Україна

 АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД     ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ     ОБЛАСТІ

Справа № 22 - 4843/2007 рік                             Головуючий в 1-й інстанції   Васіна Л.А.

Категорія 41                                                      Доповідач -   Осіян О.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2007 року.                                                                        м.  Дніпропетровськ

Колегія     суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного    суду Дніпропетровської області   у складі:

головуючого    судді - Рудь В.В.,

суддів                                      - Осіяна О.М. ,  Ремеза В.А.,

при секретарі»                        - Панченко Д.Б.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Придніпровська залізниця»

на рішення Кіровського районного суду м.  Дніпропетровська від 20 березня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Придніпровська залізниця» про стягнення заробітної плати,  компенсації за невикористану відпустку,  компенсації при звільненні,  додаткової матеріальної допомоги,  компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням термінів її виплати,  -

встановила:

Рішенням Кіровського районного суду м.  Дніпропетровська від 20 березня 2007 року позов1 ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із відповідача на користь позивачки 3 173, 17 гривень належних їй виплат при звільненні.

В апеляційній скарзі Державне підприємство «Придніпровська залізниця» просить скасувати рішення суду,  посилаючись на те,  що суд не повно з'ясував обставини,  що мають значення у справі,  та неправильно застосував норми матеріального права. Суд не зупинив провадження у справі,  оскільки у провадженні Верховного Суду України знаходиться справа за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м.  Дніпропетровська про відмову у поновленні позивачки на роботі. Позивачка до свого звільнення 07 травня 2003 року в усній формі просила адміністрацію підприємства проводити розрахунок готівкою,  а не платіжною карткою. При звільненні і після нього гроші у касі не отримувала,  хоча вони були в наявності. Позивачка сама 15 травня 2003 року подала заяву,  що просить не вважати заробітну плату простроченою та немає претензій до підприємства. Відрахування із вихідної допомоги,  компенсаційних виплат в рахунок погашення отриманого позивачкою кредиту було проведено на підставі заяви самої позивачки від 20 травня 2003 року. Частину належної позивачці суми вона отримала,  висновки суду не відповідають обставинам у справі.

Перевіривши матеріали справи,  законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга не підлягає задоволенню,  а рішення суду необхідно залишити без змін із наступних підстав.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того,  що ОСОБА_1 працювала із 1983 року в дистанції

Ухвала набирає,  законної сили з моменту її проголошення,  але може бути

сигналізації і зв'язку Нижньодніпровськ вузол Придніпровської залізниці. З 20 лютого до 21 квітня 2003 року позивачка знаходилася на лікуванні у зв'язку із хірургічною операцією. Звільнена позивачка була із підприємства 22 квітня 2003 року за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію по інвалідності ,  як інвалід 2 групи на підставі наказу №25/ос від 07 травня 2003 року.

Постановою від 30 січня 2003 року керівництвом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» ОСОБА_1 надана позика у сумі 4000 гривень для оплати за хірургічну операцію із виплатою за два роки.

При звільненні позивачки відповідач не розрахувався з нею по заробітній платі,  компенсації за невикористану відпустку,  компенсації при звільненні та інших виплат,  але частину заборгованості у розмірі 2500 гривень відповідач в наступному сплатив позивачці.

Тому суд,  стягнув залишок не виплаченої суми позивачці,  розмір якого не заперечував відповідач і в суді апеляційної інстанції.

При цьому в обгрунтування необхідності задоволення позову суд правильно посилався на норму  ст. 129 КЗпП України,  яка забороняє відрахування із вихідної допомоги,  компенсаційних та інших виплат і на які не звертаються стягнення.

Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції,  що позивачка до свого звільнення в усній формі просила адміністрацію підприємства проводити розрахунок готівкою,  а не з допомогою платіжної картки,  та що при звільненні і після нього гроші у касі не отримувала без поважних причин не підтверджені об'єктивними та достовірними доказами.

Також безпідставними є твердження скарги про те,  що відрахування із вихідної допомоги,  компенсаційних виплат в рахунок погашення отриманої позики було проведено на підставі заяви самої позивачки,  оскільки законодавством не допускається відрахування із вихідної допомоги,  компенсаційних,  та інших виплат,  належних працівникові.

      Керуючись  ст.  307, 308, 315 ЦПК України,  колегія судців,  -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця» відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м.  Дніпропетровська від 20 березня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення,  але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту її проголошення.