Справа № 1305/1-41/11 Головуючий у 1 інстанції: Л.Б. Струс
Провадження № 11/1390/942/12 Доповідач: Марітчак Т. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2012 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючогоМарітчака Т.М.,
суддів апеляційного судуБерезюка О.Г. і Пешкова М.І.,
при секретаріГирович В.В.,
за участю прокурораШахрайчук Н.І.,
підсудногоОСОБА_1
та його захисникаОСОБА_2,
потерпілоїОСОБА_3
та її представникаОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляції підсудного ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Городоцького районного суду Львівської області від 24 листопада 2011 року, яким -
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого приватним підприємцем, одруженого, має на утриманні малолітню дочку -ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, без судимості, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, -
визнано винним та засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України на 6 (шість) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Запобіжний захід підсудному ОСОБА_1, до вступу вироку в законну силу, залишено підписку про невиїзд.
Цивільний позов ОСОБА_3, ОСОБА_6 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково і з засудженого ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_3 2 731,50 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 30 000 грн. моральної шкоди, на користь ОСОБА_6 стягнуто 30 103, 13 грн. матеріальної шкоди та 80 000 грн. моральної шкоди, на користь малолітньої ОСОБА_7 стягнуто відшкодування на її утримання у виді щомісячних платежів у розмірі 543 грн. щомісячно, починаючи з 17.11.2009 року і до досягнення нею повноліття.
Вироком також вирішено цивільний позов прокурора Городоцького району і з засудженого ОСОБА_1 стягнуто на користь Городоцької центральної районної лікарні витрати за стаціонарне лікування ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в загальній сумі 1 476 грн.
Судом також вирішено питання про судові витрати і з ОСОБА_1 стягнуто на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України у Львівській області 3 097, 80 грн., а на користь Львівського НДІ судових експертиз -469,56 грн. та вирішено питання з речовими доказами.
Вироком Городоцького районного суду Львівської області від 24 листопада 2011 року ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_3, близько 12.30 год. на 19 км. автодороги Львів -Шегині, поблизу с. Бартатів Городоцького району Львівської області, керуючи автомобілем «Фольксваген Кадді»д.н.з. «НОМЕР_1», в порушення вимог п.п. 1.5., 1.10, 2.3, 10.1, 11.2, 12.1,12.3,13.1 ПДР України, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не вжив заходів для збереження життя і здоров'я громадян, не врахував погодних умов при виборі швидкості руху та застосував методи керування автомобілем, які призвели до втрати поперечної стійкості, в результаті чого виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2109»д.н.з. «НОМЕР_2»під керуванням ОСОБА_8. В результаті ДТП водій автомобіля «ВАЗ 2109»д.н.з. «НОМЕР_2»ОСОБА_8 та його пасажир ОСОБА_9 від отриманих тілесних ушкоджень померли, а пасажири цього автомобіля ОСОБА_10, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я.
Не погоджуючись з вироком Городоцького районного суду Львівської області потерпіла ОСОБА_10 подала апеляцію, в якій просить скасувати вирок Городоцького районного суду Львівської області від 24 листопада 2011 року, постановити новий вирок, застосувавши до підсудного ОСОБА_1 більш суворе покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 286 КК України.
Апелянтка ОСОБА_10 також просить в апеляції змінити ОСОБА_1 запобіжний захід з підписки про невиїзд на взяття під варту, стягнути з підсудного ОСОБА_1 на її користь завдану їй матеріальну шкоду в розмірі 2 731,50 грн. та моральну шкоду в розмірі 200 000,00 грн., а всього 202 731,50 грн. та стягнути з підсудного ОСОБА_1 на користь потерпілої шкоду завдану каліцтвом, у вигляді щомісячних платежів в сумі 711 грн., довічно, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_3. В забезпечення позову потерпіла просить накласти арешт на майно підсудного ОСОБА_1.
В обґрунтування поданої апеляції ОСОБА_10 посилається на те, що вирок є занадто м'яким і винесений з порушенням норм кримінального і кримінально -процесуального законодавства та таким, що не відповідає особі засудженого ОСОБА_1.
Суд у своєму вироку, на думку потерпілої ОСОБА_3, не вказав на наявність пом'якшуючих обставин, при цьому застосував майже найменше покарання передбачене санкцією статті 286 КК України, хоча сам підсудний ОСОБА_1 своєї вини у вчиненому злочині не визнав.
Крім цього, суд першої інстанції в резолютивній частині вироку зробив помилку в сумі моральної шкоди, яка повинна бути стягнута на користь потерпілої ОСОБА_3.
Не погоджуючись з вироком Городоцького районного суду Львівської області підсудний ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить скасувати оскаржуваний вирок суду та повернути справу на додаткове розслідування.
В мотивах поданої апеляції засуджений ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції при постановлені вироку поступив несправедливо, як в частині його засудження за ч. 3 ст. 286 КК України, так і в частині задоволення цивільного позову.
Підсудний ОСОБА_1 посилається на те, що ніколи не заперечував свою причетність до ДТП, але вважає що вина у вчиненому лежить на водієві ОСОБА_8, у зв'язку з тим, що той здійснював обгін вантажного автомобіля-цистерни та вийшов частково на смугу руху підсудного ОСОБА_1.
Крім цього, на думку підсудного ОСОБА_1, судом не взято до уваги те, що як тільки він вийшов з лікарні, то намагався надати всю можливу допомогу потерпілим внаслідок ДТП, а при вирішенні цивільних позовів суд не взяв до уваги наявність страхового полісу і повністю поклав обов'язок по відшкодуванню шкоди потерпілим на підсудного ОСОБА_1.
Не погоджуючись з вироком Городоцького районного суду Львівської області від 24 листопада 2011 року захисник підсудного ОСОБА_1 -адвокат ОСОБА_2 подав на нього апеляцію, в якій просить оскаржуваний вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 скасувати, а справу повернути прокурору для проведення додаткового розслідування.
В обґрунтування поданої апеляції захисник ОСОБА_2 посилається на те, що вирок суду першої інстанції є незаконним, а тому має бути скасований з поверненням кримінальної справи на додаткове розслідування.
У даній кримінальній справі наявна неповнота дізнання, досудового та судового слідства. Так, постановляючи обвинувальний вирок у даній справі, суд першої інстанції вважав доведеним запропоноване досудовим слідством обвинувачення ОСОБА_1 та виходить з того, що останній був винуватцем ДТП.
Однак, суд першої інстанції не взяв до уваги покази підсудного ОСОБА_1, дані ним як на досудовому слідстві, так і під час судового слідства, про те, що потерпілий ОСОБА_8 на своєму автомобілі безпосередньо перед зіткненням здійснив маневр, який в подальшому став причиною ДТП.
При скеруванні даної кримінальної справи на додаткове розслідування, органом досудового слідства не звернута увага на те, що висновок судово-медичної експертизи про причинено-наслідковий зв'язок смерті потерпілого ОСОБА_8 із наслідками ДТП базується на довідці поліклінічного відділення Ходорівської районної лікарні, яка була видана після 10-місячного лікування хворого, який перед смертю, ще й хворів пневмонією, а що стало безпосередньою причиною смерті, експертами не встановлено.
У зв'язку з цим, цілком імовірно, на думку захисника ОСОБА_2, що настання смерті потерпілого може перебувати в прямому причинному зв'язку і з іншими неперевіреними слідством обставинами, в тому числі і в неналежному лікуванні.
Під час судового слідства у даній кримінальній справі було встановлено неналежність та недопустимість пред'явленого досудовим слідством письмового доказу у вигляді протоколу відтворення обстановки та обставин події ДТП та схеми до нього від 20 лютого 2009 року, оскільки як вияснилось слідчий у даній справі, для його складання, взагалі не виїжджав на місце події.
Наведене, на думку захисника, ставить під сумнів проведену у справі судову авто-технічну експертизу за № 719 від 23.03.2009 року, на якій ґрунтується обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч. 3 ст. 286 КК України.
Крім цього, в процесі судового слідства було встановлено, що обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 286 КК України, тобто за кваліфікуючою ознакою - спричинення загибелі кількох осіб внаслідок винних дій, з покликанням на висновок судово-медичної експертизи за матеріалами кримінальної справи за № 60 від 07.06.2010 року, не знаходять свого підтвердження.
Суд першої інстанції також не дав належної оцінки зібраним у справі доказам. Так, за пред'явленим обвинуваченням ДТП сталось близько 12.30 год., однак це суперечить об'єктивним даним, які знаходяться в матеріалах справи, зокрема витягу з журналу реєстрації заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, в якому наявний запис про вказане ДТП, який надійшов телефоном в 12.00 год.
Крім цього, про час настання події зазначено і в протоколі про адміністративне правопорушення Серії АВ № 972729 від ІНФОРМАЦІЯ_3 в ньому чітко вказано те, що ДТП сталось близько 12.00 год. Судом першої інстанції також у вироку зазначено місце ДТП, яке на 800 метрів далі від фактичного місця вказаної події.
Не погоджуючись з вироком Городоцького районного суду Львівської області від 24 листопада 2011 року, прокурор подав на нього апеляцію, в якій просить оскаржуваний вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, а цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування поданої апеляції прокурор посилається на те, при постановленні вказаного вироку суд першої інстанції не взяв до уваги документи, які підтверджують характер та розмір завданої злочином шкоди, що істотно вплинуло на вирішення судом питання про розмір сум, що підлягають відшкодуванню підсудним у зв'язку із завданням останнім шкоди.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року за № 4 потерпілий, тобто особа, якій злочином заподіяно моральну шкоду (внаслідок посягання на здоров'я, честь, гідність, знищення майна, позбавлення годувальника тощо), має право пред'явити позов про її відшкодування у кримінальному процесі або в порядку цивільного судочинства.
Потерпіла ОСОБА_10 заявила до початку судового розгляду цивільний позов до ОСОБА_1 на суму 2 731,50 матеріальної шкоди та 200 000 грн. моральної, а також довічне утримання у розмірі 711 грн. щомісячно.
Під час досудового слідства та судового розгляду встановлено, що внаслідок вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, ОСОБА_10, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я, ОСОБА_9 загинув на місці пригоди, а водій даного автомобіля ОСОБА_8 від отриманої внаслідок ДТП комбінованої травми помер ІНФОРМАЦІЯ_4.
Крім цього, на думку потерпілої, судом не врахований той факт, що вона -ОСОБА_10 стала інвалідом ІІ групи внаслідок ДТП, загинув її чоловік, зазнала тілесних ушкоджень дочка та онука - ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
Заслухавши доповідача, прокурора про скасування оскаржуваного вироку в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_3 і постановлення нового вироку, яким повністю задовольнити цивільний позов ОСОБА_3 та стягнути з підсудного ОСОБА_1 на її користь 2 731,50 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 200 000 грн. моральної шкоди і стягнути з підсудного ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 шкоду завдану каліцтвом, у вигляді щомісячних платежів в сумі 711 грн., довічно, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_3, потерпілу ОСОБА_10 про скасування оскаржуваного вироку суду першої інстанції і постановлення нового вироку, яким призначити ОСОБА_1 більш суворе покарання та стягнути з нього на її користь завдану їй матеріальну шкоду в розмірі 2 731,50 грн. та моральну шкоду в розмірі 200 000,00 грн., а всього 202 731,50 грн. та стягнути з підсудного ОСОБА_1 на користь її шкоду завдану каліцтвом, у вигляді щомісячних платежів в сумі 711 грн., довічно, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_3, підсудного ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 про скасування оскаржуваного вироку суду першої інстанції і направлення справи на додаткове розслідування, на думку колегії суддів, подані апеляції до задовольняння не підлягають, а оскаржуваний вирок необхідно залишити без змін з наступних підстав.
На думку колегії суддів, покликання засудженого ОСОБА_1 в мотивах поданої апеляції на те, що суд першої інстанції при постановлені вироку поступив несправедливо, як в частині його засудження за ч. 3 ст. 286 КК України, так і в частині задоволення цивільного позову спростовується доказами, дослідженими судом першої інстанції, якими повністю стверджується його вина у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від отриманих травм померли, а потерпілим ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я.
Покликання підсудного ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на те, що вина у вчиненому лежить на водієві ОСОБА_8, у зв'язку з тим, що той здійснював обгін вантажного автомобіля-цистерни та вийшов частково на смугу руху підсудного ОСОБА_1, спростовується схемою дорожньо-транспортної події, відповідно до якої осип скла знаходиться на стороні руху водія ОСОБА_8 та показаннями очевидців події, які детально були досліджені судом першої інстанції.
У своїй апеляції захисник ОСОБА_2 покликається на те, що під час судового слідства у даній кримінальній справі було встановлено неналежність та недопустимість пред'явленого досудовим слідством письмового доказу у вигляді протоколу відтворення обстановки та обставин події ДТП та схеми до нього від 20 лютого 2009 року, оскільки як вияснилось слідчий у даній справі, для його складання, взагалі не виїжджав на місце події, що на думку захисника, ставить під сумнів проведену у справі судову авто-технічну експертизу за № 719 від 23.03.2009 року, на якій ґрунтується обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч. 3 ст. 286 КК України. Однак, на думку колегії суддів, такі твердження захисту спростовуються наступним.
Згідно висновку судової авто-технічної експертизи за № 719 від 23.03.2009 року, при заданому слідством комплексі вихідних даних, однією з умов (причин) настання даної дорожньо-транспортної при годи, із технічної точки зору, є невідповідність дій водія ОСОБА_1 технічним вимогам пунктів 11.2, 13.1, 12.1, 11.3, 10.1, 1.10 та 12.3 Правил дорожнього руху України в частині того, що застосовані ним методи керування автомобілем призвели до втрати поперечної стійкості і, як наслідок, до його виїзду на смугу зустрічного руху.
При заданому слідчим комплексі вихідних даних водій ОСОБА_8 своїми односторонніми діями, а саме шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування, не мав технічної можливості уникнути зіткнення транспортних засобів, оскільки водій зустрічного автомобіля до зіткнення гальмування не застосовував (т. 1, а.с. 107-111).
Як убачається з показів експерта ОСОБА_11 в судовому засіданні суду першої інстанції, він повністю підтримав висновок експертизи за № 719 від 23.03.2009 року. На його думку ОСОБА_8 не мав технічної можливості уникнути дорожньо-транспортної пригоди шляхом застосування екстреного гальмування, а те, що він вивернув автомобіль вправо на узбіччя, це було одним із наслідків того, що він хотів іншим шляхом, шляхом маневру уникнути дорожньо-транспортної пригоди. На думку експерта, втрата поперечної стійкості автомобіля «Фольксваген Кадді», яка призвела до виїзду на зустрічну смугу руху, могла бути пов'язана тільки з невдалими діями водія автомобіля «Фольксваген Кадді».
Крім цього, експерт ОСОБА_11 стосовно правдивості вихідних даних для проведення експертизи, в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що в даному випадку самі правдиві дані міг би дати водій ВАЗ-2109, але оскільки дати показання він не може, тому справа розглядається по суб'єктивних показах одного з учасників, а вихідні дані в постанові слідчого не відрізнялись від даних, які були в матеріалах справи (т. 2, а.с. 141). Експерт ОСОБА_11 також уточнив, що для проведення експертизи їм задали вихідні дані, які показав водій «Фольксвагена Кадді», а оцінити події іншим шляхом не можна, оскільки немає інших свідків і немає водія ВАЗ-2109, який би міг розповісти про обставино дорожньо-транспортної події (т. 1, а.с. 142).
Відповідно до схеми до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від ІНФОРМАЦІЯ_3, яку не заперечують учасники процесу, осип уламків та концентрація осипу уламків знаходиться на полосі руху автомашини ВАЗ-2109, ближче до правого краю полоси та на узбіччі, що свідчить про обґрунтовані пояснення експерта ОСОБА_11 про те, що водій ВАЗ-2109 намагаючись уникнути зіткнення автомобілів вивернув свій автомобіль вправо на узбіччя.
Таким чином, на думку колегії суддів, покликання захисника про невідповідність висновку судової авто-технічної експертизи за № 719 від 23.03.2009 року, на якій ґрунтується обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч. 3 ст. 286 КК України фактичним обставинам справи спростовується наведеними вище та дослідженими судом першої інстанції доказами.
Що ж до покликання захисника ОСОБА_2 на те, що за пред'явленим обвинуваченням ДТП сталось близько 12.30 год., що суперечить об'єктивним даним, які знаходяться в матеріалах справи, зокрема витягу з журналу реєстрації заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, в якому наявний запис про вказане ДТП, який надійшов телефоном в 12.00 год., то, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано взявши до уваги показання самого підсудного ОСОБА_1 та інших очевидців, спростувавши це твердження захисника у своєму вироку.
Покликання захисника в апеляції на те, що висновок судово-медичної експертизи про причинено-наслідковий зв'язок смерті потерпілого ОСОБА_8 із наслідками ДТП базується на довідці поліклінічного відділення Ходорівської районної лікарні, яка була видана після 10-місячного лікування хворого, який перед смертю, ще й хворів пневмонією, і настання смерті потерпілого може перебувати в прямому причинному зв'язку і з іншими неперевіреними слідством обставинами, в тому числі і в неналежному лікуванні, а що стало безпосередньою причиною смерті, експертами не встановлено, спростовується доказами дослідженими судом першої інстанції.
Так, з висновку експерта за № 144/2009 від 19.03.2009 року вбачається, що у ОСОБА_8 виявлено забій головного мозку важкого ступеню, забій серця, перелом лівої плечової кістки, відкритий перелом лівої стегнової кістки, закритий перелом обох кісток лівої гомілки, розрив підколінної артерії, ускладнений травматично-геморагічним шоком, які утворилися від контакту з тупими предметами, переважно з лівою поверхнею тіла ІНФОРМАЦІЯ_3, могли бути наслідком удару до частини салону автомобіля, за кермом, під час ДТП -зіткнення з іншим автомобілем, відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення (т. 1, а.с. 115-116).
Згідно висновку експерта за № 60 від 07.06.2010 року (експертиза за матеріалами справи) ОСОБА_8 отримав комбіновану травму голови, тулуба, кінцівок у вигляді забою головного мозку важкого ступеня, за очеревинної гематоми, закритих переломів 4-го ребра справа, хірургічної шийки лівого плеча, відриву шиловидного виростка лівої ліктьової кістки, дистального кінця лівої променевої кістки; відкритого багато уламкового перелому з дефектом кісткової тканини лівої стегнової кістки з пошкодженням лівої підколінної артерії, забою серця, забійно-рваних ран обличчя. Вказані ушкодження утворились від дії тупих предметів, до яких відносяться і виступаючі частини салону автомобіля, виникли під час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_3 та відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення. Оскільки відповідно до довідки за № 01996208/250 від ІНФОРМАЦІЯ_4, виданої поліклінічним відділенням Ходорівської районної лікарні, причиною смерті ОСОБА_8 є «Мозкова кома. Післятравматична гіпоксична енцефалопатія. Черепно-мозкова травма ІНФОРМАЦІЯ_3», то експерти прийшли до висновку, що смерть ОСОБА_8 знаходиться у прямому причинному зв'язку із вказаною комбінованою травмою отриманою ним під час дорожньо-транспортної пригоди ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1, а.с. 256-263).
Експерт ОСОБА_12 в судовому засіданні, під час розгляду справи судом першої інстанції підтримала висновок комісії експертів про те, що смерть ОСОБА_8 знаходиться у прямому причинному зв'язку із вказаною комбінованою травмою, отриманою ним під час дорожньо-транспортної пригоди ІНФОРМАЦІЯ_3. На думку експерта, якщо комісія склала такий висновок, то документів було надано достатньо і на її думку при даній ситуації було достатньо довідки лікаря про смерть (т. 2, а.с. 77).
Із показань потерпілої ОСОБА_3 під час апеляційного розгляду, показів свідка ОСОБА_13 -матері потерпілого ОСОБА_8 в суді першої інстанції та виписок з історії хвороби ОСОБА_8 з висновку експертизи за матеріалами справи вбачається, що потерпілий ОСОБА_8 після дорожньо-транспортної пригоди ІНФОРМАЦІЯ_3 знаходився в стані коми, був недоступний до контакту і будучи виписаним з лікарні, не приходячи до свідомості, помер.
Свідок ОСОБА_14, в суді першої інстанції пояснила, що вона двічі оглядала хворого ОСОБА_8 в с. Вербиця Жидачівського району Львівської області, хворий був добре доглянутий, родичі придбали для нього ортопедичний матрац, він лежав у стані глибокого стопору і був без свідомості і без рухів. Він, після стаціонарного лікування в умовах лікарні швидкої допомоги, на протязі двох місяців лікувався в реанімаційному відділенні, де у нього неодноразово була зупинка серця, що зафіксовано у виписках з лікарні. Тому при видачі довідки про смерть ОСОБА_8 вона керувалась виписками та діагнозами, що поставили лікарі при попередньому лікуванні. Фактично цей хворий існував, помер від травматичної ліпоксичної енцефалопатії. Підстав для його смерті від будь-яких інших ускладнень не було. Оскільки в ОСОБА_8 були ускладнення черепно-мозкової травми, отриманої під час дорожньо-транспортної події, від чого тривалий час лікувався, в тому числі і в реанімаційному відділенні, отримав інвалідність 1-ї групи,то на її думку смерть наступила від наслідків черепно-мозкової травми, отриманої в дорожньо-транспортній пригоді, і від інших причин його смерть наступити не могла, в тому числі і від насильницьких дій чи пандемії. Інфекційного захворювання в нього вона не діагностувала, пневмонії у нього не було, вона зафіксувала лише застійні явища у легенях, внаслідок тривалого знаходження у ліжку (т. 2, а.с. 59-61).
На підставі наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що смерть ОСОБА_8 знаходиться у причинному зв'язку із комбінованою травмою, отриманою під час дорожньо-транспортної події, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_3, а тому покликання захисника ОСОБА_2 на не встановлення досудовим слідством та судом причини смерті ОСОБА_8 є безпідставним.
На думку колегії суддів, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано судом першої інстанції за ч. 3 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинили загибель кількох осіб.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1, суд першої інстанції врахувавши тяжкість вчиненого злочину та особу підсудного ОСОБА_1, знаходження на його утриманні малолітньої дочки ОСОБА_5 -ІНФОРМАЦІЯ_2, позицію потерпілих і обрав покарання яке відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідне і достатнє для виправлення підсудного ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому в задовольнянні апеляції потерпілої ОСОБА_3 про призначення ОСОБА_1 більш суворого покарання необхідно відмовити.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції підставно вирішив і заявлений цивільний позов, стягнувши на її користь 2 731,50 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 30 000 грн. моральної шкоди. Таким чином покликання потерпілої ОСОБА_3 в апеляції про стягнення 2 731,50 грн. матеріальної шкоди є необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції уже стягнув з підсудного заподіяну матеріальну шкоду.
Що ж стосується вимоги потерпілої ОСОБА_3 про стягнення з підсудного ОСОБА_1 на її користь шкоди завданої каліцтвом у виді щомісячних платежів в сумі 711 грн., пожиттєво, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_3, то на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в її задоволенні, оскільки відповідно до наданих медичних документів ОСОБА_10 є інвалідом ІІ групи загального захворюванні і доказів про те, що її захворювання знаходиться в причино-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою судом не здобуто.
Обґрунтовано, на думку колегії суддів, судом першої інстанції вирішено питання про стягнення моральної шкоди, а тому в задоволенні апеляції потерпілої ОСОБА_3 та прокурора про стягнення матеріальної та моральної шкоди відповідно до поданого позову необхідно відмовити.
Колегією суддів не виявлено таких порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б могли перешкодити постановленню законного і обґрунтованого вироку у справі чи суттєво порушили права учасників процесу, а тому оскаржуваний вирок, на думку колегії суддів, необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. 362, 365-372 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_3, підсудного ОСОБА_1 та його захисника адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Городоцького районного суду Львівської області від 24 листопада 2011 року стосовно ОСОБА_1 -без змін.
Судді:
підпис підпис підпис
Марітчак Т.М. Березюк О.Г. Пешков М.І.