ВІЙСЬКОВИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ

УХВАЛА

іменем   України

28 вересня 2006 року                                                                  м. Севастополь

Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:

головуючого  ЛЕСЯ В.І.,

суддів                      НІКІТША Г.В., КУПЕЛЬСЬКОГО А.В.,

за участю прокурора відділу військової прокуратури Військово -Морських Сил України капітана юстиції НЕКРИЛОВА Г.Г., потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2., підсудного ОСОБА_3, представника цивільного відповідача - військової частини НОМЕР_1 МАРЧЕНКА B.C.,

розглянула у судовому засіданні в апеляційному порядку кримінальну справу за апеляцією потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2. на вирок військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону від 28 липня 2006 року, яким ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_3

ОСОБА_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, з вищою освітою, раніше не судимого, на військовій службі з серпня 2000 року засуджено за ч. 1 ст. 419 КК України із застосуванням ст.ст. 69, 58 того ж кодексу до службового обмеження для військовослужбовців строком на 1 рік з відрахуванням з суми його грошового забезпечення в доход держави 10%.

справа № 11-9/2006

Головуючий в суді 1-ї інстанції суддя Швець В. А.

ОСОБА_3 визнано винним у порушенні статутних правил несення прикордонної служби.

Як встановив суд, злочин   вчинено за таких обставин.

18 лютого 2005 року ОСОБА_3 заступив старшим прикордонного наряду „Секрет" для перевірки інформації про підхід з моря, в порушення правил прикордонного режиму, катера. Після прибуття наряду в район причалу 251 "В" міста Керчі ОСОБА_3 визначив порядок несення служби та місця розташування військовослужбовців. Близько 00.10 хвилин 19 лютого того ж року до причалу підійшов маломірний човен. При підході групи до човна, вона була виявлена громадянами і човен відійшов від причалу. Про дані обставини ОСОБА_3 в порушення правил ст. ст. 43, 108 Статуту Державної Прикордонної служби з охорони державного кордону, (частина 4 Прикордонний наряд) коменданту прикордонної комендатури не доповів, змінив місце розташування наряду, наказав групі перейти в район причалу 251 "Б". Через ЗО хвилин на молі наряд зупинив ОСОБА_4. для з'ясування мети його перебування там. ОСОБА_3 в порушення статей ст. ст. 44, 53, 57, 58, 59, 76, 107, 246, 247, 311 вищезазначеного Статуту про виявлення громадянина без документів коменданту прикордонної комендатури не доповів, не забезпечив його охорону та не прийняв заходів для попередження втечі затриманого. ОСОБА_1 скориставшись зазначеним, намагаючись втекти від наряду, стрибнув з молу, пробіг по бетонній площадці, кинувся у воду і поплив до іншого берега невеликої затоки. Вранці цього ж дня тіло ОСОБА_1 було виявлено на дні затоки.

Потерпілі в апеляційній скарзі вважають, що висновок суду про відсутність вини ОСОБА_3 в смерті їх сина не відповідає фактичним обставинам справи, протирічить доказам, що дослідженні в судовому засіданні, тому просять вирок скасувати, визнати наявність причинного зв'язку між діями засудженого та загибеллю їх сина, перекваліфікувати дії засудженого на ч. 2 ст. 419, ч. З ст. 424, ч. З ст. 135 КК України та стягнути на їх користь матеріальну шкоду в розмірі 3650 грн. і моральну шкоду в розмірі 1000000 грн.

В обґрунтування своїх доводів потерпілі посилаються на протиріччя в показах на досудовому та під час судового слідства ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та на некритичну оцінку судом пояснень в судовому засіданні судово-медичного   експерта ПОНОМАРЬОВА.

Заслухавши доповідь судді КУПЕЛЬСЬКОГО А.В., пояснення потерпілих у підтримання апеляції, пояснення прокурора, засудженого, представника цивільного відповідача, які пропонували залишити вирок без зміни, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що апеляція підлягає відхиленню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_3 у порушенні статутних правил несення прикордонної служби є обґрунтованим. Сформульовані у вироку висновки відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну й об'єктивну оцінку в їх сукупності та взаємозв'язку.

Заяви потерпілих про те, що судом не дослідженні та не враховані протиріччя в показах ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 є необгрунтованими.

Із справи вбачається, що вказані особи неодноразово допитувались про обставини справи, а свідки, крім того, підтвердили свої показання під час відтворення обстановки та обставин події, їх свідчення підтверджуються доказами, що здобуті при проведення інших слідчих дій.

Не знайшла в ході судового слідства свого підтвердження і заява потерпілих про те, що між діями засудженого та загибеллю їх сина існує причинний зв'язок.

В судовому засіданні ОСОБА_3,ОСОБА_6 та ОСОБА_5 пояснили, що в ході встановлення причин знаходження ОСОБА_1 на причалі до нього фізичне та психічне насильство не застосовувалось, він мав можливість вибирати стиль своєї поведінки. В умовах, що склалися, не ризикуючи власним життям і життям підлеглих, вжити будь-яких ефективних заходів до спасіння ОСОБА_1 об'єктивної можливості не було, оскільки засоби спасіння в районі 251 причалу були відсутні, вони несли службу у вказаному районі вперше і місцевість не знали, були екіпіруванні броньованими жилетами, у разі своєчасного надходження сигналу тривоги рятувальні служби не мали в даних умовах і на такій відстані від місць дислокації об'єктивної можливості надати допомогу ОСОБА_1 та врятувати останньому життя.

Як видно з показів свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, прикордонний наряд намагався умовити ОСОБА_1 повернутись назад, коли той знаходився у воді. Крім того ті ж свідки пояснювали, що надати термінову допомогу ОСОБА_1 наряд не мав можливості і навіть в разі коли були б повідомлені відповідні служби, врятувати його вони б не змогли.

Не здобуто також під час судового слідства і доказів того, що до ОСОБА_1 прикордонним нарядом, а саме ОСОБА_3 застосовувалось насильство.

За висновком судово-психіатричної амбулаторної посмертної експертизи ОСОБА_1 був психічно здоровим і при обставинах, які склались, міг самостійно стрибнути у море.

Не є обгрутнованою і заява потерпілих про некритичну оцінку судом першої інстанції пояснень судово-медичного експерта ПОНОМАРЬОВА, котрий приймав участь у огляді місця події в судовому засіданні.

Як видно з матеріалів справи, експерт має достатній досвід роботи по спеціальності, повністю ознайомився з матеріалами справи, тричі по справі проводив експертизи та приймав участь в огляді місця події, його висновки є послідовними, узгоджуються із іншими доказами, тому суд правильно послався на покази та заключения цього експерта.

Отже, всупереч твердженню в апеляції, ОСОБА_3 засуджено обґрунтовано, а його дії за ч. 1 ст. 419 КК України судом кваліфіковано правильно.

Оскільки суд першої інстанції не встановив причинного зв'язку між діями ОСОБА_3 та смертю ОСОБА_1, тому правомірно відмовив в задоволенні цивільного позову.

Покарання засудженому призначено з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, обставин справи, особи винного та обставин, що пом'якшують покарання і є справедливим.

Обставин, що свідчили б про неправильне застосування судом кримінального закону по справі не встановлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду Військово - Морських Сил

ухвалила:

Вирок військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону від 28 липня 2006 року відносно ОСОБА_3  залишити без зміни, а апеляцію потерпілих -без задоволення.