ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/14564/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Луніної О.С.
при секретарі судового засідання -Черпак А.Ю
за участю сторін:
від позивача -Черних О.М.
від відповідача -Федоренко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»в особі структурної одиниці Верхньодніпровського управління по експлуатації газового господарства до управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області про визнання нечинними та скасування рішень, -
в с т а н о в и в:
У грудні 2012 року публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»в особі структурної одиниці Верхньодніпровського управління по експлуатації газового господарства звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області, в якому просило визнати нечинними та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області №№ 386, 387, 388, 389, 390, 391, 392 від 19 листопада 2012 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.
В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки прийнято суб'єктом владних повноважень без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та з порушенням норм які регулюють відповідні правовідносини та порядок і підстави винесення рішень про застосування штрафів та пені.
В судове засідання з'явився представник позивача, надав пояснення аналогічні доводам викладеним у позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечував посилаючись на те, що оскаржувані рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законами та Конституцією України, а тому вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними.
У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що з'явились у судове засідання та оцінивши доводи позовної заяви і наявні письмові докази, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню на підставі наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19 листопада 2012 року відповідачем були прийняті рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду: №386 на суму 2 370,60 грн. за період 20.07.2006 року по 24.07.2006 року; №387 на суму 10 550,86 грн. за період 20.07.2007 року по 13.08.2007 року; №388 на суму 15 705,19 грн. за період 20.08.2007 року по 21.09.2007 року; №389 на суму 12,97 грн. за період 28.08.2007 року по 10.10.2007 року; №390 на суму 13 410,31 грн. за період 20.09.2007 року по 10.10.2007 року; №391 на суму 11 486,84 за період 22.10.2007 року по 02.11.2007 року; №392 на суму 1 591,78 грн. за період з 20.11.2007 року по 28.11.2007 року.
На підставі п.6 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058 від 09.07.2003 року (далі Закон № 1058-ІV) страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Пунктом 6 ст. 20 Закону № 1058-ІV визначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітній період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. У випадку несвоєчасної сплати або не в повному обсязі сплати страхових внесків до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом.
Відповідно до абзацу 5 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»№2464-VI від 08.07.2010 року (надалі - Закон №2464-VI), який набрав чинність з 01.01.2011 року, стягнення заборгованості із сплату страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Згідно абзацу 6 пункту 7 вказаного Закону на період до повного погашенні заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю зі правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосуванні фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закони України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державні соціальне страхування» органи пенсійного фонду на період до повного погашенні заборгованості зі сплати страхових внесків нарахованих та/або несплачених у період до 01.01.2011 р. зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахуванню своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, в тому числі повноваження передбачені ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійні страхування».
Відповідно до ч.2 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкові державне пенсійне страхування», яка діяла до 01.01.2011 року, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками в строки визначені статтею 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплаті страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Пунктом 2 частиною 9 статті 106 Закону №1058-ІV територіальні органі Пенсійного фонду України застосовують до страхувальників фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками або територіальними органами ПФУ, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми не сплачених (неперерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня і розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахованих за кожний день прострочення платежу. Згідно абз.1 ч.12 ст. 106 Закону №1058-ІV нарахування пені, передбаченої частинами дев'ятою і десятою цієї статті, починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій.
Згідно пункту 9.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійний фонду України від 19.12.2003, № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (надалі - Інструкція №21-1) до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування застосовуються фінансові санкції відповідно до повноважень, якими органи Пенсійного фонду були наділені до 01 січня 2011 року.
Відповідно до пункту 9.3. Інструкції №21-1 фінансові санкції за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування накладаються на страхувальника відповідно до частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції, що діяла до 1 січня 2011 року, у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Згідно частини 15 статті 106 Закону №1058-ІV строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується
Таким чином, за наведеними приписами Закону №2464-VI та Інструкції №21-1 до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року за територіальними органами Пенсійного фонду України зберігаються повноваження щодо застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені Законом №1058-ІV, тобто до набрання чинності Законом 2464-VI .
Посилання позивача на Акт перевірки №12 від 23.02.2011 року про результати позапланової перевірки Верхньодніпровського управління по експлуатації газового господарства публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»суд не бере до уваги оскільки зазначена перевірка була проведена з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування та обчислення внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду, а не наявність заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки).
Тобто, в акті перевірки №12 від 23.02.2011 не фіксується наявність у позивача заборгованості зі сплати страхових внесків, а лише перевіряється своєчасність і достовірність нарахування страхових внесків, перевіряючи при цьому первинні документи, зафіксовані у бухгалтерському обліку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що спірні рішення винесені відповідачем, на підставі даних карток особового рахунку позивача, з яких вбачається що недоїмка по страховим внескам була сплачена з простроченням.
Проти даних обставин представник позивача не заперечував.
Також, з матеріалів справи судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2005 року по справі №Б 24/235/05 порушено провадження про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
03.03.2011 року ухвалою господарського суду проведено заміну боржника з відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз»на публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»та зупинено провадження у справі.
Умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановлені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідно до статей 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.
З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання і є похідними від нього.
З огляду на наведене, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.
Враховуючи ті обставини, що строк виконання зобов'язань зі сплати страхових внесків настав у позивача після 21.07.2006 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, то дія мораторію на виконання цих зобов'язань не розповсюджується.
Частиною 1 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута припиняється з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Позивачем до суду не було надано рішення господарського суду про визнання публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Таким чином, пенсійний орган не мав підстав не нараховувати штрафні (фінансові) санкції та пеню, як санкцію за порушення позивачем вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 05.12.2011 року по справі за позовом ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно»»до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування рішення.
Відповідно до ч.2 ст.161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що мораторій не зупиняє виконання позивачем грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати обов'язкових платежів, які виникли після дня введення мораторію та не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Отже, суд вважає, що рішення управління Пенсійного фонду України Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області №№ 386, 387, 388, 389, 390, 391, 392 від 19 листопада 2012 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства України та в межах визначеної законом компетенції.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з частиною 1, 2 статті 71 КАС, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваних рішень, а тому вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволення адміністративного позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 158-163, 254 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» в особі структурної одиниці Верхньодніпровського управління по експлуатації газового господарства до управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області про визнання нечинними та скасування рішень - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складений 29.12.2012 року.
Суддя О.С. Луніна