Справа № 2-171/11 провадження № 22-ц/773/115/13 Головуючий у 1 інстанції:Пушкарчук В.П.

Категорія: 27 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О І,

суддів - Бовчалюк З.А., Веремчук Л.М. ,

при секретарі Шереметі Т.Г. ,

з участю пр-ка позивача - Людви О.В.,

пр-ка відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3, Приватного підприємства «Інжбудкомплект» про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» про розірвання кредитного договору та додаткової угоди до договору за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 грудня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А:

17 лютого 2010 року Відкрите (на даний час - Публічне) акціонерне товариство «Кредитпромбанк» (далі - банк) звернулося в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 05.02.2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 09.01/002/08-НВклн, відповідно до якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у національній валюті України в межах загальної суми 1 400 000 грн. строком до 04 лютого 2033 року включно із встановленою процентною ставкою - 12,54 % річних, а за порушення зобов'язань по його погашенню передбачені штрафні санкції.

В цей же день між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір поруки № 09.01/002/П01/08-НВклн та між позивачем і відповідачем - ПП «Інжбудкомплект» укладено договір поруки № 09.01/002/П02/08-НВклн, предметами яких є зобов'язання кожного поручителя зокрема солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором № 09.01/002/08-НВклн від 05.02.2008 року.

Відповідач ОСОБА_4 систематично порушував умови кредитного договору щодо своєчасного повернення отриманих в банку грошових коштів, в результаті чого утворилась заборгованість.

Враховуючи заяву від 20.10.2011 року про збільшення позовних вимог (а.с.171-172), позивач просив стягнути солідарно з усіх трьох відповідачів заборгованість станом на 19.10.2011 року в розмірі 1947167 грн. 44 коп. та відшкодувати судові витрати.

21.06.2010 року ОСОБА_4 звернувся в суд із зустрічним позовом до банку про розірвання кредитного договору та додаткової угоди до нього, посилаючись на те, що укладення на вимогу банку додаткової угоди від 16 липня 2008 року про збільшення процентної ставки є істотними змінами кредитного договору та підставою для його розірвання.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 грудня 2011 року позов банку задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 та Приватного підприємства «Інжбудкомплект» на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором № 09.01/002/08-НВклн від 05.02.2008 року в розмірі 1947167 грн. 44 коп., 1700 грн. судового збору - по 566 грн. 66 коп. з кожного та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. - по 40 грн. з кожного.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 16 березня 2012 року рішення суду першої інстанції змінене, ухвалене нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_4 солідарно з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1947167 грн. 44 коп. та стягнуто з ОСОБА_4 солідарно з Приватним підприємством «Інжбудкомплект» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1947167 грн. 44 коп.. У решті рішення суду залишене без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2012 року рішення апеляційного суду Волинської області від 16 березня 2012 року в частині позовних вимог ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У решті судові рішення залишені без змін.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо неї, як до поручителя та іпотекодавця.

В апеляційному суді представник апелянта апеляційну скаргу підтримала із зазначених у ній підстав та просить її задовольнити.

Представник позивача апеляційну скаргу заперечив та просить її відхилити, залишивши без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо ОСОБА_3 підлягає до скасування з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в позові з наступних підстав.

Задовольняючи позов про солідарне стягнення з ОСОБА_3 кредитної заборгованості, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст.554 ч.1, 553 ч.2 ЦК України та виходив з того, що відповідно до вимог п.п.1.3, 1.4 укладеного з банком договору поруки ОСОБА_3, як поручитель солідарно відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й позичальник ОСОБА_4.

Проте, такі висновки суду суперечать встановленим обставинам справи і зроблені з порушенням норм матеріального права.

Так, судом встановлено, що 05 лютого 2008 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за яким банк надав відповідачу кредит у розмірі 1 400 000 грн. на строк до 04 лютого 2033 року з процентною ставкою 12,54 % річних (а.с.7-17).

Додатковим договором № 1 від 16 липня 2008 року процентна ставка за користування кредитними коштами встановлена в розмірі 16,54% річних (а.с.18).

З метою забезпечення своєчасного та повного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, 05 лютого 2008 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 09.01/002/П01/08-НВклн та між позивачем та Приватним підприємством «Інжбудкомплект» укладено договір поруки № 09.01/002/П02/08-НВклн (а.с.20-22, 23-26).

Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_4 належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 19.10.2011 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 1947167 грн. 44 коп. (а.с.174-175).

Згідно п.п.1.1, 1.3 договору поруки ОСОБА_3 зобов'язалась солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором, в тому ж обсязі, на тих же умовах та в ті ж строки, що і позичальник (а.с.20).

Згідно п.2.6 цього ж договору поруки усі зміни та доповнення до кредитного договору банк та позичальник оформлюють без погодження з поручителем за винятком випадків збільшення обсягу відповідальності поручителя (а.с.21).

Із матеріалів справи вбачається, що 16.07.2008 року між банком та позичальником ОСОБА_4 було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору № 09.01/002/08-НВклн від 05.02.2008 року, яким викладено у новій редакції п.2.4 кредитного договору, а саме - встановлена процентна ставка за користування кредитними коштами в розмірі 16,54% річних. Цей додатковий договір є невід'ємною частиною кредитного договору і вступив в силу з моменту його підписання сторонами (а.с.18).

В апеляційному суді представник позивача підтвердив, що поручитель ОСОБА_3 не була повідомлена про укладення додаткового договору про збільшення процентної ставки і своєї згоди на зміну зобов'язання не давала.

Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно роз'яснень, наданих у пункті 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Згідно п.3.3 договору поруки всі зміни та доповнення до цього договору дійсні лише у тому разі, якщо вони здійснені у письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками обох сторін (а.с.22).

Таким чином, договором поруки передбачено внесення будь-яких змін чи доповнень лише у письмовій формі, а додатковий договір N 1 до кредитного договору щодо збільшення розміру процентної ставки, тобто збільшення обсягу відповідальності за кредитним договором було укладено без погодження з поручителем.

Враховуючи наведені обставини та вимоги ч.1 ст.559 ЦК України, порука ОСОБА_3 припинилася 16.07.2008 року, а тому позовні вимоги банку про солідарне стягнення із неї кредитної заборгованості та судових витрат не підлягають до задоволення.

Покликання представника позивача на ті обставини, що додатковим договором № 1 не збільшено відповідальність поручителя, а лише внесені зміни до умов договору, а також, що заборгованість банком нараховувалась із врахуванням первинної процентної ставки: 12,54% - не заслуговують на увагу, оскільки збільшення процентної ставки є результатом сплати коштів позичальником у більшому розмірі, ніж первинно передбачено договором, що означає збільшення обсягу відповідальності за кредитним договором. Крім того, за змістом ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється (автоматично) у разі збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди з дня вчинення таких дій, незалежно від того, що розрахунок заборгованості робився за попереднім розміром процентів за кредитом. А додатковий договір діє, недійсним не визнаний і не розірваний і на даний час.

Оскільки висновки суду першої інстанції щодо необхідності солідарного стягнення заборгованості із ОСОБА_3 зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 309 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду в частині позовних вимог до ОСОБА_3 та ухвалення в цій частині нового рішення - про відмову в позові.

В зв'язку із задоволенням апеляційної скарги понесені відповідачем ОСОБА_3 витрати по оплаті судового збору підлягають відшкодуванню позивачем.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 20 грудня 2011 року в даній справі в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_3 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В позові Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 09.01/002/08-НВклн від 05.02.2008 року та про стягнення судових витрат - відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» на користь ОСОБА_3 1609 грн. 50 коп. (одну тисячу шістсот дев*ять грн. 50 коп.) сплаченого судового збору за апеляційну скаргу.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: