Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/13729/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Папазової Г.П.
при секретарі Нетреба А.Ю.
за участю
позивача ОСОБА_1
представників відповідача -
Апеляційного суду Донецької області Приходько Т.О. за дов. від 07.11.2012 року
Дубельт А.Л. за дов. від від 07.11.2012 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Донецької області, Державної судової адміністрації України про зобов,язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Апеляційного суду Донецької області, Державної судової адміністрації України про стягнення недоотриманого грошового забезпечення судді у відставці та зобов,язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову зазначила наступне. З 2001 року по 2005 рік включно, їй, як судді у відставці, щомісячно виплачувалося відповідачем довічне утримання в розмірі 90 % заробітку. Сума заробітку включала в себе, в тому числі, посадовий оклад, надбавки як члену президії - 30 % окладу, надбавки за інтенсивність - 50 %, премії - 25 %, вислуги років - 40 %. В 2006 році довічне утримання було виплачено їй без урахування надбавки за членство в президії та премії, а також надбавка за інтенсивність була врахована у меншому розмірі. В травні 2008 році вона звернулась до відповідача з письмовою заявою про видачу позивачу довідки про заробіток із зазначенням всіх виплат, які їй належать. Сума недоотриманого довічного утримання складає 49794,16 грн., виходячи з наступного розрахунку: посадовий оклад - 3154,00 грн., надбавка за клас - 325,00 грн., надбавка як члену президії - 3154,00 *30 % = 946,20 грн., надбавка 50 % - 3154,00 + 325,00 *50 % = 1739,50 грн., премія 25 % - 3154,00 + 325,00 + 1739,50 + 946,20 * 25 % = 1541,17 грн., вислуга років 40 % - 3154,00 + 325,00 + 1739,50 +946,20 +1541,17+*40 % =3082,94. Загальна сума заробітку з якого проводиться виплата довічного утримання складає 10788,21 грн., тому сума довічного утримання складає 10788,21 *90 % = 9709,38 грн. У 2006 році позивач отримала довічне утримання в розмірі 66718,40 грн., тому недоплата складає (9709,38 грн. * 12 міс.) - 66718,40 грн. = 49794,16 грн.
Позивач просила стягнути на її користь недоплачену суму довічного утримання за 2006 рік в розмірі 49794,16 грн. та зобов,язати відповідача надати їй довідку про заробіток з врахуванням надбавки за членство в президії в розмірі 30 %.
В судовому засіданні позивач надала заяву про залишення позову в частині стягнення на її користь недоплачену суму довічного утримання за 2006 рік в розмірі 49794,16 грн. без розгляду, в іншій частині позовні вимоги підтримала.
В судовому засіданні представники відповідача - Апеляційного суду Донецької області заперечували проти позовних вимог, просили в їх задоволені відмовити, посилаючись на те, що
Ухвалою суду від 03.12.2012 року позовна заява в частині стягнення на користь ОСОБА_1 недоплаченої суми довічного утримання за 2006 рік в розмірі 49794,16 грн. була залишена без розгляду.
Заслухавши пояснення позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є суддею Апеляційного суду Донецької області у відставці, у зв,язку з чим, отримує, в тому числі у 2006 році, щомісячне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 % заробітної плати працюючого судді.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій ст. 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту: заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання, тощо, надання їм в майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.
Конституційний Суд України неодноразово розглянув проблему, пов,язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно якої Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, до яких в тому числі, належать і судді.
Зокрема, рішенням Конституційного Суду України про офіційне тлумачення положень частин 1,2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про статус суддів» від 01.12.2004р. № 19-рп/2004 зазначено, що положеннями ч. 1 ст. 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України у взаємозв,язку з іншими положеннями розділу УІІ Основного закону України треба розуміти, зокрема, і як недопущення зниження рівня гарантій незалежності і недоторканості суддів у разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.
Рішенням Конституційного Суду у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців 3,4 п. 13 розділу ХУ «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов,язкове державне пенсійне страхування» та офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 11 Закону України «Про статус суддів» від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 визначено, що за змістом ст. 126 Конституції України положення частини 3 ст. 11 Закону України «Про статус суддів» у взаємозв,язку з ч. 8 ст. 14 Закону України «Про судоустрій України» треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючи гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення. Правовою позицією КСУ у даному рішенні, в тому числі є і те, що однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині ст. 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання, тощо), надання їм в майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.
У рішенні КСУ у справі конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 36, п. 20, 33, 49, 50 ст. 71, ст. 97, 98, 104, 105 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 4-рп 2007 зазначено, що визначаючи обмеження розміру пенсії, довічного грошового утримання усім категоріям суддів України, Верховна Рада України діяла всупереч закріпленому ч. 3 ст. 22 Конституції України положенню щодо недопустимості при прийнятті нових законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Встановлення законом граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання чи пенсії обмежило їх обсяг, який визначається Законом України «Про статус суддів». Залишивши незмінний зміст права на пенсію та щомісячне довічне грошове утримання суддів, закон звузив обсяг цього права, встановивши граничну межу для таких виплат суддям, і водночас знизив досягнутий рівень гарантій незалежності працюючих суддів.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, положення п. 63 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким виключений абзац 3 п. 1 Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів». В рішенні Конституційного Суду України, зокрема, зазначено, що виключення Законом абзацу 3 п. 1 зазначеної Постанови Верховної Ради України і встановлення, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці переглядається в разі зміни заробітної плати працюючого судді, виходячи з її нового розміру, означає скасування на 2008 рік існуючого порядку призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям і звужує зміст і обсяг права судді, яке він мав, та обмежує його конституційні гарантії незалежності. Тому в цій частині положення п. 63 розділу ІІ Закону не узгоджується зі ст. 22, ч. 1 ст. 126 Конституції України.
Згідно ст. 44 Закону України «Про статус суддів» заробітна плата судді складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до цієї статті заробітна плата позивача складалась з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційний клас, надбавок за вислугу років та надбавки за участь у роботі президії апеляційного суду у розмірі 30%, яка була передбачена Указом Президента України № 220 від 05.03.2002 року і виплачувалась позивачу на момент виходу у відставку. Проте, з 01.01.2006 року вказаний Указ, як і інші, які стосувались оплати праці суддів, втратили чинність.
Суд зазначає, що право позивача на отримання довічного утримання з урахуванням надбавок, зокрема, за участь у роботі президії апеляційного суду у розмірі 30%, також підтверджено рішенням Старокиївського районного суду м. Києва від 05.06.2001 року.
Суд наголошує, що за змістом ст. 126 Конституції України згідно з рішенням Конституційного Суду, положення частини 3 ст. 11 Закону України «Про статус суддів» у взаємозв,язку з ч. 8 ст. 14 Закону України «Про судоустрій України» треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючи гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.
Як зазначено у судовому засіданні сторонами, спірна довідка вже видана відповідачем після постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.03.2009 року, тобто фактично зазначене рішення вже виконано.
Таким чином, враховуючи те, що відповідачем протиправно не було включено до довідки про заробіток, з якої проводиться нарахування позивачу довічного грошового утримання, надбавку за членство в президії в розмірі 30 % від окладу, що призвело до виплати позивачу довічного утримання у 2006 році не в повному обсязі, суд вважає необхідним зобов,язати відповідача - Апеляційний суд Донецької області видати довідку з включенням до неї вищезазначеної надбавки.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Апеляційного суду Донецької області, Державної судової адміністрації України про зобов,язання вчинити певні дії підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб", Законом України "Про статус суддів", Законом України "Про судоустрій України", ст. ст. 2, 11, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, Кодексу адміністративного судочинства, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Апеляційного суду Донецької області, Державної судової адміністрації України про зобов,язання вчинити певні дії -задовольнити.
Зобов,язати Апеляційний суд Донецької області видати ОСОБА_1 довідку про заробітну плату за 2006 рік з урахуванням надбавки за членство у президії апеляційного суду Донецької області в розмірі 30 % окладу, яка повинна бути датована 01.01.2007р.
Постанова не підлягає виконанню та виконавчий лист не видається у зв'язку з тим, що зазначена довідка вже була видана ОСОБА_1 після постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.03.2009 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 03 грудня 2012 року, повний текст постанови виготовлений 10 грудня 2012 р.
Суддя Папазова Г.П.