апеляційний суд автономної республіки крим

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого - судді              Ломанової Л.О.,

суддів:                                     Притуленко О.В.,

Полянської В. О.,

при секретарі                         Апостолові О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Керченського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про відміну наказів, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 13 червня 2006 року,-

ВСТАНОВИЛА :

У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Керченського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про відміну наказів, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги мотивувала тим, що з 08.08.1997 року вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем, ІНФОРМАЦІЯ_1 була звільнена за п.З ст.40 КЗпП України, за систематичне невиконання посадових обов'язків. Накази ІНФОРМАЦІЯ_2 та №ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.09.2005 року про накладення на неї дисциплінарного стягнення, які стали підставами для звільнення, а також наказ НОМЕР_1 від 07.11.2005 року про її звільнення вважає неправомірними та просила їх визнати такими. Крім цього просила стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду, яку оцінює в 7000 грн.

У грудні 2005 року позивач збільшила обсяг позовних вимог та просила також стягнути з відповідача на її користь 125,12 грн. у відшкодування витрат на лікування, а також 379,30 грн. судових витрат.

13 червня 2006 року Керченський міський суд АР Крим ухвалив рішення, яким відмовив ОСОБА_1у задоволенні позовних вимог про відміну наказів ІНФОРМАЦІЯ_3, у відновленні на роботі, стягненні заробітної платні за час вимушеного прогулу і моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушила питання про скасування рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи. Просить ухвалити по справі нове рішення,

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було проведено заходів щодо до судового врегулювання спору, рішенням суду не вирішені всі її позовні вимоги, а саме, щодо відшкодування матеріальної шкоди. Крім цього, роз'яснює обставини, які на її думку висновкам суду не відповідають.

Відповідач подав заперечення, в яких вказує на те, що доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, просить рішення суду залишити без змін.

Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія судців дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.5 ч.І ст.ЗП ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи 08.12.2005 року ОСОБА_1 подала додатковий позов про відшкодування витрат на лікування та судових витрат. Але ці юридичні обставини при розгляді справи не досліджувались, з приводу цих позовних вимог відповідач пояснення не давав; чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися ці вимоги під час ухвалення рішення суд не визначив, документам, приєднаним до додаткового позову, юридичної оцінки не надав.

Зазначені обставини є безумовними підставами для скасування рішення з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі вищевказаної норми закону.

Крім того, колегія суддів вважає, що при новому розгляді справи суду слід більш детально дослідити чи мало місце систематичне невиконання позивачкою без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором та у чому полягає порушення трудових обов'язків, за які відповідач звільнив ОСОБА_1 з роботи. Як випливає зі змісту наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_1 неодноразово не виконувала свої обов'язки та допустила груби порушення у роботі з контролерами, на протязі тривалого періоду не виконувала планів по реалізації води та збору грошів за надані послуги.

Погоджуючись з правомірністю розірвання трудового договору з ініціативи відповідача, суд не з'ясував які саме обов'язки, передбачені посадовою інструкцією, були порушені позивачкою після накладення на неї стягнень за порушення трудової дисципліни, коли відбулися порушення трудових обов'язків, внаслідок яких відповідач розірвав трудової договір, які розпорядження адміністрації підприємства ігнорувала позивачка.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 313-314 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 13 червня 2006 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суДу першої інстанції.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційного суду протягом двох місяців після набрання законної сили.

2