Справа № 1309/1-567/11 Головуючий у 1 інстанції: Палюх Н.М.
Провадження № 11/1390/277/12 Доповідач: Марітчак Т. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючогоМарітчака Т.М.,
суддів апеляційного судуГалина В.П., Березюка О.Г.,
за участю прокурораШахрайчук Н.І.,
засудженогоОСОБА_5
та його захисникаОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляцію засудженого ОСОБА_5 на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 14 грудня 2011 року, яким -
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, невійськовозобов'язаного, середньою освітою, розлученого, не працюючого, відповідно до ст. 89 КК України без судимості, -
визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 15 -ч. 1 ст. 115 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_5 -утримання під вартою, залишено без змін до вступу вироку в законну силу.
Вироком суду постановлено строк відбування покарання засудженому ОСОБА_5 рахувати з 17.07.2011 року, тобто з часу його затримання.
Вироком суду також вирішено питання з речовими доказами у відповідності до вимог ст. 81 КПК України.
Судом стягнуто судові витрати із засудженого ОСОБА_5 в користь НДЕКЦ при ГУМВС України у Львівській області на суму 1 744,68 грн. за проведення експертизи (т. 2, а.с. 29-33, 38-42, 52-57).
Вироком суду також стягнуто з засудженого ОСОБА_5 на користь Комунальної 8-ї міської клінічної лікарні Управління охорони здоров'я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради 1 160,10 грн. понесених витрат на лікування потерпілої ОСОБА_7.
Вироком суду першої інстанції, ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він 17 липня 2011 року близько 19.00 год., знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та маючи умисел на вчинення умисного вбивства ОСОБА_7, під час сварки, на грунті надуманих образ в його адресу зі сторони потерпілої та особистих неприязних відносин з останньою, умисно наніс ОСОБА_7 один удар ножем в ділянку життєво важливого органу - живота, заподіявши, згідно з висновком судово-медичної експертизи за № 295/11 від 27 липня 2011року тілесне ушкодження у вигляді одного проникаючого поранення живота з ушкодженням брижі тонкого кишківника, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, однак, свого злочинного умислу до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, так як потерпілій вчасно була надана медична допомога.
В апеляції від 28.12.2011 року, засуджений ОСОБА_5 просить вирок Залізничного районного суду м. Львова стосовно нього змінити, і призначити більш м'яке покарання, врахувавши його вік та стан здоров'я. Обгрунтовуючи доводи апеляції засуджений ОСОБА_5 просить врахувати, що потерпіла ОСОБА_7 повністю простила його і жодних претензій до нього не має та те, що під час досудового розслідування він співпрацював із слідством і не ухилявся від слідства та суду.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 просять перекваліфікувати дії засудженого із ч. 2 ст. 15 -ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України та пом'якшити при значене судом покарання, покликаючись на те, що у ОСОБА_5 не було умислу на позбавлення життя потерпілої ОСОБА_7, з якою засуджений проживав.
Заслухавши доповідача, думку засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 про зміну оскаржуваного вироку в частині кваліфікації дій засудженого та пом'якшення призначеного судом першої інстанції покарання, прокурора про залишення вироку суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_5 підлягає до задовольнення з наступних підстав.
Вина засудженого ОСОБА_5 в нанесенні одного удару ножем в живіт потерпілій ОСОБА_7, при обставинах, зазначених у вироку суду першої інстанції повністю стверджується доказами, перевіреними судом першої інстанції, зокрема: показаннями потерпілої ОСОБА_7; свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11; протоколом огляду місця події -приміщення квартири за АДРЕСА_1 від 17.07.2011 року з фототаблицями (т. 1, а.с. 9-23); протоколом вилучення від 17.07.2011 року (т. 1, а.с. 24), за яким вилучено особисті речі потерпілої ОСОБА_7, а саме резинові тапочки із слідами РБК, розрізану нічну сорочку зі слідами РБК, халат, рушник із слідами РБК, нижню білизну; протоколом відтворення обстановки та обставин події з фототаблицями від 25.07.2011 р. (т. 1, а.с. 97-103), за яким ОСОБА_5 розповів і показав, як саме він наніс удар ножем в живіт ОСОБА_7.
Не заперечує своєї вини в нанесенні удару ножем в живіт потерпілій, при обставинах, зазначених у вироку суду і сам засуджений ОСОБА_5.
Відповідно до висновку експерта за № 295/11 від 27.07.2011 року (т. 1, а.с. 124-125), за яким у потерпілої ОСОБА_7 виявлено ушкодження брижі тонкого кишківника розмірами 2,5 х 0,5 см. Рана у черевини розмірами 4,5 х 2,5 см. У ОСОБА_7 було одне проникаюче поранення живота з ушкодженням брижі тонкого кишківника, котре заподіяне колюче-ріжучим чи подібним на нього знаряддям незадовго до поступлення в лікарню, не могло утворитися при падінні з висоти власного росту, могло утворитися при обставинах вказаних у постанові на дану експертизу та при відтворенні обстановки та обставин події від 25.07.2011 року. Це ушкодження було небезпечним для життя на момент заподіяння та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.
Показаннями потерпілої ОСОБА_7 та експерта ОСОБА_12 в судовому засіданні про те, що враховуючи характер наявного тілесного ушкодження у потерпілої, розмір леза кухонного ножа, удар в живіт потерпілої був нанесений прямолінійно, із прикладанням значної сили, а тому не міг бути нанесений випадково, спростовуються покликання засудженого ОСОБА_5 про те, що він випадково спричинив ножове поранення потерпілій, невчасно повернувшись з ножем в руці та задівши її випадково.
Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.07.2011 року (т. 1, а.с. 39), згідно якого 17.07.2011 року близько 20.50 год. ОСОБА_5 перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Однак, на думку колегії суддів, правильно встановивши фактичні обставини у справі, суд першої інстанції помилково кваліфікував дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15 -ч. 1 ст. 115 КК України, як замах на умисне вбивство.
З матеріалів справи вбачається, що засуджений ОСОБА_5 та потерпіла ОСОБА_7 були співмешканцями і проживали разом в квартирі за АДРЕСА_1, де і знаходились двоє на час вчинення ОСОБА_5 даного злочину.
З показань потерпілої ОСОБА_7 вбачається, що після нанесення їй удару ножем в живіт під час побутової сварки, її співмешканець ОСОБА_5 пробував їй допомогти і намагався витягнути ніж. Однак, коли не зміг цього зробити, то пішов на вулицю зустрічати медичних працівників, оскільки вона викликала швидку медичну допомогу (т. 1, а.с. 25-28; 42-47, т. 2, а.с. 184).
З пояснення свідка ОСОБА_9 вбачається, що коли вони -працівники швидкої медичної допомоги приїхали за викликом до потерпілої ОСОБА_7, то їм відкрив двері чоловік потерпілої, як виявилось пізніше, саме він і наніс удар ножем потерпілій в живіт (т. 1, а.с. 72; т. 2, а.с. 202).
Відповіднодо п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України за № 2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи»для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Однак, на думку колегії суддів, судом першої інстанції не дотримано цих вимог вищезазначеної Постанови Пленуму ВСУ, внаслідок чого суд першої інстанції не врахувавши сукупності всіх обставин вчиненого ОСОБА_5 діяння, прийшов до необґрунтованого і помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_5 ознак складу злочину за ч. 2 ст. 15 -ч. 1 ст. 115 КК України, тобто замаху на умисне вбивство потерпілої.
З матеріалів справи вбачається, що засуджений ОСОБА_5 як в цей день, так і в інші дні не погрожував вбивством своїй співмешканці ОСОБА_7 і жодного мотиву для цього у нього не було. Навпаки, виходячи з того, що засудженим нанесено потерпілій ОСОБА_7 всього один удар ножем, а засуджений ОСОБА_5, знаходячись з пораненою ОСОБА_7 в одній квартирі, при відсутності інших очевидців хоча і мав можливість завдати їй повторно удари ножем з метою вбивства чи іншим чином довести свій умисел на вбивство до кінця, однак не робив жодних спроб для цього.
Навпаки, засуджений ОСОБА_5 після спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_7, став допомагати їй, в тому числі пішов зустрічати працівників швидкої медичної допомоги, яких викликала потерпіла.
Вищенаведені факти, встановлені судом першої інстанції, свідчать, на думку колегії суддів про відсутність у ОСОБА_5 умислу на умисне вбивство потерпілої ОСОБА_7, а його дії необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України, як спричинення тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, оскільки він під час побутової сварки із своєю співмешканкою ОСОБА_7 умисно наніс їй удар кухонним ножем в живіт, спричинивши тяжке тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння.
Суд першої інстанції обгрунтовано, не надав віри показанням засудженого ОСОБА_5 про необережне спричинення тілесного ушкодження потерпілій як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, оскільки вони спростовуються дослідженими судом доказами та правильно розцінив їх як такі, що дані засудженим з метою ухилення від відповідальності за скоєний злочини.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5, колегія суддів виходить з того, що він позитивно характеризується, потерпіла ОСОБА_7 повністю простила йому скоєне і просить не позбавляти його волі та вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки він вчинив злочин перебуваючи в стані алкогольного сп'янінні і саме таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів та відповідає тяжкості вчиненого ним злочину, особі винного, у відповідності до вимог ст. 65 КК України.
Суд першої інстанції, на думку колегії суддів, правильно вирішив питання про судові витрати та цивільний позов прокурора про стягнення витрат на лікування.
Керуючись ст.ст. 362, 366, 367 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляцію засудженого ОСОБА_5 задовольнити, а вирок Залізничного районного суду м. Львова від 14 грудня 2011 року стосовно ОСОБА_5 змінити.
Перекваліфікувавши дії ОСОБА_5 з ч. 2 ст. 15 -ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України і вважати його засудженим за ч. 1 ст. 121 КК України до 6 (шести) років позбавлення волі.
В решті цей вирок залишити без змін.
Судді:
підпис підпис підпис
Марітчак Т.М. Галин В.П. Березюк О.Г.