Справа № 22ц-1637/2006 Головуючий у першій інстанції БЕЧКО Є.М..
Категорія - цивільна Доповідач - ГУБАР B.C.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
З листопада 2006 року місто Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ШЕМЕЦЬ Н.В.,
суддів: ГУБАР B.C., СТРАШНИЙ М.М.,
при секретарі: ПАЦ Т.М.
за участю: представників відповідача ОСОБА_1. та адвоката ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання угоди недійсною та відшкодування витрат за ремонт квартири і моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 серпня 2006 р. в частині відмови у відшкодуванні витрат на ремонт, на проведення експертного дослідження, моральної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її вимог про стягнення з ОСОБА_4. на її користь витрат за ремонт квартири № АДРЕСА_1 в м. Чернігові в сумі 17416 грн., моральної шкоду в сумі 150000 грн., 900 грн. за проведення експертного дослідження та державне мито.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4. на користь ОСОБА_3. 2500 грн. сплачених у вигляді авансу, 15грн. 55 коп. у відшкодування сплаченого державного мита, а всього 2515 грн.. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення є неправильним та несправедливим, а висновки суду - односторонніми, оскільки суд, на її думку, дав необ'єктивну оцінку матеріалам наглядового провадження прокуратури з перевірки за її заявою. Апелянт стверджує, що у квартирі, яка мала бути куплена у відповідача, її сім"єю був проведений повний капітальний ремонт, що підтверджується особистою розпискою ОСОБА_4., хоча з рішення суду від 02.12.05р. і вбачається відсутність згоди на продаж спірної квартири з боку її
співвласників ОСОБА_5. та ОСОБА_4. Також вказує на те, що моральну шкоду не пов'язує з недійсністю угоди, а з наявністю в діях відповідача ознаки злочину шахрайства.
В поданих до апеляційного суду запереченнях представник відповідача ОСОБА_1., вважає рішення законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу просить відхилити і рішення залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду встановлена відсутність згоди на продаж квартири і в нотаріальному порядку договір не укладався. Позивачкою не надано доказів того, що між сторонами по справі існувала будь-яка домовленість з приводу проведення ремонтних робіт, а також не надано доказів понесених витрат на ремонт.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, дослідивши матеріали наглядового провадження № 2511-05 прокуратури м.Чернігова , апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга має бути відхилена за таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 17.12.04 p., виданого виконкомом Деснянської районної ради м. Чернігова, витягу від 14.04.05 р. з реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_5. та ОСОБА_4. на праві спільної власності в рівних частинах належить квартира № АДРЕСА_1 в м. Чернігові. З вересня 2003 р. по березень 2006 р. в спірній квартирі без реєстрації, за згодою відповідача на тимчасове проживання мешкала ОСОБА_3. з членами її сім"ї -ОСОБА_7 та ОСОБА_6. Як вбачається з матеріалів справи, позивачка мала бажання придбати в подальшому спірну квартиру, але, як вона стверджує, відповідач та його батькоОСОБА_5. передумали продавати квартиру та просили позивачку з квартири з сім"єю виселитись.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 2 грудня 2005 p., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду від 19 січня 2006 p., в справі за позовом ОСОБА_5., ОСОБА_4. до ОСОБА_7., ОСОБА_3., ОСОБА_6. про усунення перешкод в користуванні квартирою, виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_3. до ОСОБА_5. та ОСОБА_4. про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, встановлено, що між ОСОБА_3. та ОСОБА_5. і ОСОБА_4. відсутня згода на продаж спірної квартири та визнано, що ОСОБА_3. була тимчасовою мешканкою в спірній квартирі. Дане рішення набрало законної сили і є преюдиціальним при вирішенні спору по даній цивільній справі відповідно до ч. З ст. 61 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд дав необ'єктивну оцінку матеріалам наглядового провадження прокуратури щодо наявності згоди на проведення ремонту, апеляційний суд не бере до уваги, з огляду на те, що наявна у провадженні розписка ОСОБА_4. не може бути визнана у даному конкретному випадку допустимим засобом доказування необхідності проведення ремонту та його обсягів.
Крім того, в порушення ч. З ст. 10 та ст.. 60 ЦПК України, ОСОБА_3. не було надано доказів того, що між нею та квартиронаймачем ОСОБА_5. чи з членом його сім"ї ОСОБА_4. існувала будь-яка домовленість з приводу проведення ремонтних робіт і не надано жодного допустимого доказу на підтвердження придбання будівельних матеріалів для ремонту квартири і ніяк не підтверджені начеб-то понесені витрати на оплату проведення ремонтних робіт.
Висновок спеціаліста, наданий позивачкою як доказ проведення ремонту, апеляційний суд відхиляє, оскільки документ має лише загальний констатуючий характер і не містить конкретної інформації на підтвердження вимог ОСОБА_3. та не доводить, що саме вона і який конкретно ремонт здійснила у спірній квартирі. Доводи апеляційної скарги про те, що у квартирі , в яку заселилась сім"я позивачки, були відсутні унітаз, ванна, умивальник та були пошкоджені труби з водопостачання і водовідведення - є голослівними і бездоказовими як і її твердження щодо знаходження всієї квартири в антисанітарному стані.
Зважаючи на те, що ОСОБА_3. за рішенням суду визнана тимчасовою мешканкою спірної квартири, то її посилання на ст. 776 ЦК України є безпідставними, оскільки договір піднайму житлового приміщення між нею та відповідачем не укладався; будь-яких цивільно-правових відносин між нею та квартиронаймачем ОСОБА_5. не існувало і доводи апеляційної скарги цих фактів не спростовують.
Враховуючи те, що рішенням суду стягнуто з відповідача на користь позивачки 2500 грн. сплаченого авансу, а в задоволенні вимог щодо визнання угоди купівлі-продажу недійсними, стягнення витрат на ремонт квартири відмовлено, то і в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди та стягнення вартості експертного дослідження, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив.
Наявні у справі докази переконують апеляційний суд, що судом першої інстанції правильно встановлені існуючі між сторонами взаємовідносини і їм дана вірна юридична оцінка.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін відповідно до ст. 308 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 серпня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.