін від спільного шлюбу різної статі, при тому, що дочка ОСОБА_8 вже повнолітня і тому останні потребують більшу житлову площу.

            При такому варіанті поділу частка відповідача у майні сторін має більший розмір, оскільки визначити ідеальні частки внаслідок планування приміщень неможливо.

В той же час суд вважає, що з врахуванням стосунків сторін, які склалися, а саме залишення позивачем відповідачки з дітьми та проживання з іншою жінкою, той факт, що на  стягненні різниці у вартості виділеного майна позивач не наполягає, про що ствердив в процесі судового розгляду і суд при розгляді справи не може вийти за межі позовних вимог, немає потреби у стягненні з відповідачки на користь позивача грошової компенсації за різницю у частках квартир.

ОСОБА_5 - мати ОСОБА_2, звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення боргу.

Оцінюючи всі дослідженні в судовому засіданні докази по справі в їх сукупності суд вважає, що позов до задоволення не підлягає виходячи з таких підстав.

Ставлячи питання про визнання за нею права власності на трьохкімнатну квартиру в рахунок погашення боргу, ОСОБА_4 посилається на те, що в 2002 році надала дочці - відповідачці по справі ОСОБА_2 в борг, під розписку 4300грн., для оплати вартості квартири, які остання зобов'язувалась повернути з відсотками.

Однак, враховуючи те, подружжя ІНФОРМАЦІЯ_3 свої зобов'язання не виконали просить в рахунок погашення боргу фактично передати їй трьохкімнатну квартиру.

Суд вважає, що твердження ОСОБА_4 є надуманими, безпідставними та заявленими в інтересах ОСОБА_2 

Зокрема, ОСОБА_4 в обґрунтування позовних вимог посилається на покази свідків та розписки про отримання коштів наданих нею самою та її дочкою, відповідачкою по справі - ОСОБА_2

В той же час дані обставини є непослідовними та повністю спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, чинним рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 14.06.2007 року, на підставі ч. 2 ст. 59 ЦПК України, докази на які посилається ОСОБА_4, ставлячи питання про визнання за нею права власності на квартиру визнані недопустими, оскільки договори позики укладалися без дотримання письмової форми (а.с. 192, т. 1).

Як вбачається з протоколів судових засідань свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та сама ОСОБА_4, під час розгляду справи судом в іншому складі, послідовно ствердили, що після повернення ОСОБА_4 коштів відповідні розписки були знищенні (а.с. 115-117, т.1).

 

 

Головуючий:                         С.М. Болотін

- 6 -

 

Дані протоколи ні відповідачка, ні її представник не оспорювали, чим на думку суду повністю погодились з їх змістом.

При цьому покази свідків та ОСОБА_4 зокрема, в частині знищення письмових розписок про отримання позики були послідовними та повністю узгоджувались між собою.

А тому, твердження відповідачки та ОСОБА_4 в частині фальсифікації протоколів судових засідань, є надуманими та не заслуговують на увагу.

Доказів, які б стверджували протилежне ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_2 суду не надано, не здобуто таких і в процесі судового розгляду.

Однак, при новому розгляді справи, ОСОБА_4 надає суду названі розписки та посилається на них, як на підставу обґрунтування позову.

Повторно допитані судом за клопотанням відповідачки, свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та сама ОСОБА_4 дають кардинально протилежні покази щодо написання та зберігання розписок про отримання позики ніж в попередніх судових засіданнях.

А тому вказані покази в їх сукупності носять суперечливий, не послідовний характер і викликають об'єктивний сумнів у їх належності.

Суд також враховує, що вищеназвані свідки є подругами ОСОБА_4, а          ОСОБА_10 її рідною сестрою та тіткою відповідачки, а тому є зацікавленими особами.

Ставлячи питання про визнання права власності на трьохкімнатну квартиру в рахунок відшкодування позики, яка судом визнана сумісною власністю подружжя, ОСОБА_4 не надала суду жодного доказу щодо отримання таких позик ОСОБА_1, не здобуто таких доказів і в процесі судового розгляду, оскільки наявності таких домовленостей, отримання таких коштів останній категорично заперечує.

Не заслуговують на увагу і твердження відповідачки ОСОБА_3 щодо фактів отримання таких позик, оскільки такі викликають об'єктивний сумнів, оскільки остання внаслідок свого віку в 2002 році - 16 років, не могла приймати активної участі у вирішенні таких питань.

В той же час, якщо навіть прийняти на віру розписки надані ОСОБА_4, що є недопустимим, остання ставлячи питання про визнання за нею права власності на трьохкімнатну квартиру загальною площею 63,1кв.м., в рахунок відшкодування боргу у сумі 4300грн., не звернула уваги, що вартість 1кв.м. такого житла складає 4600грн. з чим остання повністю погодилися.

А тому, вимоги ОСОБА_4 є непомірними щодо вартості трьохкімнатної квартири.

Аналізуючи всі дослідженні в судовому засіданні докази по справі, в частині позову ОСОБА_4 суд вважає, що останній є надуманий, безпідставний, не ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи і до задоволення не підлягає.

При цьому суд вважає за необхідне роз'яснити ОСОБА_4, що відмова в позові про визнання права власності на трьохкімнатну квартиру в рахунок погашення боргу, не позбавляє останню права звернутися до суду про стягнення з боржників заборгованості у загальному порядку на підставі укладених договорів позик.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідачки понесених витрат на правову допомогу у сумі 2500грн. підлягають до задоволення частково, при цьому суд враховує принцип розумності, кількість засідань, які відбулися в процесі розгляду справи, матеріальне становище відповідачки, яка не працює та утримує фактично двох дітей, а тому з ОСОБА_2 на користь позивача за надання останньому правової допомоги підлягає стягненню 2000грн. в решті частині даних позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи те, що з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 14.06.2007 року частково стягнуті судові витрати по справі на загальну суму 623грн. 32коп., то позов в цій частині підлягає до задоволення частково у сумі недостягнутої різниці - 146грн. 68коп.

 

Головуючий:                         С.М. Болотін

- 7 -

 

Виходячи з наведеного, на підставі ст. ст. 370, 372 ЦК України, ст. 70 СК України, керуючись  ст.  ст. 10, 11, 60, 88, 212 ЦПК України, суд,-

 

в и р і ш и в :

           

Позов задовольнити частково.

            Поділити в натурі майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності бувшого подружжя.

            Виділити у власність ОСОБА_1 однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 38,3кв.м., вартістю 157030грн.

            Виділити у власність ОСОБА_2 трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 63,1кв.м., вартістю 290260грн.

            Шепетівському бюро технічної інвентаризації провести переоформлення правовстановлюючих документів.

            Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2000грн. (дві тисячі грн.) витрат на правову допомогу та 146грн. 68коп. (сто сорок шість грн. 68коп.) судових витрат, а всього 2146грн. 68 (дві тисячі сто сорок шість грн. 68коп). В решті позовних вимог відмовити.

            В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру - відмовити.

            Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області.

 

             

Головуючий :