Справа № 22-ц-1336 2007р.                  Головуючий у 1-й інстанції Кудін A.M.

Категорія 41                                             Суддя-доповідач            Данильченко Л.О.

РІШЕННЯ

іменем України

23 жовтня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого - Смирнової Т.В.

суддів - Данильченко Л.О.,  Ільченко О.Ю.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

та осіб,  які беруть участь у справі - представника відповідача П'яткової

О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Охтирського міськрайонного суду від 04 вересня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1до Відкритого акціонерного товариства «Нафтопроммаш» про стягнення заробітної плати та моральної шкоди,  -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2007 року ОСОБА_1звернувся до суду з зазначеним позовом,  обґрунтовуючи свої вимоги тим,  що він з 1994 року по 3 липня 2007 року працював сантехником на ВАТ «Нафтопроммаш»,  але з жовтня 2006 року йому не виплачувалась заробітна плата,  заборгованість по якій склала 4401, 44 грн. після зміни позовних вимог позивач просив стягнути на його користь заборгованість по зарплаті у сумі 3588, 38 грн. Крім того,  позивач зазначив,  що невиплатою заробітної плати йому спричинена моральна шкода,  яку він оцінює в 1600 грн.,  а також просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у сумі 672 грн.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду від 04 вересня 2007 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ВАТ «Нафтопроммаш» на користь ОСОБА_1. заборгованість по заробітній платі в розмірі 3588, 38 грн.,  моральну шкоду в розмірі 350 грн. та судові витрати на правову допомогу в сумі 100 грн.,  а всього 4038 грн. 38 коп.

Стягнуто з ВАТ «Нафтопроммаш» судовий збір в розмірі 51 грн. на користь держави та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1просить змінити рішення суду першої інстанції та стягнути з ВАТ «Нафтопроммаш» на користь позивача

витрати на правову допомогу в розмірі 672 грн. Вважає,  що суд порушив норми матеріального і процесуального права та неправомірно відмовив у стягненні цих витрат,  оскільки відповідач в даній справі не звільняється від сплати судових витрат.

Також апелянт зазначає,  що суд не провів повного дослідження доказів,  і не врахував,  що дві години ОСОБА_2 витратив на підготовку та написання позовної заяви,  а також не врахував,  що він на протязі 1, 5 години брав активну участь у судових засіданнях.

Вивчивши матеріали справи,  перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги,  заслухавши пояснення представника відповідача П'яткової О.С,  яка не згодна з доводами апелянта,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню,  а рішення суду - зміні в частині розміру витрат на правову допомогу з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи,  рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення моральної шкоди сторонами не оскаржується.

Однак з рішенням у частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомоги у розмірі 100 грн. погодитись не можна.

Відповідно до ч. 1  ст.  88 ЦПК України,  стороні,  на користь якої ухвалено рішення,  суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Відповідно до п. 2 ч.3  ст.  79 ЦПК України,  до судових витрат,  серед інших,  належать і витрати на правову допомогу.

Статтею 84 ЦПК України встановлено,  що витрати,  пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права,  несуть сторони,  крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Ухвалюючи рішення про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 100 грн.,  суд першої інстанції враховував час,  затрачений на складання позовної заяви,  на участь у судових засіданнях,  невелику складність справи.

Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції і вважає,  що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини,  що мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1  ст.  56 ЦПК України,  правову допомогу може надавати особа,  яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

З матеріалів справи вбачається,  що між позивачем ОСОБА_1та фахівцем у галузі права ОСОБА_2було укладено угоду про надання юридичної допомоги при ведення цивільної справи в суді (а.с. 4),  за надану юридичну допомогу позивачем сплачено за квитанцією 672 грн. (а.с.  4- зворот).

Апеляційному суду апелянт надав відповідний документ,  якими підтверджується статус ОСОБА_2.  як фахівця у галузі права,  а саме: копію диплому про вищу повну освіту за спеціальністю «Правоохоронна діяльність»,  кваліфікацією юрист (а.с. 45).

Враховуючи викладене,  колегія суддів дійшла висновку,  що ОСОБА_2є фахівцем у галузі права,  про що свідчить його диплом про вищу юридичну освіту,  і за законом він має право на надання правової допомоги.

З укладеної між позивачем та ОСОБА_2.  угоди (а.с. 4) вбачається,  що ОСОБА_2надавав правову допомогу саме як фахівець у галузі права,  а не як представник позивача.

Також про це свідчать копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_2(а.с.  14),  копія свідоцтва про сплату єдиного податку (а.с.  15),  тобто вбачається,  що ОСОБА_2 офіційно і на постійній основі займається таким видом підприємницької діяльності як надання юридичних послуг.

Таким чином,  колегія суддів дійшла висновку,  що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат,  понесених ним в зв'язку оплатою правової допомоги фахівця в галузі права.

Відповідно до ч. 2  ст.  84 ЦПК України,  граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

На даний час це питання врегульоване Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат,  пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ,  і порядок їх компенсації за рахунок держави».

Так,  граничний розмір витрат,  пов'язаних з правовою допомогою стороні,  на користь якої ухвалено рішення у цивільній справі у випадку,  якщо компенсація сплачується іншою стороною,  не повинен перевищувати суму,  що обчислюється з огляду на те,  що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Правова допомога надавалась позивачу в липні - вересні 2007 року.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з відповідними змінами,  розмір мінімальної заробітної плати в період з 01 липня 2007 року по 01 жовтня 2007 року становив 440 грн.

Таким чином,  виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 440 грн.,  за годину роботи фахівця в галузі права виплачується 40% від 440 грн.,  що становить 176 грн.

З акту приймання-передачі виконаних робіт із погодинним розрахунком вартості роботи (а.с. 42),  вбачається,  що на підготовку позовної заяви,  її написання фахівцем ОСОБА_2.  затрачено дві години.

Апелянт стверджує,  що позов складався у його присутності,  і це не спростовано відповідачем,  тому колегія погоджується з тим,  що фахівцем витрачено 2 години на підготовку та складання позову.

Однак ствердження апелянта про те,  що ОСОБА_2приймав участь у трьох судових засіданнях і затратив на це півтори години,  спростовуються наявними у справі протоколами судових засідань (а.с. 8,  21-22).

Так,  в даній справі відбулось всього два судових засідання - попереднє судове засідання 21 серпня 2007 року (а.с. 8) та судове засідання 04 вересня 2007 року (а.с. 21-22),  а не три,  як стверджує апелянт.

Крім того,  вбачається,  що ОСОБА_2брав участь лише в одному судовому засіданні 04 вересня 2007 року,  яке тривало з 9-20 години до 10-00 години,  тобто ним було затрачено всього 40 хвилин.

За таких обставин,  колегія суддів не може погодитись з погодинним розрахунком,  що наданий апелянтом,  і вважає,  що час,  затрачений ОСОБА_2.  на участь у судовому засіданні становить 40 хвилин,  а не півтори години.

Таким чином,  загальний час роботи фахівця в даній справі складає 2 години 40 хвилин (це приблизно 2, 67 години)

При цьому граничний розмір витрат на правову допомогу не може перевищувати 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи фахівця у галузі права,  тобто 176 грн. за одну годину роботи.

Таким чином,  виходячи з того,  що фахівцем у галузі права ОСОБА_2.  було затрачено 2, 67 години роботи для надання правової допомоги ОСОБА_1.,  то граничний розмір витрат на правову допомогу,  що підлягає стягненню з відповідача,  не може перевищувати 2, 67 год. х 176 грн. = 469,  92 грн.

Позивач просив стягнути на його користь з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 672 грн.,  однак дана сума перевищує граничний

розмір витрат,  тому колегія суддів вважає,  що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 469,  92 грн.

Таким чином,  відповідно до п.1 ч. 1  ст.  309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру стягнутих витрат на правову допомогу,  з постановлениям в цій частині нового рішення про стягнення 469 грн. 92 коп.,  а не 100 грн.,  як визначив суд першої інстанції.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  307,  309,  313-314,  316 ЦПК України,  колегія суддів:

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду від 04 вересня 2007 року змінити в частині розміру стягнутих витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги ОСОБА_1про стягнення витрат на правову допомогу задовольнити частково та стягнути з ВАТ «Нафтопроммаш» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 469 грн. 92 коп.,  а не 100 грн.,  як зазначив суд першої інстанції.

В іншій частині рішення Охтирського міськрайонного суду від 04 вересня 2007 року в даній справі залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.