Номер провадження № 22-ц/1590/11174/12

Головуючий у першій інстанції Кириченко

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2012 м. Одеса

Колегія суддів судвової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів - Каранфілової В.М., Троїцької Л.Л.

при секретарі - Корбі Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 ОСОБА_7 на рішення Овідіопольского районного суду Одеської області від 01 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та від імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог орган опіки та піклування Овідіопольської районної державної адміністрації в Одеській області

«Про вселення, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та зобов`язання не перешкоджати у користуванні житловим приміщенням», -

В С Т А Н О В И Л А:

В вересні 2012 року ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та від імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_1 звернулася до суду до ОСОБА_5, третя особа орган опіки та піклування Овідіопольської районної державної адміністрації в Одеській області з позовом про вселення, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та зобов`язання не перешкоджати у користуванні житловим приміщенням, мотивуючи це тим, що сторони з 20.12.2002 року перебували у шлюбі, зареєстрованим Київським РАЦС Одеського міського управління юстиції. Від даного шлюбу народилася дочка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1. В грудні 2006 року відповідач з дочкою були вселені в будинок за адресою: АДРЕСА_1 і в подальшому проживали там всією сім`єю. Даний житловий будинок належить ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за Законом, посвідченого державним нотаріусом Овідіопольської державної нотаріальної контори Мірошниченко Л.М. 26.03.2005 року зареєстрованого в реєстрі за № 525. Право власності на даний жилий будинок зареєстровано за ОСОБА_5 в Овідіопольському районному бюро технічної інвентаризації. Заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 29.02.2012 року розірвано шлюб між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 Неповнолітню дочку ОСОБА_1 залишено проживати з матір`ю. Починаючи з червня 2012 року ОСОБА_5 перешкоджає позивачу у користуванні житловим приміщенням шляхом заміни замків та запорів на вхідних дверях, погроз життю та здоров`ю, що стало причиною неодноразових звернень позивача у серпні та вересні 2012 року до органів внутрішніх справ із заявами про вжиття передбачених законом заходів до відповідача. За результатами перевірок були підтверджені факти перешкоджання ОСОБА_5 позивачу у користуванні житловим приміщенням у будинку за адресою: АДРЕСА_1

____________________________________________________________________________

Справа № 22-ц/1590/11174/12

Головуючий у 1-ї інстанції Кириченко П.Л.

Доповідач Таварткіладзе О.М.

Категорія: 41

АДРЕСА_1, але за відсутністю складу злочину були винесені постанови про відмову у порушенні кримінальної справи та рекомендовано звернутися до суду в порядку цивільного судочинства. Іншого житла, у якому можна проживати протягом всього року у позивача немає, що вимусило її звернутися в своїх та в інтересах малолітньої дочки до суду із даним позовом.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 листопада 2012 року позов ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та від імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог орган опіки та піклування Овідіопольської районної державної адміністрації в Одеській області задоволено частково, вселена ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та від імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_1 у житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, в іншій частині позову відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

На вказане рішення представником відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_7 подано апеляційну скаргу, у якій апелянт просить рішення суду 1-ї інстанції скасувати, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення районним судом при постановленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права.

Виходячи зі змісту ст.11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

У відповідності до ст. 305 ч.2 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних стосунків і закон, який їх регулює.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та від імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про вселення, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та зобов`язання не перешкоджати у користуванні житловим приміщенням, районний суд виходив з того, що:

- сторони уклали шлюб, зареєстрований Київським РАЦС Одеського міського управління юстиції 20 грудня 2002 року (а. с. 5);

- під час шлюбу у сторін народилася дитина -ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 6);

- під час шлюбу сторони проживали за адресою: АДРЕСА_1, який зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого Овідіопольською державною нотаріальною конторою 26.03.2005 року (а. с. 8);

- Згідно довідки № 447 , виданої ЖКП «Таїрове» 30.08.2012 року ОСОБА_4 з 18 грудня 2006 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 10);

- заочним рішенням Овідопольського районного суду Одеської області від 29 лютого 2012 року за участю в судовому засіданні ОСОБА_5 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розірвано, неповнолітню дочку ОСОБА_1 2003 року народження залишено проживати разом із матір`ю ОСОБА_4 Заочне рішення сторонами не оскаржено і вступило в законну силу (а. с. 9);

- позивач має на праві власності дачний будинок з господарчими спорудами за адресою: АДРЕСА_2, який не може використовуватися для постійного проживання ;

- відповідач перешкоджає позивачу разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_1 потрапити до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим позивач неодноразово зверталася до Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області, яким винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи (а. с. 11-13)

- позивач та її малолітня дитина на час розгляду справи не є власниками спірного житлового будинку, право власності на який належить відповідачеві, внаслідок чого права та інтереси позивача не порушені

Згідно ч. ч 1, 2, 4 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

У зв`язку з наведеним, на думку колегії суддів, суд першої інстанції належним чином оцінив надані йому докази та вірно застосував положення ст. 156 ЖК України і прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_4, як колишній член сім`ї власника жилого будинку, має право на користування і само по собі припинення сімейних відносини не позбавляє її права користування займаним приміщенням нарівні з власником жилого будинку.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства»Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Тому є правильним та заснованим на матеріалах справи висновок районного суду про те, що вселення малолітньої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, не потребує згоди власника жилого будинку, який є її батьком.

Судова колегія вважає неспроможними доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду 1-ї інстанції про вселення позивача разом із дочкою до належного йому приміщення з посиланням на наявність у позивача права власності на житло за адресою: АДРЕСА_2, який пристосований для цілорічного проживання, оскільки це спростовується наданою до заперечень на апеляційну скаргу довідкою ТОВ «Комунсервіс»від 12.11.20012 року, згідно якої водо забезпечення та водовідведення за даною адресою здійснюється у теплий період року та на зимовий період з метою недопущення розмерзання систем водопостачання і каналізації подавання води припиняється.

До того ж з акту обстеження умов проживання від 30.11.2012 року, складеного працівниками відділу усиновлення, опіки, піклування та розвитку сімейних форм виховання служби у справах дітей Овідіопольської районної державної адміністрації вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 розташований дачний будинок у якому на час обстеження водо забезпечення було відсутнім.

Крім того, право користування колишніх членів сім`ї власника жилого будинку в розумінні ЖК України, не пов`язується з наявністю у них іншого житла.

Також судова колегія не може погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що позивач сама виселилася з житла разом із дочкою після розірвання шлюбу і забрала всі свої речі і сумісно набуте у шлюбі майно, оскільки це спростовується наявністю між сторонами судового спору про поділ майна подружжя, який перебуває у провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області і рішення по якому не постановлено та зверненням ОСОБА_4 до Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області про вжиття заходів до колишнього чоловіка, який перешкоджає їй у доступі до житла і речей, які знаходяться в будинку (а. с. 11-3; 77-78).

Відповідно до ст. 157 ЖК України членів сім`ї власника жилого будинку може бути виселено у випадках, передбачених ч. 1 ст. 116 ЖК України. Виселення проводиться в судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 116 ЖК України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Судова колегія враховує, що відповідач ОСОБА_5 із позовом до суду про виселення відповідачів в порядку ст. 116 ЖК України не звертався, рішення суду з цього приводу постановлено не було і, як слід, виселення в судовому порядку не здійснювалося, а отже районний суд дійшов вірного висновку про захист порушеного права ОСОБА_4 шляхом задоволення її позовних вимог про вселення до спірного будинку разом із неповнолітньою дитиною власника жилого будинку.

Виходячи з апеляційної скарги представника ОСОБА_5 ОСОБА_7 вбачається, що апелянтом фактично оскаржується рішення районного суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про вселення її разом з дочкою до будинку, належного на праві власності відповідачу і не заперечується правильність висновків суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та зобов`язання не перешкоджати у користуванні житловим приміщенням, з чим також погодилась і позивач.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду 1-ї інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та від імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та вселення ОСОБА_4 з малолітньою дочкою у житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та відмови у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та зобов`язання не перешкоджати у користуванні житловим приміщенням і вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 317 ЦПК України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 01листопада 2012 року

- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили ухвалою суду.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: В.М. Каранфілова

Л.Л. Троїцька