ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/10857/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Шрамко Я.В. Лендіна Я.Є. Федоренко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Верхньодніпровський машинобудівний завод»до Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області про визнання нечинним та скасування рішення № 123 від 21.05.2012р., -
ВСТАНОВИВ:
11.09.2012 року Публічне акціонерне товариство «Верхньодніпровський машинобудівний завод» звернулося з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області та просить визнати нечинним та скасувати рішення № 123 від 21.05.2012р. «Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками, або органом Пенсійного фонду» Управління ПФУ у Верхньодніпровському районі.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач рішенням № 123 від 21.05.2012р. нарахував позивачеві за період з 22.11.2010р. по 24.11.2010р. штраф у розмірі 44,90 грн. та 0,90 грн. пені за несвоєчасну сплату страхових внесків. Позивач не погоджується з зазначеним рішенням та вважає, що оспорюване вищезазначене рішення №123 від 21.05.2012р. грубо порушує права та охоронювані законом інтереси підприємства та застрахованих осіб та є таким, що суперечить чинному законодавству України, оскільки станом на дату винесення оспорюваного рішення п.2 ч.9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058, на який посилається відповідач у своєму рішення, є скасованим. Окрім того, відповідачем не було враховано під час прийняття рішення акти перевірок № 49 від 24.10.2008р., № 65 від 25.10.2011р. за якими порушень підприємством не встановлено, а також не враховано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2011р. у справі №2а/0470/4910/11 про стягнення з позивача заборгованості за грудень 2010р. та те, що з 31.03.2011р. по 26.07.2011р. спір стосовно наявності заборгованості знаходився на розгляді у адміністративному суді, оскільки позивач оскаржував вимоги до Пенсійного фонду у зв'язку з чим нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу ПФУ або позову до суду. Зазначене, на думку позивача, свідчить про те, що розрахунок пені та штрафу за період з 22.11.2010р. по 24.11.2010р. зроблено без урахування судового рішення та є недійсним, а фінансова санкція не може застосовуватися щомісячно, а лише одноразово.
16.11.2012р. зазначена справа суддею Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєвою С.О. прийнята до свого провадження та призначена до судового розгляду в судовому засіданні на підставі розпорядження № 383-д від 14.11.2012р. щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи (а.с.91-93 том 2).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні та у письмових запереченнях, наданих суду, проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні в повному обсязі посилаючись на те, що рішення № 123 від 21.05.2012р. винесено управлінням на законних підставах, оскільки відповідно до ч.5, ч. 6 п.7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» управлінню ПФУ надані повноваження щодо застосування законодавства, що діяло на момент виникнення заборгованості або застосування штрафних санкцій, тобто надано зворотню дію п.2 ст.106 Закону № 1058 в часі, що відповідає вимогам ст. 58 Конституції України та підтверджено рішенням Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.99р. Також, відповідач зазначає, що є безпідставними і посилання позивача на акт № 49 від 24.10.2008р., оскільки в акті перевірки не фіксується наявність заборгованості по сплаті страхових внесків, а лише перевіряється своєчасність і достовірність нарахування страхових внесків, до того ж, як вказує відповідач, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2011р. у справі № 2а/0470/4910/11 про стягнення з позивача заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 7246,10 грн. позивачем не оскаржувалася та зазначена сума сплачена добровільно позивачем в серпні 2011р., а що стосується розрахунку фінансової санкції, то зазначене судове рішення про стягнення вказаної суми заборгованості не впливає на суму розрахунку застосування фінансової санкції, оскільки згідно карток особового рахунку позивача, який має найманих працівників (32%,4%,42%) розділ 1 станом на 22.11.2010р. підприємству належить до сплати 166857,01 грн. - зобов'язання за жовтень 2010р., а зараховується внесків на суму 166493,70 грн., недоїмка по внесках становить 363,31 грн., яку підприємством сплачено 24.11.2010р. (2 дні прострочки) по особовому рахунку позивача (1%-5%) розділ 1 станом на 22.11.2010р. підприємству належить до сплати 10318,50 грн. - зобов'язання за жовтень 2010 року, а зараховується внесків на суму 10232,84 грн., недоїмка по внесках становить 85,66 грн., яку підприємством сплачено 24.11.2010р. 85,66 грн. ( 2 дні прострочки). На підставі вказаного підприємство мало прострочення сплати страхових внесків за які до нього застосовано фінансову санкцію та нараховано пеню. Крім того, представник відповідача зазначає, що позов не містить жодних обґрунтувань для визнання нечинним та скасування оспорюваного рішення відповідача.
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 10.12.2012р.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Публічне акціонерне товариство «Верхньодніпровський машинобудівний завод» зареєстроване як юридична особа 23.01.1992р., а також є платником страхових внесків, взятий на облік до Управління Пенсійного фонду України в Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області про до свідчить копія довідки з ЄДРПОУ від 23.05.2012р. та копія повідомлення про взяття на облік від 05.05.2010р. (а.с.12 том 1, а.с. 123 том 2).
Як вбачається із наявних в матеріалах справи документів, 21.05.2012р. Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області було прийнято рішення № 123 про застосування пені за несплату (неперерахування) несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, згідно якого на підставі п.2 ч. 9 ст. 106 Закону України «По загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків до ПАТ «Верхньодніпровський машинобудівний завод» застосовано штраф у розмірі 44,90 грн. та нараховано пеню в розмірі 0,90 грн. за період з 22.11.2010р. по 24.11.2010р. (а.с.6 том 1).
Зазначене рішення позивачем було отримано 24.05.2012р., що підтверджується копією поштового повідомлення наявного в матеріалах справи (а.с.108 том 2).
В подальшому, позивач скористався правом досудового оскарження зазначеного рішення та звернувся до Управління Пенсійного фонду України зі скаргою за результатами розгляду якої рішенням від 22.08.2012р., рішення відповідача № 123 від 21.05.2012р. залишено без змін, а скарга позивача без задоволення (а.с.10-11 том 1).
28.08.2012р. позивач отримав рішення УПФУ від 22.08.2012р. та 11.09.2012р. звернувся до адміністративного суду з позовом, тобто, позивач звернувся з даним позовом у межах строку звернення до суду, визначеного ч.4 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.11 том 1).
Позивач вважає, що оспорюване рішення грубо порушує права та охоронювані інтереси позивача і застрахованих осіб, суперечить чинному законодавству України, оскільки прийнято на підставі п.2 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058, який є скасованим на дату винесення рішення та без врахування актів перевірок № 49 від 24.10.2008р., № 65 від 25.10.2011р., якими порушень щодо несвоєчасності сплати страхових внесків позивачем не встановлено за жовтень 2010р., що і стало предметом спору.
Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому розгляді справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих та законних підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.
Відповідно до п.6 ч.2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (чинної станом на 2010 рік) страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Пунктом 6 ст. 20 вищевказаного Закону, передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної сплати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.
Згідно п. 10 ст. 20 згаданого Закону, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Так, із наявного в матеріалах справи копії звіту про нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за жовтень 2010 року, позивачем у розділі І рядку 8 самостійно нараховано страхових внесків у загальній сумі 177 175,51 грн. (де - 166 857,01 грн. (рядки 3+6.1.-7.1), а 10318,50 грн. (рядки 5+6.2 -7.1) - (а.с.8 том 1, а.с.70 том 2).
Таким чином, з урахуванням п.6 ст. 20 Закону № 1058, позивач повинен був сплатити страхові внески за жовтень 2010 року у строк до 20.11.2010р. та з урахуванням того, що цей день припадає на суботу (вихідний день), то останнім днем сплати страхових внесків за жовтень 2010р. для позивача є 22.11.2010р. (понеділок).
Із наявних в матеріалах копій карток особового рахунку позивача за період з 01.11.2010р. по 30.11.2010р. видно, а саме:
- станом на 22.11.2010р. підприємство повинно сплатити самостійно нараховані страхові внески за жовтень 2010 року ( 32%,4%, 42%) розділ І в сумі 166 857,01 грн.; зараховано внесків, тобто сплачено було позивачем - 166 493,70 грн., недоїмка становить 363, 31 грн., яка сплачена позивачем була 24.11.2010р., тобто прострочка суми страхових внесків у розмірі 363,31 грн. становить 2 дні ( з 22.11.2010р. по 24.11.2010р.) - (а.с.109-110 том 2);
- станом на 22.11.2010р. підприємство повинно сплатити самостійно нараховані страхові внески за жовтень 2010 року ( 1%-5%) розділ І в сумі 10318,50 грн.; зараховано внесків тобто, сплачено було позивачем 10232,84 грн., недоїмка становить 85,66 грн., яка сплачена була позивачем 24.11.2010р., тобто прострочка суми страхових внесків у розмірі 85,66 грн. становить 2 дні ( з 22.11.2010р. по 24.11.2010р.) - (а.с.111-112 том 2).
Також, наявність у позивача боргу по сплаті страхових внесків підтверджується і копією довідки розрахунку сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України за період з 01.10.2008р. по 20.06.2011р., де зазначено, що позивачем за жовтень 2010р. нараховано 177 175,51 грн., а сплачено 168 927,40 грн. (а.с.87-88 том 2).
Частиною 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (чинної в редакції на жовтень-листопад 2010р.) визначено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальником у строки, визначені ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
У відповідності до п.2 ч.9 ст. 106 вказаного вище Закону ( чинного в редакції на жовтень-листопад 2010р.) виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафних санкцій не застосовується - ч. 15 ст. 106 Закону України № 1058.
З 01.01.2011р. набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» № 2464-УІ.
Частиною 1 ст. 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. № 1-рп щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений в частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Так, у відповідності до частини 7 розділу УШ Прикінцевих та перехідних положень вищевказаного Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-УІ передбачено, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011р., в тому числі страхових внесків, строк сплати, яких на січень 2011р. не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011р., в тому числі нарахованих внесків, строк сплати, яких не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасної сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Тобто, зазначеною нормою надано зворотну дії в часі п.2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», шляхом прямої вказівки про це в частині 7 розділу УШ Прикінцевих та перехідних положень вищевказаного Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-УІ.
Так, 21.05.2012р. відповідачем правомірно у відповідності до вищенаведених норм чинного законодавства України застосовано до позивача штраф та пеню за несвоєчасну сплату страхових внесків за рішенням № 123 на підставі п.2 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058, чинної в редакції на жовтень-листопад 2010 року з урахуванням ч. 7 розділу УШ Прикінцевих та перехідних положень вищевказаного Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-УІ.
З огляду на викладене не можуть бути прийняті судом до уваги та покладені в основу даного рішення твердження позивача про те, що відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення не було враховано, що п.2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було скасовано, оскільки вказаній нормі статті надано зворотню дію закону в часі шляхом прямої вказівки про це в частині 7 розділу УШ Прикінцевих та перехідних положень вищевказаного Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-УІ.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративним справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно до ст. 86 вищевказаного Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У ході судового розгляду справи позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження протиправності прийнятого відповідачем оспорюваного рішення.
Не приймаються судом до уваги і посилання позивача на те, що ним були сплачені страхові внески за жовтень 2010 року у встановлений законом строк та у повному обсязі з посиланнями на акти перевірки № 49 від 24.10.2008р. та № 65 від 25.10.2011р., оскільки зазначені акти фіксують факти несплати, неповної сплати або несвоєчасної сплати внесків тільки по відношенню до авансових платежів відповідно до Методичних рекомендацій щодо проведення перевірок платників та складання актів документальної перевірки. Крім того, посилання позивача на акт перевірки № 49 від 24.10.2008р. є також неспроможним, оскільки цей акт не охоплює період перевірки, що є предметом даного спору, а саме: сплату страхових внесків позивачем за жовтень 2010 року.
З огляду на викладене, не можуть бути взяті до уваги судом і твердження позивача про своєчасну сплату страхових внесків у 2008-2009р. з наданням відповідних платіжних документів, оскільки зазначений період не є предметом спору у цій справі.
Є безпідставними і твердження позивача про те, що відповідачем при нарахуванні штрафних санкцій не було прийнято до уваги постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2011р. у справі № 2а/0470/4910/11 про стягнення з позивача заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 7246,10 грн., оскільки, як з'ясовано у ході судового розгляду справи, вказана заборгованість стягнута за грудень 2010 року та зазначена сума ніяким чином не могла вплинути на нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків позивачем за жовтень 2010 року.
Суд також критично ставиться до тверджень позивача відносно того, що фінансова санкція не може застосовуватися щомісячно, а лише одноразово, так як зазначене твердження не підтверджується жодними доказами та нормами матеріального права і суперечить ст. 106 Закону України № 1058 ( чинній в редакції на жовтень-листопад 2010 року).
Також, слід зазначити, що позивачем не враховано, що за платіжним дорученням №1225 від 20.10.2010р. в сумі 530,87 грн., з них було зараховано зобов'язання за вересень 2010 року в сумі 87,24 грн. та за жовтень 2010р. зараховано суму 443,63 грн., а платіжні доручення № 1256 від 01.11.2010р. в сумі 16,09 грн. № 1257 від 01.11.2010р. - 267,07 грн., №1264 від 03.11.2010р.-78,58 грн., № 12165 від 03.11.2010р. - 1304,37 грн. зобов'язань за жовтень 2010р. позивачем в акті звірки не зазначені та відсутні, що підтверджується актом звірки та актом розбіжностей (а.с.126-128 том 2).
У відповідності до ч.5 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на жовтень-листопад 2010р.) за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
За таких обставин та враховуючи, що позивач мав борг перед ПФУ за попередні періоди, орган пенсійного фонду мав повноваження зараховувати сплачені суми страхових внесків у порядку календарної черговості їх виникнення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем оспорюване рішення прийнято у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України з урахуванням норм ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже, за таких обставин у адміністративного суду відсутні підстави для визнання нечинним та скасування оспорюваного рішення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати, понесені позивачем, не підлягають стягненню.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71,86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні Публічного акціонерного товариства «Верхньодніпровський машинобудівний завод» до Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області про визнання нечинним та скасування рішення № 123 від 21.05.2012р. - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений - 17.12.2012р.
Суддя С.О. Конєва