апеляційний суд автономної республіки крим

Справа № 22-а-1612-Ф/06     Головуючий суду першої інстанції:                    Копилян В.А.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції:     Ломанова Л.О.

ПОСТАНОВА

'    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого - судді              Ломанової Л.О.

суддів:                                     Притуленко О.В.,

Полянської В.О.

при секретарі                         Апостолові О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом заступника військового прокурора Феодосійського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до Військового комісаріату АР Крим про зобов'язання відповідача зробити перерахунок пенсії та її виплату за апеляційною скаргою представника Військового комісаріату АР Крим на постанову Феодосійського міського суду АР Крим від 28 лютого 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2005 року заступник військового прокурора Феодосійського гарнізону звернувся до суду з позовом до Військового комісаріату АР Крим про зобов'язання відповідача зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1. та її виплату з урахуванням щомісячної надбавки у розмірі 40 % Посадового окладу, встановленої Указом Президента України від 14 липня 1999 року №847/99 з 1 вересня 1999 року, 100% щомісячної надбавки грошового забезпечення, встановленої Указом Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 з 1 січня 2003 року, 90 % щомісячної надбавки за безперервну службу, встановленої Указом Президента України від 5 травня 2003 року № 389/2003 з 1 травня 2003 року, 33,3 % премії, яка передбачена пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829 і наказом Міністра оборони України від 5 березня 2001 року № 75. Крім того, просив суд стягнути з відповідача 50 % недонарахованої у 2005 році пенсії без обмеження відсоткових надбавок і премій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 9 жовтня 1991 року ОСОБА_1 є пенсіонером Міністерства оборони України і йому встановлена пенсія згідно з вимогами Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» № 2262-ХП (далі - Закон України про пенсійне забезпечення військовослужбовців ...»). Не зважаючи на проведені збільшення грошового утримання військовослужбовців, які проходять військову службу, відповідач відповідні перерахунки пенсії не зробив, що суперечить вимогам статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців ...».

Постановою Феодосійського міського суду АР Крим від 28 лютого 2006 року позов був задоволений частково.

В апеляційній скарзі представник Військового комісаріату АР Крим просить змінити постанову суду, скасувавши її в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення - про відмову у задоволенні позову, в решті постанову залишити без змін.

перерахунку як процентна надбавка за вислугу років, так і інші додаткові види грошового забезпечення, які враховувалися при обчисленні пенсії та розмір яких визначається у відсотках від вказаних окладів грошового забезпечення (за класність, роботу з секретними документами, умовами служби тощо).'

Таким чином, з наведених обставин випливає, що щомісячна 100% надбавка, встановлена Указом Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 і надбавка за безперервну службу, встановлена Указом Президента України № 389 від 5 травня 2003 року, та виплата премії в розмірі 33,3 % грошового забезпечення, передбачена пунктом З постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829 відносяться до додаткових видів грошового забезпечення і беруться до уваги при розрахунку пенсії особам, які одержували їх під час проходження служби і звільнені з військової служби після їх встановлення.

Безперечно встановлено, що під час проходження служби позивач ані 100 % надбавки, встановленої Указом Президента України №173/2002 від 23 лютого 2002 року, ані премії в розмірі 33,3 % грошового забезпечення, встановленої пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829, ані надбавки за безперервну службу, встановлену Указом Президента України № 389 від 5 травня 2003 року не одержував. Тому дія Указів Президента України №847/1999, № 173/2002 та № 389/2003, а також постанова Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829 на нього не може розповсюджуватися, оскільки встановлення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення після звільнення військовослужбовця зі служби, і яких він не одержував під час служби, не може бути підставою для перерахунку раніше призначеної пенсії.

З січня 2005 року відповідно до пункту 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України № 1769 позивачу було зроблено перерахунок пенсій та виплачувалось 50 % від суми перерахованої пенсії.

За таких обставин оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині задоволення позову, оскільки фактичні обставини справи судом встановлені і дослідженні в повному обсязі, але неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, на підставі статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців ...», керуючись статтями 195, 196, пунктом 3 статті 198, пунктом 4 статті 202, частини 2 статті 205, статтею 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника Військового комісаріату АР Крим задовольнити.

Постанову Феодосійського міського суду АР Крим від 28 лютого 2006 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою повністю відмовити у задоволенні адміністративного позову заступника військового прокурора Феодосійського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до Військового комісаріату АР Крим про зобов'язання відповідача зробити перерахунок пенсії та її виплату.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця, відповідно до частини 2 статті 212 Кодексу адміністративного  судочинства України.