Номер провадження № 22-ц/1590/11125/12

Головуючий у першій інстанції Жигулін

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2012 м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів - Каранфілової В.М., Фальчука В.П.,

при секретарі - Корбі Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення, стягнення неустойки, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду до ОСОБА_2 з позовом в подальшому уточненим (а. с. 111) про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення в сумі 96726 грн., стягнення неустойки в сумі 9894 грн., стягнення моральної шкоди в сумі 100000 грн. мотивуючи це тим, що між сторонами 01.01.2009 року був укладений договір оренди приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1, згідно якого була первісно встановлена орендна плата 250 грн. на місяць. При цьому згідно п. 5.1.9. договору передбачена можливість зміни вартості орендної плати один раз у 6 місяців протягом поточного року договору, про що орендодавець повідомляє орендаря не пізніше ніж за 1 місяць до зміни орендної плати. Позивачем 14.09.2010 року було направлено відповідачу повідомлення про підвищення розміру щомісячної орендної плати за договором оренди до суми еквівалентної 1500 доларів США по курсу НБУ на день розрахунку, у зв`язку з чим орендарю запропоновано укласти додаткову угоду до договору оренди, яке було отримано відповідачем 16.09.2010 року. Згідно відповіді ОСОБА_2 від 23.09.2010 року вбачається, що орендар відмовляється від пропозиції щодо підвищення щомісячної орендної плати та запропонувала вирішувати питання щодо розірвання договору оренди в судовому порядку. Заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09.03.2011 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 01.06.2011 року договір оренди нажитих приміщень магазину за адресою: АДРЕСА_1, укладений 01.01.2009 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розірваний, відповідача ОСОБА_2 зобов`язано звільнити приміщення магазину. 06.06.2011 року в порядку виконання рішення суду про розірвання договору оренди, яке набрало законної сили, ОСОБА_2 звільнила орендоване приміщення, про що сторонами було підписано відповідний акт. В період судового спору позивачем 30.03.2011 року було повторно направлено повідомлення про підвищення щомісячної орендної плати до 20000 грн. на адресу відповідача, яке отримано останньою 31.03.2011 року. Згідно відповіді ОСОБА_2 на адресу позивача від 05.04.2011 року вбачається, що орендар посилаючись на рішення суду про розірвання договору оренди, відмовляється від підвищення орендної плати. Проте, позивач вважає, що судові рішення про розірвання договору на час його звернення з пропозицією про підвищення орендної плати, не набрали законної сили, а відповідач користувалася приміщеннями магазину до

_____________________________________________________________________________________

Справа № 22-ц/1590/11125/12

Головуючий у 1-ї інстанції Жигулін С.М.

Доповідач Таварткіладзе О.М.

Категорія: 23

06.06.2011 року і тому має заборгованість виходячи із підвищеної ставки щомісячної орендної плати. У відповідності до отриманих повідомлень, підвищення орендної плати відбулося з 16.10.2010 року до 30.04.20111 року включно в сумі 1500 доларів США, внаслідок чого заборгованість складає 9750 доларів США, що згідно курсу НБУ на час подання позовної заяви становить 77730 грн. За період з 01.05.2011 року до 06.06.2011 року згідно підвищення орендна плата складає 20000 грн., внаслідок чого заборгованість становить 23996 грн., а загальна сума заборгованості складає 101726 грн. Крім того, відповідач не платила орендну плату від дня укладення договору з 01.01.2009 року до 16.10.2010 року, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 5375 грн. Оскільки з вини відповідача своєчасно не виконувалися договірні зобов`язання, він за вказаний період часу має сплатити неустойку у вигляді пені в сумі 9894 грн. Також позивачу нанесено моральну шкоду в сумі 100000 грн., яка міститься у протиправній поведінці відповідача по відношенню до позивача і членів його родини. Позивач вимушений був витрачати багато часу та коштів на відновлення свого порушеного права невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди. Крім того при передачі магазину в оренду, приміщення були у належному стані, але на момент звільнення приміщень, останні перебували у стані, непридатному для використання і потребує капітального ремонту. Також частина обладнання при вивільненні приміщення магазину, було вивезено орендарем. Крім того внаслідок складних життєвих обставин та погіршення стану здоров`я позивач потребував медичної операції і мав потребу у грошових коштах і тому за відмови відповідача на підвищення щомісячної орендної плати, вимушений був укласти договір завдатку з ОСОБА_4 згідно якого було обумовлено укласти договір купівлі-продажу нежитлових приміщень магазину не пізніше 16.12.2010 року. Однак відповідач відмовилася на прохання позивача, який пояснив їй його життєву ситуацію, звільнити приміщення магазину і звільнила його лише за рішенням суду, що позбавило позивача можливістю розпорядитися своєю власністю. Позивач оцінює моральну шкоду у 100000 грн.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 жовтня 2012 року позов ОСОБА_1 на рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1603 грн., в іншій частині позову відмовлено за безпідставністю позовних вимог. Вирішено питання про судові витрати.

На вказане рішення ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій апелянт просить рішення суду 1-ї інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у повному обсязі, посилаючись на порушення судом 1-ї інстанції при постановленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних стосунків і закон, який їх регулює.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення та відмовляючи у стягненні неустойки, стягненні моральної шкоди, суд 1-ї інстанції виходив з того, що між позивачем і відповідачем був укладений договір оренди нежилого приміщення (магазину) від 01.01.2009 року з орендною платою 250 грн. щомісячно. При цьому згідно п. п. 5.1.9. договору оренди передбачено право орендодавця один раз у 6 місяців на протязі поточного року договору змінити розмір орендної плати, про що він повідомляє орендаря не менш, як за один місяць до змін орендної плати. У разі зміни орендної плати сторони укладають і підписують додаткову угоду до цього договору. Проте, на неодноразові пропозиції позивача щодо збільшення орендної плати, сторони згоди не досягли та додаткову угоду (угоди) з цього питання не уклали. Заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 березня 2011 року договір оренди, укладений 01.01.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано та згідно акту від 06.06.2011 року ОСОБА_2 повернула орендоване приміщення ОСОБА_1 Позивачем не представлено суду підписаних сторонами додаткових угод про збільшення встановленої договором оренди орендної плати, внаслідок чого посилання позивача на заборгованість, розрахованої у розмірі орендної плати більше ніж 250 грн. щомісячно, суд вважав необґрунтованими та стягнув на користь позивача визнану відповідачем заборгованість за договором оренди на загальну суму 2250 грн. із розрахунку орендної плати 250 грн. щомісячно. У відповідності до п. 8.8.1. договору оренди від 01.01.2009 року у разі прострочення по оплаті орендних платежів орендар зобов`язаний сплатити на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Однак позивачем у порушення вимог ст. 60, 131 ЦПК України не надані розрахунки облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, що суд вважав за обставину, яка унеможливлює проведення судом самостійних розрахунків та підставою відмови у задоволенні позовних вимог у вказаній частині. Суд 1-ї інстанції також вважав вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача моральної шкоди внаслідок порушення орендарем умов та відмову самостійно звільнити орендоване приміщенні після недосягненням згоди про збільшення орендної плати, що потягнуло продовження строку користування приміщенням, необґрунтованими, оскільки позивач після отримання відмови про збільшення розміру орендної плати та відмови орендаря звільнити у зв`язку з цим орендоване приміщення тривалий час не вирішував питання про розірвання договору оренди та про виселення відповідача.

Згідно договору оренди нежилого приміщення (магазину) від 01 січня 2009 року ОСОБА_5, діюча за довіреністю від імені ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняла у строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення - 1-й поверх нежитлової будівлі площею 75 кв. м., що позначена на плані літером «Б», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Об`єкт надається орендарю для розміщення магазина промислових товарів. Термін дії договору обчислюється з моменту підписання обома сторонами договору акту прийому-передачі і складає 35 місяців, а саме до 01 грудня 2011 року включно. У випадку відчуження об`єкту орендар зобов`язаний після отримання повідомлення звільнити об`єкт оренди у термін 2 місяці з моменту отримання повідомлення. Плата за користування приміщенням становить 250 грн. щомісячно. Орендодавець має право змінити розмір орендної плати один раз в 6 місяців на протязі поточного року договору, про що повідомляє орендаря не менш, як за один місяць до зміни орендної плати. У разі зміни орендної плати сторони укладають і підписують додаткову угоду до цього договору (а. с. 8-11).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно

ставляться.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно п. п. 8.1.1. договору оренди орендодавець має право змінити розмір орендної плати один раз в 6 місяців на протязі поточного року договору, про що повідомляє орендаря не менш, як за один місяць до зміни орендної плати. У разі зміни орендної плати сторони укладають і підписують додаткову угоду до цього договору.

Отже з умов договору оренди випливає право орендодавця ініціювати зміну розміру орендної плати один раз в 6 місяців на протязі поточного року договору з повідомленням орендаря не менше, як за один місяць до зміни орендної плати, але при цьому для досягнення такої зміни обом сторонам необхідно укласти та підписати додаткову угоду до договору оренди.

Посилання апелянта на існування в нього права змінювати розмір орендної плати направленням повідомлення орендарю, є неспроможними, оскільки з умов договору випливає що ініціювання орендодавцем питання щодо зміни орендної плати з завчасним повідомленням орендодавця не має наслідком безумовну зміну розміру орендної плати без досягнення згоди з орендарем підписання додаткової угоди до договору оренди.

Тому судова колегія вважає, що суд 1- інстанції прийшов до правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 96726 грн. розрахованої за збільшеним розміром орендної плати, оскільки жодного належного доказу про існування підписаної сторонами договору додаткової угоди про збільшення орендної плати позивачем не надано.

При цьому задоволення районним судом позовних вимог в сумі 2250 грн., визнаній відповідачем не потребує у відповідності до ч. 1 ст. 61 ЦПК України доказування було правильно покладено у рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність у нього обов`язку надавати розрахунок заборгованості по пені та про порушення судом 1-ї інстанції законодавства при прийнятті рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені з посиланням на ненадання позивачем розрахунку такої заборгованості, оскільки належним доказом заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення пені внаслідок порушення умов договору є саме розрахунок заборгованості, з відображенням точного періоду порушення зобов`язання у днях та зазначенням подвійної облікової ставки НБУ. У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже в даному випадку такий обов`язок покладено Законом на позивача.

Отже, висновок суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 9894 грн. є мотивованим та заснованим на вимогах процесуального законодавства.

Судова колегія вважає неспроможними посилання апелянта на спричинення йому відповідачем моральної шкоди в сумі 100000 грн. відмовою у збільшенні запропонованого розміру орендної плати та відмовою звільнити приміщення на вимогу позивача, оскільки з умов договору оренди, вбачається, що збільшення орендної плати є вільним волевиявленням сторін і тому його відсутність не може бути покладено у вину стороні договору. Крім того, обставини спричинення моральної шкоди, наведені в позовній заяві та в апеляційній скарзі щодо неможливості продати орендоване приміщення без його звільнення орендарем, суперечать п. п 4.4. договору, який передбачає, що у випадку відчуження об`єкту орендар зобов`язаний після отримання повідомлення звільнити об`єкт оренди у термін 2 місяці з моменту отримання повідомлення.

Тому судова колегія вважає висновок суду 1-ї інстанції про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 100000 грн. таким, що відповідає матеріалам справи.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 317 ЦПК України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -відхилити.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.10.2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили ухвалою суду.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: В.М. Каранфілова

В.П. Фальчук