Справа № 422/11146/12

Справа №2/422/5878/2012

422/11146/2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 січня 2013 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Тауса М.М.,

при секретарі Попович Х.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи -Відділення ГІРФО Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю, зняття з реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 28.11.2012 року звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зазначивши в позовній заяві в якості третьої особи Відділення ГІРФО Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, в якому просить усунути їй перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю -квартирою АДРЕСА_1, зобов'язати відділ ГРІФО Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області зняти з реєстрації відповідача ОСОБА_2 за зазначеною адресою.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 21.05.2011 року вона за договором купівлі-продажу квартири придбала квартиру АДРЕСА_1. 16.06.2011 року вона здійснила державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру та отримала Витяг про державну реєстрацію права власності. Також позивачка зазначила, що в пункті 12 договору купівлі-продажу квартири від 21.05.2011 року зазначено, що продавці зобов'язуються зняти з реєстраційного обліку всіх зареєстрованих осіб до 21.06.2011 року, однак, продавці в цій частині умови договору не виконали, оскільки у квартирі залишився зареєстрованим ОСОБА_2, який не являвся власником даної квартири, у зв'язку з чим вона змушена сплачувати комунальні витрати на зареєстрованого відповідача ОСОБА_2, який фактично у квартирі не проживає, що створює їй перешкоди у користуванні та розпорядженні її майном.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Суду пояснила, що 21.05.2011 року вона з відповідачкою ОСОБА_3 уклала договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. З серпня 2011 року і по теперішній час вона фактично проживає у вказаній квартирі разом зі своїми дітьми. Крім неї та двох її синів у квартирі ніхто не проживає. При укладанні договору купівлі-продажу зазначеної квартири їй було відомо, що у квартирі, крім власників, ще зареєстрований ОСОБА_2 Власник квартири ОСОБА_3 добровільно зняла себе з реєстраційного обліку у зазначеній квартирі, у відповідності з вимогами договору купівлі-продажу. Працівники ріелтерського агентства, які були посередниками при укладанні правочину, пообіцяли їй вирішити питання про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 у зазначеній квартирі, але цього не зробили. Також, позивачка ОСОБА_1 зазначила, що акт про не проживання ОСОБА_2 у зазначеній квартирі не складався, оскільки у комунальному житлово - експлуатаційному підприємстві № 22, яке обслуговує будинок, їй в цьому відмовили, а з офіційною письмовою заявою до керівництва КЖЕП № 22 про встановлення (фіксування) факту не проживання ОСОБА_2, у вказаній квартирі, складання та засвідчення відповідного акту вона не зверталася.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному обсязі, суду пояснила, що квартиру АДРЕСА_1 вона отримала у власність в порядку безоплатної приватизації у 2006 році. Про те, що в цій квартирі зареєстрований ОСОБА_2 вона дізналася лише тоді, коли підготовлювала документи для продажу зазначеної квартири позивачці ОСОБА_1 З ОСОБА_2 вона не знайома і ніколи його не бачила, де на цей час він перебуває їй не відомо.

Натомість, відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні не змогла пояснити яким чином була оформлена приватизація зазначеної квартири лише на її ім'я, при тому, що на той момент в квартирі крім неї був зареєстрований ще й ОСОБА_2, який не надавав згоду на приватизацію зазначеного житлового приміщення. Пояснила, що питаннями приватизації вона особисто не займалася через те, що на той період вона мала на догляді маленьких дітей. Всі документи щодо приватизації квартири оформлювала мати її чоловіка.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом розміщення відповідного оголошення у пресі, що відповідає вимогам ч. 9 ст. 74 ЦПК України.

Представник третьої особи Відділення ГІРФО Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, суду не надано повідомлень про причини неявки в судове засідання. Згідно наказу МВС України № 626 від 17.07.2012 року всі функції відділу громадянства імміграції реєстрації фізичних осіб передано до Державної Міграційної Служби України. Клопотань про залучення до участі у справі в якості третьої особи відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України сторони не заявляли.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В судовому засіданні сторонам роз'яснювалися процесуальні права осіб які беруть участь у справі, в тому числі й право позивача на уточнення позовних вимог, зміну підставу та предмету позову, а також право сторін на звернення до суду із заявами та клопотаннями, в тому числі про витребування, забезпечення доказів. Натомість, клопотань про забезпечення або витребування доказів позивачем в судовому засіданні заявлено не було.

В судовому засіданні встановлено, що 21.05.2011 року між відповідачкою ОСОБА_3, яка діяла від свого імені та як законний представник від імені малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та позивачкою ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 6). Відповідно до п. 6 договору продавцями (ОСОБА_3.) засвідчено, що треті особи не мають право на вищезазначену квартиру. Відповідно до п. 12 договору, продавці зобов'язалися зняти з реєстраційного обліку всіх зареєстрованих осіб до 21.06.2011 року.

Відповідно до Витягу з реєстру про державну реєстрацію прав від 16.06.2011 року, право власності в цілому на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с. 9).

Відповідно до довідки КЖЕП №22 від 16.11.2012 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані чотири особи: ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 При цьому у довідці зазначено, що ОСОБА_2 зареєстрований за зазначеною адресою з 27.07.1998 року (а.с.13).

Підставою звернення ОСОБА_1 з позовом до суду є захист інтересів власника, пов'язаних із реалізацією складової частини змісту права власності - права користування та розпорядженням квартирою АДРЕСА_1, відповідно до ст. 391 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження

Аналізуючи доводи позивача з приводу того, що реєстрація відповідача створює їй перешкоди у реалізації права користування та розпорядження квартирою, суд приходить до висновку, що факт реєстрації відповідача ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 жодним чином не впливає на обсяг прав та інтересів позивача щодо користування та розпорядження вищезазначеним об'єктом права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України N 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження часу з якого ОСОБА_2 фактично не проживає у вищезазначеній квартирі, а також причин через які відповідач припинив проживати за зазначеною адресою. У зв'язку з цим, суд вважає недоведеним те, що відповідач ОСОБА_2 не проживає у вищезазначеному жилому приміщення без поважних причин, у зв'язку з чим приходить до висновку про відсутність підстав вважати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1

Таким чином, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв'язку у сукупності, суд першої інстанції дійшов до висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю та зняття відповідача ОСОБА_2 з реєстрації задоволенню не підлягають.

Вирішуючи у відповідності до ст. 88 ЦПК України питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує, що позивач від сплати судових витрат не звільнений, його вимоги задоволенню не підлягають, тому відшкодуванню за рахунок відповідача також не підлягають.

Керуючись ст.ст.71, 72 ЖК УРСР, ст.ст. 2, 8, 10, 11, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю, зняття з реєстрації -відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивачки ОСОБА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя М.М. Таус