Справа № 22ц-1573/2006                              Головуючий у першій інстанції

МОРОЗОВ О.Б.

Категорія - цивільна    Доповідач   ПОЗІГУН М.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2006 року                                                                          м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді:     ПОЗІГУНА М.І.

суддів:                 НЕЧАСНОГО Л.А., ОСТРЯНСЬКОГО В.І.

при секретарі:   ГАВРИЛЕНКО Ю.В.

з участю:            ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2,

ОСОБА_3., та її представника ОСОБА_4.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 липня 2006 року, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. про визнання недійсним заповіту.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодного доказу недієздатності заповідачки на момент складання заповіту, а також з недоведеності факту застосування з боку відповідачки до померлої ОСОБА_5. фізичного насильства, оскільки до правоохоронних органів з приводу неправомірних дій відповідачки до своєї матері ніхто не звертався, а згідно матеріалів перевірки прокуратури по факту смерті заповідачки вбачається, що жодних тілесних ушкоджень в неї виявлено не було.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Зокрема, судом допущено всі істотні порушення, перелічені у ст. 309 ЦПК України, висновки суду нічим не обгрунтовані та не наведено жодних доказів, без будь-якої правової оцінки залишилися пояснення свідків та всі наявні у справі і досліджені в судовому засіданні документи як кожного окремо, так і у їх взаємозв'язку. В порушення вимог ст. 27 ЦПК України суд залишив без належного реагування та без виконання його клопотання про виклик і допит у суді свідків, яким відомо про психічну неповноцінність спадкодавиці та про примушення її до підписання заповіту шляхом застосування фізичного та психічного тиску, мордування, чим

позбавив його законної можливості зібрати докази про фізичний і психічний стан заповідачки та призначити психіатричну експертизу на предмет визначення психічного стану заповідачки при складанні та підписання оскаржуваного заповіту.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до слідуючого висновку.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а суд лише сприяє в їх отриманні, шляхом забезпечення доказів та їх витребування відповідно до положень глави З Розділу III ЦПК України.

Згідно позовної заяви, ОСОБА_1. просить визнати недійсним заповіт з тих підстав, що підпис на заповіті не відповідає підпису заповідачки, а сам заповіт не відповідає волевиявленню заповідача, оскільки відповідачка неодноразово застосовувала до матері фізичну силу і у такий спосіб примушувала написати на неї заповіт або оформити договір дарування. Позивач просив призначити і провести почеркознавчу експертизу на предмет встановлення належності чи неналежності ОСОБА_5. підпису на заповіті, але в попередньому судовому засіданні 26 квітня 2006 року відмовився від заявленого клопотання (а.с. 53 зворот ).

В підтвердження інших позовних вимог позивачем надано листи матері. Крім того, позивач звертався до суду з заявою про забезпечення доказів, в якій просив витребувати з нотаріальної контори спадкову справу, з МБТІ -інвентарну справу та викликати в судове засідання свідків ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8. та ОСОБА_9.. Дана заява була задоволена ухвалою суду від 04 квітня 2006 року. Про витребування інших доказів по справі позивач клопотань не заявляв.

Суд обґрунтовано прийшов до висновку, що складений 03 березня 2000 року заповіт не може бути визнаний недійсним з підстав, викладених в позовній заяві, оскільки вони не підтверджені належними доказами по справі.

За формою та змістом заповіт відповідає вимогам ст.ст. 1247 та 1248 ЦПК України.

Факт складення заповіту під примусом відповідачки нічим не підтверджується, а, навпаки, спростовується поясненнями в судовому засіданні приватного нотарусаОСОБА_10. про те, що ОСОБА_5. сама склала цей заповіт, сама його підписувала і сама ставила підпис в реєстрі (а.с. 158).

Крім того, заповіт на ім'я ОСОБА_3., був складений заповідачкою ще в березні 2000 року, а померла вона в 2005 році, і протягом цього часу при її бажанні вона мала би право змінити чи скасувати заповіт, але вона цього не зробила.

Доводи апеляційної скарги про те, що в судовому засіданні не були допитані свідки, яким відомо про психічну неповноцінність спадкодавиці та про примушення її до підписання заповіту, шляхом застосування фізичного і психічного тиску, є безпідставними, оскільки свідки ОСОБА_6.,ОСОБА_7., ОСОБА_8.,   були допитані в судовому засіданні,   а свідок   ОСОБА_9.

була допитана по місцю проживання (а.с. 117 -118). Також не можуть бути взяті до уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд позбавив законної можливості зібрати докази про фізичний і психічний стан заповідачки та не обговорив питання про призначення психіатричної експертизи на предмет визначення психічного стану заповідачки при складанні та підписанні оскаржуваного заповіту, оскільки відповідно до ст. 145 ЦПК України призначення такої експертизи є обов'язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін. Проте, як вбачається із матеріалів справи, клопотання про призначення посмертної психіатричної експертизи жодною із сторін не заявлялось. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що жодного належного доказу недієздатності заповідачки на момент складання заповіту суду не було надано, оскільки дійти до правильного висновку про психічний стан особи лише на підставі як пояснень свідків взагалі, так і на підставі пояснень свідків лише зі сторони позивача, які за змістом протилежні поясненням свідків зі сторони відповідача за відсутності медичних документів та проведення психіатричної експертизи неможливо, а рішення суду не може грунтуватися на припущеннях.

Крім того, хоча в рішенні суд і не зазначив чому не взяв до уваги пояснення свідків, і надав перевагу іншим доказам, зокрема, матеріалам перевірки прокуратури, поясненням нотаріуса, але згідно чЗ ст. 309 ЦПК України зазначені доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення, оскільки дане порушення не призвело до неправильного вирішення справи.

За наведених обставин суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані сторонами документи, перевірив доводи сторін в межах заявлених вимог, правильно встановив обставини по справі і висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та законі.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам процесуального і матеріального закону і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 218, 307,308,313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 липня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.