Копія

УХВАЛА

Іменем                       України

16 листопада 2006 року                                                                              м. Севастополь

Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:

головуючого               ЛЕСЯ В.І.,

суддів                        ЮНЕНКА М.О., НІКІТША Г.В.,

за участю помічника військового прокурора Севастопольського гарнізону ПАРХОМЕНКА Д.П., захисника - адвоката ОСОБА_1., засудженого ОСОБА_2.,

розглянула у судовому засіданні в апеляційному порядку кримінальну справу за апеляцією захисника - адвоката ОСОБА_1. та помічника військового прокурора Севастопольського гарнізону ПАРХОМЕНКА Д.П. на вирок військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 18 вересня 2006 року, яким військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 старший матрос

ОСОБА_2, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий, на військовій службі з квітня 2005 року, засуджений за ч.І і ч.2 ст. 406 КК України до позбавлення волі строком на два роки і відповідно до ст. 75 того ж КК звільнений від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку в один рік.

ОСОБА_2 визнаний винним у порушенні статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилось в заподіянні побоїв, та іншого насильства відносно декількох осіб, за наступних, як зазначено у вироку обставин.

14 липня 2006 року близько 20 години в розташуванні підрозділу частини ОСОБА_2 будучи незадоволеним як ОСОБА_3 прибрав кубрик, наніс останньому удар рукою по потилиці, тобто застосував насильство.

Справа № 11-12/2006

Головуючий у суді 1-ї інстанції ГАПОНОВ Д.Ю.

Наступного дня, близько 21 години ОСОБА_2 пред'явив незаконні вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з приводу наданого їм звільнення з корабля на берег, у зв'язку з чим примусив їх віджиматися від підлоги та присідати, а потім наніс ОСОБА_3 рукою декілька ударів в груди та в лівий бік в область нирки, тобто застосував до потерпілих інше насильство, а ОСОБА_3 завдав побоїв.

16 липня 2006 року близько 11 години ОСОБА_2 з тих же мотивів став пред'являти претензії до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, примусив їх знов віджиматися від підлоги та присідати, при цьому наніс ОСОБА_3 рукою декілька ударів в груди та область лівої нирки, тобто застосував до потерпілих інше насильство, а ОСОБА_3 завдав побоїв.

В апеляції захисник засудженого адвокат ОСОБА_1 не погоджується з вироком суду просить його скасувати та постановити відносно ОСОБА_2 виправдувальний вирок.

В обґрунтування своїх доводів захисник посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував кримінальний закон, а висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому апелянт зазначає, що в ході судового слідства не добуто об'єктивних доказів того, що ОСОБА_2 порушував статутні взаємовідносини відносно співслужбовців, а суд поклав в основу вироку суперечливі покази потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які обмовили ОСОБА_2, та непрямі покази свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інших.

Прокурор в своїй апеляції, не оспорюючи кваліфікації вчиненого засудженим, вважає що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_2 застосував ст. 75 КК України без урахування тяжкості злочину та особи винного, тому просить вирок суду в частині призначення покарання змінити та призначити ОСОБА_2 покарання без застосування ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді ЮНЕНКА М.О., пояснення захисника та прокурора, які підтримали свої апеляції, пояснення ОСОБА_2 в підтримання апеляції захисника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні пред'явлених йому злочинів відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, які не викликають сумнівів у своїй достовірності.

Потерпілий ОСОБА_3 послідовно показував, що 14 липня 2006 року близько 20 години в розташуванні підрозділу частини, ОСОБА_2, будучи незадоволеним, як він прибирає кубрик, наніс йому удар рукою по потилиці.

Крім того потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як в ході досудового слідства так і в суді послідовно показували, що 15 липня 2006 року близько 21 години ОСОБА_2 пред'явив до них незаконні вимоги з приводу наданого їм увільнення в місто, у зв'язку з чим примусив їх віджиматися від підлоги та присідати, а потім наніс ОСОБА_3 рукою декілька ударів в груди та в лівий бік в область нирки, а 16 липня 2006 року близько 11 години ОСОБА_2 з тих же мотивів, та з приводу пропажі грошей в офіцера ОСОБА_9 став пред'являти до них претензії, примусив їх віджиматися від підлоги і присідати, при цьому наніс ОСОБА_3 рукою декілька ударів в груди та область лівої нирки.

Факт нестатутних взаємовідносин 14 липня 2006 року відносно ОСОБА_3 не заперечував і засуджений ОСОБА_2, який написав явку з повинною, а також підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, кожен окремо показали, що 16 липня 2006 року в кубрику підрозділу у їх присутності ОСОБА_2 пред'являв вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з приводу пропажі грошей у офіцера ОСОБА_9.

Із справи також вбачається, що потерпілі і вказані свідки неодноразово допитувалися про обставини вчинення ОСОБА_2 злочину та підтвердили свої показання під час відтворення обстановки і обставин події та проведення інших слідчих дій.

Посилання захисника в апеляції на те, що потерпілі обмовили ОСОБА_2, є безпідставними. Ці обставини перевірялись в судовому засіданні і свого підтвердження не знайшли. Тому суд обґрунтовано поклав їх в основу вироку.

Таким чином, всупереч твердженню захисника в апеляції дії засудженого ОСОБА_2 за ч.І і ч.2 ст. 406 КК України, кваліфіковані правильно.

Покарання засудженому призначено з урахуванням всіх обставин справи, тяжкості злочину і даних про його особу, тому підстав для скасування вироку і призначення покарання у вигляді позбавлення волі, про що просив в своїй апеляції прокурор, немає.

Обставин, що свідчили б про неправильне застосування судом кримінального закону або невідповідність призначеного покарання скоєним злочинам та особі засудженого, по справі не встановлено.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду Військово - Морських Сил

ухвалила:

Вирок військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 18 вересня 2006 року відносно ОСОБА_2  залишити без зміни, а   апеляції захисника та прокурора - без задоволення.