АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

_____________________ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ ___________________________

Справа НОМЕР_1-Ц-1327-Ф/06                                                                            Головуючий суду першої інстанції                       Лісовська В.В.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції         Ломанова Л.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

25 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:

головуючого - судді              Ломанової Л. О.,

судців                                     Притуленко О.В.,

Полянської В. О.

при секретарі                         Апостолові О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до науково-технологічного алмазного концерну «АЛКОН» Національної Академії наук України, Держави Україна в особі її виконавчих органів - Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України, третя особа - ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та науково-технологічного алмазного концерну «АЛКОН» Національної Академії наук України на заочне рішення Судацького міського суду АР Крим від 16 січня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі звернулися до суду з позовом до науково-технологічного алмазного концерну «АЛКОН» Національної Академії наук України (далі - концерн «АЛКОН») про відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю їх доньок, та матеріальної, завданої знищенням належного донькам майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 серпня 2003 року внаслідок пожежі, яка сталася у корпусі НОМЕР_1 пансіонату «Алмаз», розташованому у с Морське м. Судаку АР Крим, загинули доньки ОСОБА_1 та ОСОБА_2- ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які відпочивали по путівці у вказаному пансіонаті. Позивачі посилаються на те, що пожежа мала місце з вини працівників зазначеного пансіонату, та призвела завдання матеріальної шкоди, яка склалася із втрати майна, та моральних страждань, завданих загибеллю доньок.

В процесі розгляду справи позивачі змінювали позовні вимоги, збільшивши розмір моральної шкоди, і визначивши її в сумі 300 000 на користь кожного з позивачів, та зазначили, що моральна шкода їм завдана внаслідок злочину, в зв'язку з чим, відповідно до статті 1177 Цивільного кодексу України, вона повинна бути відшкодована державою, оскільки концерн «АЛКОН» є неплатоспроможним, а Держава Україна є власником пансіонату «Алмаз». Просили стягнути з Держави в особі її виконавчих органів -Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України матеріальну шкоду, завдану знищенням належного донькам майна в сумі 10 720 грн. та відшкодувати моральну шкоду у вказаному в розмірі.

Заочним рішенням Судацького міського суду від 16 січня 2006 року позов задоволено частково. З концерну «АЛКОН» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди стягнуто 10 520 грн. в рівних частках, та в рахунок моральної шкоди - 200 000 грн. на користь кожного з позивачів. У задоволенні решти позову було відмовлено.

Ухвалюючи заочне рішення у справі суд першої інстанції дійшов висновку про те, що концерн «АЛКОН» є державним комерційним підприємством, зі статутом юридичної особи, та несе відповідальність за наслідки своєї діяльності. Згідно з положеннями пункту 3.4 статті 3 статуту концерну «АЛКОН» він відповідає по своїх зобов'язаннях належними активами, на які відповідно до законодавства може бути звернене стягнення. Держава та її органи не відповідають по зобов'язанням концерну, відповідно до положень частини 5 статті 74 Господарського кодексу України.

Позивачі подали апеляційну скаргу на вказане рішення суду, в якій вказують на те, що не згодні зі стягнутою сумою компенсації моральної шкоди. Вважають, що вона не відповідає завданим стражданням. Також не згодні позивачі з висновком суду про відмову у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування шкоди Державою Україна, посилаючись на те, що концерн «АЛКОН» не має можливості сплатити стягнуті суми. ОСОБА_1 та ОСОБА_2просять заочне рішення Судацького міського суду АР Крим від 16 січня 2006 року скасувати, ухваливши нове - про повне задоволення позову, стягнувши при цьому матеріальну та моральну шкоду з Держави Україна.

Також апеляційну скаргу на зазначене рішення подав відповідач - концерн «АЛКОН», який ставить питання про скасування оскаржуваного заочного рішення з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Апелянт вважає, що при розгляді справи в цивільному порядку, суд не встановив ступінь вини інших осіб, винних у тяжких наслідках, що виникли під час пожежі в пансіонаті «Алмаз» і не притягнув до участі у справі відповідні державні структури, яким надані повноваження від держави по нагляду за дотриманням пожежної безпеки. Крім цього зазначає, що концерн «АЛКОН» не укладав угод зі страховою компанією «Астарта», в тому числі на страхування нещасних випадків при туристичній діяльності, судом не встановлено на підставі чого потерпілі знаходились на території пансіонату «Алмаз» і на підставі чого страхова компанія «Астарта» виплатила страхові суми. Вважає, що концерн «АЛКОН» не є суб'єктом туристичної діяльності, на що суд першої інстанції також не звернув уваги.

На апеляційну скаргу концерн «АЛКОН» позивачі подали заперечення, в якому просять вимоги відповідача щодо направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції відхилити, посилаючись на відсутність підстав для цього.

Обговоривши наведені у апеляційних скаргах доводи, перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення представників концерну «АЛКОН» та третьої особи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що посадові особи пансіонату «Алмаз» виявили злочинну недбалість відносно виконання вимог норм і правил щодо пожежної безпеки, що підтверджується вироком Судацького міського суду АР Крим від 14 березня 2005 року, яким ОСОБА_3, третя особа в даній цивільній справі, визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 270 Кримінального кодексу України (а.с. 20-21), а також ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 червня 2005 року (а.с. 22-24).

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 23 Цивільного кодексу України визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру порушення, глибини  фізичних  та душевних  страждань,  погіршення  здібностей  потерпілого  або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно положень частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

В апеляційній скарзі позивачі вказують на те, що вони не згодні з розміром стягнутої суми у рахунок відшкодування компенсації моральної шкоди, вважаючи, що розмір компенсації не відповідає стражданням, яких вони зазнали. Також вони не згодні з висновком суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за рахунок Держави.

Зазначені доводи апелянтів колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки за загальним правилом шкода, завдана особі, в тому числі внаслідок злочину, відшкодовується особою - заподіювачем шкоди. Стаття 1177 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила, відповідно до якого майнова шкода, завдана майну фізичної особи, може бути відшкодована державою. Особливість даної норми полягає у наявності спеціальних обставин, необхідних для виникнення у держави такого обов'язку. Вони, зокрема, передбачають, що відшкодуванню за правилами даної статті підлягає лише шкода, завдана майну фізичної особи. Моральна шкода або шкода, завдана життю та здоров'ю особи внаслідок злочину, відшкодовується за правилами статей 1167-1168, 1195-1208 Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про суб'єкта відповідальності за цим позовом, обґрунтовано задовольнив позов за рахунок власника пансіонату „Алмаз" - концерну «АЛКОН».

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд врахував всі обставини, які мають істотне значення, та визначив розмір компенсації враховуючи вимоги розумності і справедливості. 

Доводи апеляційної скарги позивача не містять правових підстав для скасування рішення за зазначеними обставинами.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі концерну «АЛКОН» про те, що відповідальність за вказаним позовом не повинен нести концерн, колегія суддів також вважає необгрунтованими, оскільки висновок суду з цього приводу грунтується на законі, а саме статтях 1166, 1167, 1172 Цивільного кодексу України, та підтверджується сукупністю доказів, зібраних у справі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про туризм» в редакції від 15 вересня 1995 року, зі змінами, внесеними Законом України від 29 травня 2001 року, туризм - це тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних або професійно-ділових цілях.

Туристичною діяльністю є діяльність з надання різноманітних туристичних послуг відповідно до вимог вказаного Закону, тобто організація відпочинку та оздоровлення населення.

Суб'єктами туристичної діяльності є підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, що зареєстровані у встановленому чинним законодавством України порядку.

Судом встановлено, що пансіонат «Алмаз» є підрозділом концерну «АЛКОН», без права юридичної особи. Згідно «Положення про пансіонат «Алмаз», затвердженого генеральним директором концерну «АЛКОН» 9 червня 1998 року, він створений для організованого відпочинку та оздоровлення працівників концерну, підприємств системи Національної Академії наук України та населення. Вказаним положенням пансіонату було надано право на укладення від свого імені договорів з юридичними та фізичними особами, а дирекції концерну «АЛКОН» - право встановлювати ціни та тарифи за надання послуг і вартість путівок. Також було встановлено, що вартість путівок для працівників концерну «АЛКОН» повинна узгоджуватися з профспілковим коміНОМЕР_1

На підставі зазначеного положення, між пансіонатом «Алмаз» і підприємством «Істок-Тур» був укладений договір доручення від 21 квітня 2003 року про організацію відпочинку громадян відповідно з графіком заїздів. Відповідно до умов пункту 3.5 вказаного договору підприємство «Істок-Тур» забезпечувало відпочиваючих ваучерами, які пансіонат «Алмаз» обмінював на путівку.

З матеріалів справи вбачається, що пансіонат «Алмаз» був включений до Єдиного реєстру підприємств і організацій України як підрозділ концерну «АЛКОН», при цьому вид діяльності визначений як «оздоровчі заклади і заклади відпочинку», тобто його діяльність регулюється Законом України «Про туризм».

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що концерн «АЛКОН» є державним комерційним підприємством, зі статусом юридичної особи, та несе відповідальність за наслідки своєї діяльності. Згідно з положеннями пункту 3.4 статті 3 його статуту, концерн відповідає за своїми зобов'язаннями належними активами, на які відповідно до законодавства може бути звернене стягнення, Держава та її органи не відповідають за зобов'язаннями концерну, відповідно до положень частини 5 статті 74 Господарського кодексу України.

Згідно з пунктом 3.1 статуту концерну «АЛКОН», концерн є юридичною особою, зареєстрований у Єдиному Державному реєстрі підприємств і організацій України відповідно до вимог статті 80 Цивільного кодексу України. Предметом діяльності концерну «АЛКОН» є зокрема і санаторно-медичні, оздоровчо-спортивні та туристичні послуги (пункт 2.3 його статуту). Концерн як юридична особа відповідає за діяльність створених ним філій та відокремлених підрозділів, що не є юридичними особами, і на нього розповсюджуються усі види діяльності, по яких зареєстровані його відокремлені підрозділи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що концерн «АЛКОН» є суб'єктом туристичної діяльності і повинен був забезпечувати особисту безпеку туристів та збереження їх майна, що передбачено статтею 20 Закону України «Про туризм».

Не можна визнати обґрунтованими також доводи апелянта - концерну «АЛКОН» -про те, що суд повинен був притягнути до участі у справі інших осіб, що наділені повноваженнями від держави по нагляду за дотриманням пожежної безпеки, оскільки у суду не було на це достатніх підстав, тому що з матеріалів справи випливає, що прокуратурою міста Судака АР Крим проводилась перевірка за фактами службової недбалості співробітників СДПЧ № 33 м. Судака і постановою прокуратури від 13 січня 2005 року в порушенні кримінальної справи відмовлено за пунктом 2 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України.

Матеріали справи не містять відомостей про достатність підстав для залучення до участі у справи підприємства «Істок-Тур» та ВАТ СК «Астарта».

Як випливає з матеріалів справи, між пансіонатом «Алмаз» і підприємством «Істок-Тур» був укладений договір доручення від 21 квітня 2003 року про організацію відпочинку громадян. Згідно вказаного договору підприємство «Істок-Тур» є посередником у розповсюдженні путівок на відпочинок у пансіонат «Алмаз», який обслуговував відпочиваючих. Якої-небудь відповідальності зазначеного підприємства («Істок-Тур») перед відпочиваючими за цим договором не передбачено.

Із сукупності зібраних у справі доказів також випливає, що підприємство «Істок-Тур», в свою чергу, 12 червня 2003 року уклало з Республіканською страховою компанією «Крим-Оранта», правонаступником якої є відкрита акціонерне товариство «СК Астарта», договір страхування відповідальності перед третіми особами № 2/14. Укладання зазначеного договору не суперечить вимогам статті 17 Закону України «Про страхування».

Відповідно до умов договору страхування № 2/14 від 12 червня 2003 року, об'єктом страхування є відшкодування шкоди, завданої життю та здоров'ю третіх осіб у випадках наявності страхових ризиків внаслідок туристичної діяльності. Пунктами 2.2.1 і 5.9 вказаного договору була визначена грошова сума, в межах якої відповідно до умов договору страхова компанія  «Крим - Орат-а» зобов'язалась  провести  виплату при настанні страхового випадку згідно з лімітом відповідальності. Відшкодування моральної шкоди умовами договору не передбачено.

Безспірно встановлено, що страхова компанія виконала умови вказаного договору, незважаючи на те, що згідно з пунктом 4.3.2 Правил страхування відповідальності перед третіми особами, затвердженими РСК «Крим-Оранта» 25 лютого 2002 року не покладається відповідальність за дії чи бездіяльність, у яких є ознаки злочину.

З урахуванням наведеного, оскільки вина працівника пансіонату «Алмаз» концерну «АЛКОН», яким під час виконання трудових (службових) обов'язків була допущена злочинна недбалість, внаслідок якої завдана шкода позивачу, підтверджена вироком суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який відмовив у клопотанні відповідача про залучення до участі у справі вказаних юридичних осіб.

Оскільки Положенням пансіонату «Алмаз» передбачено право на укладення договорів від свого імені, концерну «АЛКОН» не може посилатись на те, що йому не було відомо про укладення вказаних договорів.

Доводи апеляційної скарги концерну «АЛКОН» про те, що суд першої інстанції допустив порушення процесуального законодавства і розглянув цивільну справу без відкриття провадження по справі, не можуть бути підставою до скасування ухваленого по справі рішення з цього приводу.

З матеріалів справи вбачається, що вказана цивільна справа виникла з кримінальної справи, під час розгляду якої були заявлені цивільні позови, зокрема і позивачами. На підставі ухвали Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 червня 2005 року, яким був скасований вирок Судацького міського суду від 14 березня 2005 року в частині вирішення цивільних позовів з направленням справи для розгляду цивільних позовів у порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції прийняв позови всіх позивачів до розгляду в порядку цивільного судочинства і 18 жовтня 2005 року постановив ухвалу про роз'єднання в самостійні провадження позовів кожного з позивачів.

Також не мають правових підстав для скасування рішення доводи апеляційної скарги про порушення судом інших процесуальних норм, оскільки відповідно до частини З статті 309 Цивільного процесуального кодексу України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного та керуючись статями 303, 307, 308, 313, 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2, а також апеляційну скаргу науково-технологічного алмазного концерну «АЛКОН» Національної Академії наук України відхилити.

Заочне рішення Судацького міського суду АР Крим від 16 січня 2006 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення, однак

може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців здня набрання

законної сили.